Читомо > Видане > Українська проза до Форуму видавців: Малярчук, Забужко, Подерв’янський

Видане

Українська проза до Форуму видавців: Малярчук, Забужко, Подерв’янський

16.08.2016 0 Автор:

Навесні, після Книжкового Арсеналу, не було кінця розчаруванню тих, хто чекав на актуальну українську літературу. Її було вкрай мало, переклади взяли верх. Але новинки, які будуть презентовані у вересні на Форумі видавців у Львові, вселяють надію. Від кожного за його здібностями.

0603460-i-tum-scho-v-grobah-andriy-bondar1Андрій Бондар. І тим, що в гробах…

Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 176 с.

Збірка малої прози – це вже звучить багатообіцяльно, знаючи почуття гумору Андрія Бондара та його здатність лаконічно, але змістовно описувати ті чи ті життєві реалії. У фокусі: кохання, футбол, політика та інші прояви зовнішнього життя крізь призму життя внутрішнього.

Книга вийшла дуже особистою: з рефлексіями, емоціями та роздумами. Автор зазначає, що тексти, які увійшли до збірки, створював як нотатки протягом 13 років ? важливих як для самого Бондара, так і для тих, хто мешкає з ним в одній країні, тому все особисте «І тим, що в гробах…» може легко перейти у загальнозрозуміле.

«Ця книжка не писалася з якимось одним настроєм. Її конструкційною особливістю є те, що це складанка. Але складанка, яку уклала упорядниця Ганна Улюра. Вона в певній групі текстів побачила логіку і спільний сенс. Тому настрій був різний для кожного тексту. Потенційний читач ? це будь-хто. Книжка принципово проста, а місцями навіть нарочито примітивна. Мабуть, її можуть прочитати всі, хто володіє українською. Але зробить це далеко не кожен. Бо там для багатьох людей просто описано незрозумілі речі. А ті люди, що хоч якимось боком не поділяють мою візію життя, то хоч розуміють, можуть її прочитати. Але це книга для розваги. Я писав ці тексти легко, розважаючись», ? додав Андрій Бондар.

Читайте також: Андрій Бондар: як написати 20 колонок про мишей

zabuttiaТаня Малярчук. Забуття

Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 256 с.

Таня Малярчук нарешті перервала чотири роки творчого мовчання. Роман «Забуття» обіцяє стати однією з найбажаніших книжок Форуму видавців. На власній сторінці в соціальній мережі авторка назвала нову книгу своєю «пристрастю, гордістю, невпевненістю».

Виходячи навіть з цих слів, зрозуміло, що складні емоції ведуть за собою такий само складний текст. Цитуючи «Видавництво Старого Лева», «це книжка, в якій переплітаються дві сюжетні лінії, історична та сучасна: політика і мислителя В’ячеслава Липинського та жінки з теперішнього, яка з його допомогою шукає шлях до себе. Це роман про час, пам’ять, державність, про сутність речей і про вміння одночасно дивитися назад і вперед».

Мабуть, варто нагадати, хто такий Липинський. Інтелігент з блискучою освітою, прихильник Павла Скоропадського, людина, образ мислення якої випереджав свій час, і якби не певні історичні умови, міг би змінити сприйняття України всередині неї самої.

Таня Малярчук звертається до особливої доби в історії країни, складної, але визначальної, до особистості, яка закликала будувати ідеологію українського патріотизму не на ненависті, а на порозумінні ? якості цивілізованого суспільства, чий брак гостро відчувається й нині.

Читайте також: За зачиненими дверима: іще раз про родинні історії

ZabuzhkoОксана Забужко. І знов я влізаю в танк…

/ Вибрані тексти 2012–2016: Статті, есе, інтерв’ю, спогади. — К.: Комора, 2016. — 416 с.

Збірка інтерв’ю, статей та есеїв Оксани Стефанівни з полум’яним і войовничим настроєм, з благородною метою розкласти по полицях явище інформаційної війни, з’ясувати її передумови. Авторка зазначає, що не намагатиметься виробити шлях подолання проблеми. Її завдання – подати «суму досвіду», щоб читач сам зробив висновки.

«Це книжка про війну, читачу. Тільки не про ту, залізом і кров’ю, що з зими 2014?го прийшла на нашу землю, ? а про ту, куди менш видиму оку мирного обивателя, яка ту першу вигодувала, подібно як гнійні мікроби, потра­пивши в організм, «вигодовують» йому абсцес, ? і якої, на відміну від тої першої, ніхто не збирається згортати, тож му­симо вчитися в ній жити ? з повною свідомістю того, що по нас увесь час «стріляють» невидимими кулями», ? йдеться у передмові.

Всю глобальність і концентрацію смислів вибраних текстів 2012-2016 років складно передати у стислому огляді. Боротьба з радянським минулим, констатація «обвального подурнішання» України під впливом інформаційного простору, біль від цілком реальної війни, симулякри та архетипи ? все це та ще багато іншого у кінці книги переростає в одне велике прохання, молитву: «Не дай нам зрадити наших мертвих. І живих. І тих, що ще мають колись народитися. Тільки це, і більше нічого. Бо більше нам боятися нічого». Хто любить Оксану Стефанівну, зрозуміє всю серйозність і щирість нової воєнної операції.

Читайте також: Топ, без якого наша література доби незалежности немислима, від Забужко

PoderЛесь Подерв’янський. ПЗТ

К.: Наш формат, 2016. ? 416 с.

Видавництво «Наш формат» стверджує, що величезний фан-клуб Подерв’янського отримає найповніше зібрання творів легендарної особистості, зірки контркультури, при чому як радянської, так і сучасної масової.

До книги увійшли оповідання, сценарії, п’єси, есеї, повнометражна комедія-екшен «Ваша Галя балувана» ? що ще треба для щастя справжньому українському інтелігенту, який знає, яку саме відповідь треба давати на запитання «А може ти і м’яса не їси?».

Ми не наважилися взяти коментар у метра, бо заздалегідь можемо уявити, куди нас пошле сила мистецької думки. Тому просто констатуємо факт, що зібрання творів Подерв’янського ? must have для тих, хто не боїться називати речі своїми іменами.

Читайте також: Подерв’янський: Я не знав, що друзі записують мої п’єси на магнітофон

vdovychenkoГалина Вдовиченко. Ось відкрита долоня

Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. ? 208 с.

Історії про життя маленьких людей, яким доводиться вирішувати свої великі проблеми. Родзинка видання ? ілюстрації Тетяни Гущиної. Збірка оповідань авторки, чию творчість неодноразово відзначали на конкурсі «Коронація слова», розкаже майже про все, що стосується середньостатистичного українця, а головне – про пошуки щастя.

Після минулорічного роману «Маріупольський процес» хочеться сподіватися, що сюжети будуть менш передбачуваними, а характеристики персонажів не ділитимуть їх на виключно поганих і хороших. Втім викликати емоції від прочитаного Галина Вдовиченко вміє в якийсь власний спосіб, який ґрунтується на її щирості з читачем, власній вірі в те хороше, що неодмінно присутнє у творах.

Як відомо, мала проза українським авторам вдається набагато краще, ніж великі за обсягом жанри, тому чекаємо хорошу книжку. Якщо ж зміст не збігатиметься з вашим тлумаченням поняття «хороша книжка», редакція за це відповідальності не несе.

Читайте також інтерв’ю із Галиною Вдовиченко

semesiukІван Семесюк. Фаршрутка

К.: Люта справа, 2016. – 192 с.

Авторитетні вітчизняні мистецтвознавці все частіше констатують, що Іван Семесюк більше письменник, ніж художник. Та й сам автор зазначає, що невпинно прогресує на ниві прозової творчості. «Фаршрутка», оздоблена авторськими ілюстраціями, стане продовженням пригод «мавпоукраїнця» Томаса Сироти, на якого чекають карколомні «аграрно-містичні» пригоди.

Читач, у свою чергу, отримає зустрічі зі знайомими до болю персонажами, які дуже і дуже нагадуватимуть цілком реальних людей – класиків і сучасників, лідерів думок та інших жертв безжальної сатири Семесюка.

«Руйнація Московії», «боротьба СБУ з демоном російської государствєнності» натякають, що книжка Івана Семесюка створена для підготовленої аудиторії, або для людей з хорошим, націонал-патріотичним почуттям гумору.

Читайте також: «Щоденник україножера»: обійняти й реготати

Юрій Винничук. Цензор

Харків: Фоліо, 2016. 

До Форуму видавців у Львові залишився місяць. Ми знаємо, що до нього має вийти новий роман Юрія Винничука. Але інформаційний простір мовчить – інтрига? Як з’ясувалося, справа не у маркетингових ходах видавництва, а у натхненні, бо ж воно на замовлення не працює, тому й рукопис від автора «Фоліо» отримало буквально за кілька днів до написання цього огляду.

Робоча назва роману ? «Цензор», але вона може трохи змінитися, перетворившись на «Цензора снів». Про тематику, час подій і очікування від книги Читомо розповів генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький: «Події роману розгортаються у Львові 1930-40-х років. У центрі твору – негативний персонаж, який вміє знайти спільну мову з будь-якою владою з тих, що в той чи інший час контролювали місто. Німцям він здає євреїв, радянській армії – поляків… Пройшовши все це, він мирно працевлаштовується в СРСР цензором і до старості переписує літературні твори радянських письменників. Я впевнений, що це буде такий же успішний твір, як і «Танґо смерті», бо в ньому йтиметься про Львів тієї доби, про яку ми знаємо дуже мало».

Читайте також: Нотатки аптекаря у переддень великої катастрофи

Також на Форумі видавців у Львові свої твори представлять Андрій Любка, Тимофій Гаврилів, Макс Кідрук, Андрій Кокотюха, Ірен Роздобудько, Тарас Антипович, Богдан Волошин та інші письменники. Інформація постійно оновлюється та доповнюється. Більше книжок – на нашій Вітрині новинок.

Читайте також: Що буде на Форумі видавців-2016

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe