Інтерв’ю

Читомо розпочинає серію матеріалів «ЛітUpgrade», присвячену творчим пошукам і конкретним словесним рішенням. Практики діляться досвідом і розповідають, чому важливо знати не лише теорію письма, а як працювати над власнии сюжетами.

***

Прокачувати літературні навички ми вирішили із одним із наймасштабніших освітніх проектів у книжковій сфері. Litosvita почалася із студентського літклубу, а сьогодні засновники Марія Придьма і Дмитро Стретович проводять по кілька інтенсивів із письменницької майстерності і видавничого менеджменту щомісяця, мають координаторів у Львові та Харкові, близько 90 лекторів та понад 6000 слухачів.

Ми дізналися у засновників проекту про літературну освіту як тренд, підготовку курсів, співпрацю та методичну роботу, а також нові напрямки Litosvita.

Про аудиторію Litosvita

Коли все починалося як літературний клуб «Маруся», то це була студентська організація, і відповідно аудиторією всіх наших проектів були студенти чи випускники, також до нас приходили на різні події багато старшокласників.

Ми помітили, що як ростемо ми, – так і вік нашої аудиторії. Зараз у нас, на жаль, все менше студентів, хоча вони є частиною нашої цільової аудиторії. Переважно це філологи, гуманітарії, але є багато відвідувачів із дуже різних спеціальностей.

Спочатку у нас було навіть вікове обмеження на наших курсах. Тобто на літературні школи ми брали учасників віком до 35 років, зараз вже такого немає. У нас змінилась концепція: є окремі проекти для дітей, підлітків і дорослих.

Для нас було очевидно, що якраз діти і дорослі мріють стати письменниками або написати книжку. Це той вік, коли чи кожен пробує щось писати чи після прочитання історії про Гаррі Поттера мріє створити власний магічний світ. Потім у більшості зникає це бажання, хоча у дорослому віці у всіх залишається прагнення написати книжку свого життя. Це може бути роман, мемуари чи історія на кшталт «Як стати успішним». Але кожна людина свідомо чи підсвідомо мріє щось написати. Але через різні обставини це все відкладається.

А от діти і підлітки із захопленням пишуть власні тексти. Ідея працювати із цією аудиторією лежала на поверхні, потрібно було починати цей напрям взагалі. Як показує досвід, і з дітьми, і з підлітками дуже цікаво працювати, вони настільки щиро живуть літературою. У них неосяжна фантазія і немає нічого такого, чого б вони не могли уявити і вигадати, а потім про це написати.

Для підлітків ми проводимо тижневі літературні школи під час канікул. А на початку серпня уперше пройде підліткова літшкола у Карпатах. За програмою вона буде чимось схожа на ті, які були у Пущі-Водиці, але тепер додасться ще і відпочивально-розважальний ефект гір. Уперше лекторкою літшколи стане дитяча письменниця Наталя Щерба. Діти, як завжди, будуть багато писати і після літшколи у них вийде власна книжка з їхніми творами. Це буде поєднання різноманітних завдань, лекцій, воркшопів.

Читайте також: Я – літератор. Що мені робити?

Про неформальну освіту як тренд

За останній час в Україні з’явилось багато різноманітних курсів і тренінгів. Кожен, хто хоче і може щось розповісти, ділиться власним досвідом. Ти можеш чомусь навчити і навчитись, запросити і проводити лекції. Зараз є лекції на різні теми: починаючи «Як створити класну фотку в Instagram» і закінчуючи «Як написати один крутий твіт». За останніх 3-4 роки і в нашій тематиці теж стало дуже багато різноманітних лекцій і курсів. Тут є кілька причин.

По-перше, неформальна освіта є поширеним явищем у більш прогресивних країнах, до нас це дійшло трохи пізніше. По-друге, вона доповнює формальну освіту

Ми, наприклад, є випускниками спеціальності «Видавнича справа і редагування», і коли ти приходиш працювати у цю сферу, то тебе всього навчають заново. Якщо з’являються школи, інтенсиви, курси, то ти можеш навчитися у реальних гравців ринку: за коротший період можна отримати значно більше практичної інформації, ніж в університеті за 5 років.

Криза академічної сфери допомагає неформальній освіті, хоча в ідеалі вони мали б іти паралельно. Колись я брав участь в одній дискусії, де всі зійшлися на тому, що після початку війни в усіх з’явилося розуміння, що єдине, у що варто вкладати час і гроші – це в свій розвиток і здоров’я. Тому зараз всі ходять на мільйон таких проектів і дуже часто без корисливої мети «Я вчусь для того, щоб…». Багато хто робить це заради розширення світогляду, інтелектуального саморозвитку, нетворкігу.

Ми слідкуємо за методиками викладання у різних країнах. От, наприклад, усі знають кафедру creative writing в Кембриджі, яка діє уже майже 90 років. Вона для нас є взірцем, хоча загалом ми не орієнтуємось на факультети літтворчості і не прагнемо їх замінити.

До нас же ходять не обов’язково люди, які навчались там або планують вступати на кафедри, які займаються літературознавством. У нормальних умовах не має бути конкуренції, бо академічна освіта ґрунтовна, дає базу людині, і це прекрасно. Потім, якщо людина хоче розвиватися, то для них створені якраз отакі неформальні освітні проекти, бо можна піти на тижневу літшколу або на дводенний інтенсив.

Читайте також: Поза альма-матер: на хвилі майстер-класів, шкіл і турів

Про роботу над проектами

У нас є курс письменницької майстерності, який відбувається в Києві, Львові та Харкові двічі на рік – осінній та весняний набори. Вони тривають майже три місяці. Є такі ж плани на тримісячні курси із сценаристки. В далеких планах й інші напрями: спочатку це будуть короткострокові, а згодом маємо надію, буде сенс робити довгі проекти.

Зараз у нас з’явилася одна нова людина, менеджерка проектів. Дитячий та міжнародний напрямки мають свою специфіку та особливості, тому над ними також працюватимуть окремі люди, є сенс координування всіх проектів цього напрямку. Загалом ми працюємо за моделлю аутсорсингу. Якщо говорити про команду, то кожен має певні функції, які в кожному проекті повторюються. Хтось відповідає за розробку програми, хтось – за маркетинг і просування, ще одна людина із команди – за роботу з клієнтами, аудиторією тощо.

Якщо у нас зараз чотири проекти, то одна людина займається паралельно чотирма проектами. На місці проведення подій необхідна окрема закріплена людина. Додатково ми залучаємо за необхідності дизайнерів, фотографів, перекладачів. Всі наші програми проходять експертну перевірку. Ми свідомі того, що не найрозумніші люди в цій сфері і тому дослухаємось до порад і рекомендацій.

Насправді немає дуже великої різниці між підготовкою до дводенного чи двомісячного курсу, алгоритми одні і ті ж. Обсяги роботи особливо не різняться. Скажімо, що стосується просування і піару, то там всі роботи однакові як для дводенного інтенсиву, так і для двомісячного курсу. Тут є різні фази роботи: коли з’являється ідея, обдумується і до реалізації можна братися інколи на наступний день, маючи чітке бачення алгоритму дій. А інколи, от, приміром, сценаристику ми два роки обдумували і пасивно готували. А потім кілька місяців іде на створення програми, домовленості з лекторами, підготовку організаційних моментів, просування. Тобто активна фаза підготовки триває від одного до двох місяців.

Ми планували зробити як один із видів послуги Litosvita консультація експертів. Тобто необов’язково наших лекторів, але людей, які є професіоналами у цій справі. Це фактично літагентська діяльність. Хоча насправді така опція є і зараз, просто ми на цьому не акцентуємо уваги. На курсах є коучинг, коли один з лекторів читає текст і потім його аналізують, розбирають тексти, дають поради з удосконалення тексту.

Літшколи – це консультації у режимі нон-стоп, від будь-якого лектора можна отримати поради

Це все фонові процеси, які відбуваються не лише на наших, але і на будь-яких класних, неформальних курсах. У нас є амбіція робити літературні освітні тури за кордон. У світі ж є багато письменників, видавців, менеджерів, у яких є чого повчитись і складніше привезти їх сюди. Тут навіть питання не в тому, що до них в гості поїхати простіше, просто це ж цікавіше – відвідати нову країну, відкрити для себе нову культуру, шанс повчитись в іноземних фахівців, комунікувати з ними, перебувати в одному просторі і контексті. Зараз ми працюємо над форматами літтурів у різні країни.

Читайте також: 6 книг від Гліба Гусєва про те, як писати

Про оновлення і стратегію

Ми зробили ребрендинг, бо давно потребували чогось нового, зокрема й оновлення у візуальній частині. А також важливими для нас разом із новим візуальним меседжем стало оновлення команди та робота над брендинговою складовою. Хочемо, щоб наша назва була зрозуміла і лаконічна. Загалом відбуваються зміни і внутрішні, і зовнішні в концепції, напрямках діяльності. Логічно, що зміни відобразяться на атрибутиці, дизайні і візуальному оформленні, назві.

Ми б хотіли розширитися на ті напрямки, які пов’язані з текстом. До цього все, що ми робили було пов’язане з тим, як писати: курси письменницької майстерності, літературна школа – це все про письмо. Потім почали робити школи і курси, пов’язані з книжковим бізнесом. Зараз хочемо розширитися на сценаристку (у нас уже була в травні перша школа, друге пройде восени). Сценаристика має безпосередній зв’язок з літературою. Зараз продовжується бум в українському кіно, багато сучасних книжок будуть екранізовані або уже екранізовані, і це вже незворотній процес.

Найближчим часом ми хочемо розширити тематичні напрямки з більшою цільовою аудиторією, зокрема школи для редакторів та перекладачів. Ба більше, ми ще хочемо акцентувати увагу текстах загалом. Нам цікаво досліджувати текст як самодостатнє явище і знання кожного професіонала: сценариста, копірайтера, письменника, редактора, перекладача, навіть спічрайтера, журналіста, людини, яка працює з текстом, спробувати з різних боків подивитися на нього. Із такого синтезу знань різних людей, які по-різному працюють з текстом: хтось над художньою складовою, а хтось над комерційною спрямованістю, можна краще зрозуміти, як писати.

Головне, над чим ми працюємо і куди рухаємося – нові тематичні напрямки та покращення сервісу

А також те, що залишається важливим для нас, – удосконалення контенту та методики (зараз ми будемо серйозно працювати з лекторами для того, щоб всі наші програми ставали ще більш системними, ґрунтовними і щоб після кожного курсу люди отримували більше, ніж вони очікують).

У новому стратегічному плані Litosvita є власний простір, як одна із важливих речей. Ми хочемо, щоб це було не лише приміщення для лекцій, а й відкрита локація для наших випускників, платформа для нетворкінгу. Це нам здається теж дуже важливо. Це перебування у такій своєрідній спільноті. Ми над цим працюємо і сподіваємось, що до кінця року зможемо запросити всіх на відкриття такого простору.

Цьогоріч у нас упеше був стенд на Книжковому Арсеналі, який нам дав чудову нагоду побачити нашу аудиторію, спостерігати їхню реакцію, зацікавленість роботою. Це був класний і дуже вдалий досвід, ми там продавали книжки наших випускників і просто розповідали про наші проекти.

Читайте також: Як навчитися писати: 5 історій випускників Центру літературної освіти

Про співпрацю та систему

У різний час ми співпрацювали і запрошували на наші курси іноземних лекторів: Юстину Чеховську та Анету Камінську з Польщі, Герхарда Фалькнера з Німеччини, Бекі Босхард зі США. Загалом ми готові до співпраці з усіма, хто поділяє наші цінності, хоче розвивати українську літературу та книговидання.

Саме так і формується певна екосистема. Є проекти, до яких ми не маємо прямого відношення: інші видавництва, освітні курси, культурні центри, простори, є якісь гравці в цій сфері, з якими ми будуємо екосистему.

Наприклад, видавництво нон-фікшну «Pabulum» – не лише наш новий проект, а й частина цієї екосистеми. Ми видаємо книжки для розвитку креативної сфери. У нас перші дві книжки напряму пов’язані з цим: перше видання вийшло за сприяння Litosvita. Це книжка нашого лектора Ростислава Семківа «Як писали класики». Книжка вийшла з концепту одного лекторію, який ми робили у 2015 році.

Друга книжка Василя Шульги – випускника наших курсів. Ми з ним познайомились на літшколі і в нього згодом з’явилась ідея написати цю книжку. До Форуму видавців у нас вийде книжка-воркбук про те, як писати, її якраз готує Litosvita. Через те, що частина видавництва «Pabulum» є частиною Litosvita, у нас тематично перетинаються напрямки, цінності. Тому наша співпраця є дуже тісною. Це така свого роду взаємовигідна підтримка.

Минулого літа у нас була велика стратегічна сесія. Ми осмислили свою роботу за три роки і визначили нові цілі, принципи роботи і т.п. Хоча ось ця «робота над собою» – це такий безперервний процес, який дає змогу змінювати орієнтири, цілі. Це організм, який постійно удосконалюється. І зараз після ребрендингу змінюються певні речі. Літо для нас, як і у всіх освітніх організаціях, – період, коли у нашій сфері відбувається переосмислення, певна пауза.

Стратегічні цілі дуже потрібні, але загалом світ наскільки мінливий, все дуже швидко розвивається і тому є сенс детального планування на рік у всіх сферах, а потім переосмислення змін, прийняття контрзаходів – це власне плюс всіх тих, хто працює у креативній сфері, бо ми можемо швидко реагувати на зміни часу.

Читайте також: Як укрліт зробити цікавим світові та про міжнародну літературну співпрацю: вартісні ресурси

Фото: Олександр Бабічев

 Дякуємо за гостинність Оціум-бібліотеці і допомогу Михайлові  Пилипчукові