Новини

Російський журналіст, літкритик, постійний автор Gazeta.ru, Эхо Москвы, Эксперт Костянтин Мільчин під час школи літературної критики і книжкової журналістики „Контекст-2” розповів про універсалів-літкритиків, професійну емпатію і штампи.

Хто такий літературний критик? Він як клоун. Це найважча циркова професія: треба не тільки смішити, а бути універсалом. Бути ліпшим, ніж дресирувальник і вправнішим, ніж акробат.

Чим критик відрізняється від нормальних людей? Критики не відпочивають читаючи.

Де і скільки  є критиків? У Росії справжніх – людей 20. Це столична професія. Моя колега – літературний критик з Новосибірська – ніхто, бо поза Москвою мало що відбувається.

Для чого потрібен критик?  – Щоб знайти «нового Гоголя». Це нікому не вдалося, але всі вірять. Професія існує, бо в пресі вважають, що пристойно мати відділ культури. Хоча в New Times бачив, що рубрика “культура» – десь між «у місті» і «геї й лесбіянки».

Підвиди: літературний оглядач; літературний критик – напіввмираючий, його нема навіть у товстих журналах;  книжковий журналіст – цікавиться навкололітературними процесами;  культуртрегер – займається організацією заходів, виходячи з вікового і професійного тупика; Бєлінський – який каже письменникам, хто житиме, а хто здохне, але таких майже нема.

Заради чого? Розкажеш по радіо про книжку, а потім дзвонять друзі і кажуть: «чумавейшая чума».

Чи варто? Вам вирішувати. Починати треба з тими текстами, які цікаві, потім будете закохуватися в теми – така собі професійна емпатія. Погано все  знати заздалегідь – треба хотіти дізнатися.

З чого починати? Із прочитання книжки. Це не так очевидно, як здається. З тексту видно, до якої сторінки дочитав рецензент. Змушуйте себе читати, це буває цікаво. 95 % людей не шукають інформації далі першої сторінки в Гуглі. Не будьте такими. Знайте інші твори автора, а не одну книжку. Почитайте Вікіпедію, розуміючи, що вона – не джерело, а витік, і найголовніше в ній – посилання.

Читач – ви самі. Запитуйте чесно в себе, чи вам цікаво це читати. Якщо дико нудно – треба переписувати.

Схема. Розпочніть із заголовка, який може змінитися ще 10 раз, і вихідних даних. Коли є букви на папері, легше писати.

Уникайте штампів – це наша брехня. Війна з ними – як з пухлинами: вони переможуть, але все одно треба боротися і перемагати тактично.

Мета – не виховувати «прекрасні почуття», а дати людям про щось поговорити в курилці.