uncategorized

Щороку у жовтні у Бірмінгемі, другому найбільшому англійському місті після Лондона, проходить міжнародний Літературний фестиваль. Його історія бере початок із 1999 року – і з моменту заснування події мінятиметься не лише її значення у регіоні, рівень запрошених авторів, місце проведення (у 2013 році фестиваль переїхав у нову домівку – Бірмінгемську бібліотеку, візитівку міста). Відтоді подія стала більш динамічною і загалом змінила характер міста. 

Бірмінгемська бібліотека, відкрита у 2013 році

Напевно, найточніше його дух переданий у кримінальній драмі BBC «Peaky Blinders», що з надзвичайним шармом оповідає про найбільше гангстерське угрупування початку ХХ століття. Варто зауважити, сага заснована на реальних подіях. Тож уявіть собі післявоєнну Англію у брудних сіро-коричневих тонах, задимлену не через погану циркуляцію повітряних мас, а через грандіозне машинне виробництво і металобробку. Таким реальний Бірмінгем залишався не один десяток літ, аж поки час не розставив нових акцентів – важка промисловість почала занепадати і разом із тим спричинила чималі економічні виклики для містян.

Та англійці добре тямлять в інноваціях –  не дарма Британія кілька століть тому очолила індустріальну революцію. Бірмінгемці знайшли, який застосунок дати колишнім заводам, і дуже точно визначили, куди спрямувати свої інтелектуальні сили –  так на мапі Бірмінгема і його міст-сателітів окреслились цілі освітні і наукові кластери.  

Центр міста активно перебудовується

Якщо ж звернутись до літературної традиції, то тут можна говорити про її оригінальність і певний відхил від канонів, продиктованих Лондоном, – зокрема, завдяки своєму віддаленому розташуванню (сьогодні це 2,5 год. їзди на поїзді) лояльність бірмінгемців до владних органів давніших часів була настільки слабкою, що це давало змогу письменникам вільно висловлюватись і друкуватись без жодних обмежень. Це у свою чергу впливало на зростання кількості видавничих домів.

Читайте також: Лондонський книжковий ярмарок: без українського стенду і з комп’ютерними іграми

Власне, цей історичний шлейф відчувається і сьогодні, про що свідчить не лише Бірмінгемський літературний фестиваль, але й літературна агенція Writing West Midlands, яка його курує від моменту заснування. Окрім того, організація здійснює програми з підтримки і розвитку молодих авторів у цілому регіоні Західний Мідлендс, заохочує дітей до письма, популяризує читання і координує мережу, до якої входять літератори, видавці, менеджери та інші професіонали літературного сектору.

Ми опинилися у Бірмінгемі із трьома українськими письменниками – учасниками резиденційної програми Британської Ради «3х3» Галиною Шиян, Володимиром Рафієнком та Любком Дерешем. На них чекала двотижнева пригода, що включала зустрічі зі студентами гуманітарних факультетів, знайомство з малими видавництвами, чаювання з бірмінгемськими колегами-письменниками, публічну презентацію у межах Бірмінгемського літературного фестивалю, навіть гостини в оселі Шекспіра у Стратфорді-на-Ейвоні, й нарешті вінець резиденції – поїздка у письменницькій центр The Hurst, що розташувався у мальовничому лісистому Шропширі.

Фото birminghamliteraturefestival.org

Презентація українських письменників на Європейському дні Бірмінгемського літературного фестивалю

Саме там, на території колишнього маєтка англійського драматурга Джона Осборна, автора п’єси «Озирнись у гніві» (Look Back in Anger), якою він перевернув концепцію всього англійського театру, українські автори могли передихнути від інтенсивної програми першого тижня, й у тотальній тиші – до найближчих ознак життя треба було пройтися хвилин тридцять – зануритися у писання чи структурування нещодавно здобутих знань і досвіду.

Загалом нам надзвичайно пощастило з партнером проекту «3х3» – керівником агенції Writing West Midlands та заразом директором Бірмінгемського літературного фестивалю Джонатаном Девідсоном. Завдяки його старанням ця поїздка вдалась дуже насиченою та допомогла сформувати уявлення про ряд питань, що турбують літературну спільноту в Україні – від промоції читання (що, звичайно ж, позначена червоним у британському порядку денному) до спроможності забезпечувати себе з письма та курування літературних фестивалів.

З останнім якраз просто, – за словами Джонатана, його команда вирішила не обрамлювати програму фестивалю єдиною темою, натомість вони наповнюють його заходами, що рефлексують на проблеми, актуальні в регіоні. Приміром, фестиваль пропрацьовує упередження, які існують у британців щодо носіїв тих чи інших діалектів або ж до мовного різноманіття, на основі двох двомовних сценаріїв – шведсько-данського кримінального серіалу The Bridge і валійської драми Hinterland, яка уперше транслювала на BBC й англійської, і валійською мовами. Одна з секцій фестивалю тим часом була спрограмована молодими людьми, з якими Writing West Midlands проводила воркшопи у своєму позафестивальному розкладі.

Читайте також: 12 найбільших книжкових ярмарків світу

Важливий щорічний компонент – Поетичний гала-вечір, який збігається з Національним днем поезії у Великобританії і церемонією нагородження двох авторів – поетичних амбасадорів Бірмінгема, які протягом року зможуть презентувати свої роботи ширшому колу читачів та брати участь в освітніх програмах Writing West Midlands в регіоні Західний Мідлендс.

Одна з найзворушливіших розмов, що велася за столиком у кав’ярні Repertory Theatre з місцевими письменниками, була присвячена кампаніям з промоції читання у Великій Британії. Приватні організації беруть ініціативу у свої руки і знаходять оригінальні способи, як «прививати» добрі навички читання і любов до книги з малих літ. Приміром, завдяки проекту Bookstart сім’ї із дітьми, яким виповнюється один рік, можуть отримати безкоштовний фіолетовий пакунок із книгами, що допоможуть підібрати історії, рими та пісеньки, які будуть цікаві та сприятимуть розвитку дитини такого віку.

Інша нестандартна кампанія полягала у встановленні книжкових полиць у лікарнях, зокрема, психіатричних відділення, а також у в’язницях. Це частково перегукується з віртуальними проектами, які пропагують бібліотерапію – лікуванню психічних і фізичних розладів за допомогою ретельно підібраних художніх творів. Проте у медичних закладах National Health Service насправді практикують курси креативного письма, бо це інколи дешевший та ефективніший спосіб допомогти хворим пацієнтам.  

Чаювання з бірмінгемськими письменниками і видавцями

Велику роботу з промоції літератури беруть на себе також медіа-платформи на кшталт BBC – щотижня куратори BBC Radio 4 обирають нову книжку та присвячують їй 15 хвилин вечірнього ефіру. Ви можете переконатися, наскільки сумлінно вони це виконують, зазирнувши у спеціальний розділ на їхній веб-сторінці – тут ви знайдете від записів історій із привидами до власних поетичних творів Боно (U2).

Згадані курси креативного письма насправді займають чільне місце у професійному становленні британських журналістів, драматургів і письменників – сертифікат про їхнє складання можуть запитати як під час працевлаштування у редакцію, так і при підписанні видавництвом. При чому як не крути цю монету, адже викладання на таких курсах стає основним чи додатковим фінансовим джерелом для більшості авторів, які ще не стали новими Мак’юен та Ролінґ і поки не можуть жити з самих лише роялті.

Володимир Рафієнко та Любко Дереш зі студентами курсу креативного письма Університету Вулверхемптон

Чим далі ми докопуємось до внутрішньої кухні британського видавничого сектору, тим очевидніше, що ми стоїмо перед тими самими викликами – співіснування різних мов, вдавання до багатопрофільності, аби міцно стояти на своїх двох, пошуки успішних бізнес-моделей малих видавництв, неустанне змагання за читацьку аудиторію; проте у розкішному холі Бірмінгемської бібліотеки, у якій окремо хочеться відзначити великий сад на горішньому поверсі з видом на міста, зручно повсідалися люди різного віку і культурного бекґраунду, нині відкритий мікрофон, і кожне сказане у нього слово спрагло вловлюється і вітається оплесками.

Сад на 7-му поверсі Бірмінгемської бібліотеки

Світлини авторки