uncategorized

Літературно-фестивальна машина плавно докотилася до північного заходу України у формі Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Lutsk, який вперше проходив у Луцьку 6-8 жовтня. На цей період письменники стали володарями міста, окупувавши локації релігійних закладів, історичних будівель та міської ради. Письменницький склад був збалансований місцевими літераторами, письменниками національного значення та представниками іноземної літератури. І, попри те, що масштаб був значно меншим, ніж у Meridian Czernowitz, основну місію фестиваль виконав: показав, що лучани готові ходити на такі заходи.

Організаторка фестивалю Елла Яцута: «Ми були переконані, що українські автори обов’язково матимуть інтерес у читачів та слухачів. Але ми дуже хвилювалися, чи готовий Луцьк сприймати тексти іноземців, слухати твори мовою оригіналу і в цілому ходити на такі події. І ось три дні показали, що він таки готовий».

Як молодший брат Meridian Czernowitz, Meridian Lutsk успадкував не лише частину назви, а й любов до винної культури та український склад учасників. Проте, Ірина Полєтуха, PR-менеджер фестивалю, наголошує: «Meridian Lutsk не є фестивалем-дублікатом, ми — унікальний фестиваль за своїм складом». Головною відмінністю між ними стали національності запрошених літераторів: на чернівецькому фестивалі присутні здебільшого автори німецькомовних країн, до Луцька ж запросили письменників з Естонії, Литви, Білорусі, Ізраїлю та Польщі.

На параді поетів-учасників українська поетка Ірина Цілик поділилася спостереженням: «Міжнародні поетичні фестивалі – це перетин культур, перетин мов, перетин досвідів».
Отже, й розглянемо Meridian Lutsk у цих трьох вимірах.

.
Перетин культур

Луцьку пощастило (або ж не пощастило) розташуватися в прикордонній області, відповідно й побувати у складі щонайменше шести держав за свою більш ніж тисячолітню історію. Зрозуміло, в цій історії були присутні представники різних націй: литовці, поляки, євреї. І тепер їх етнічні представники мають змогу представляти свою культуру перед нами, українцями. Так ми не лише знайомимося з іноземними культурами, а й поглиблюємо свою культурну самосвідомість. Тому що коли литовський автор Геркус Кюнчус читає уривок свого роману «Литовець у Вільнюсі» на території Замку литовського князя Любарта литовською мовою – все виглядає надзвичайно органічно і природно, й приходить усвідомлення, що ця мова тут вже звучала, хоч і 700 років тому.

Читайте також рецензію на роман Сергія Жадана «Інтернат»

Варто зазначити, що національне культурне самоусвідомлення у Луцьку вже відбулося, це показують забиті зали під час виступів Оксани Забужко, Юрія Андруховича та Сергія Жадана. А ось навчати усвідомленню міжнаціонального та міжкультурного значення своєї території потрібно, як і потрібно знайомити українського читача з сучасними проявами дотичних культур, чим і займався Meridian Lutsk. Це відбувалося за посередництва українських культурних делегатів: Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Ігора і Святослава Померанцевих та Андрія Любки, які складали ініціативну групу з відбору іноземних учасників.
.
.
Навіть більше, запрошені гості забирають знання та розуміння нашої культури із собою, поширюючи їх, підтверджуючи чи спростовуючи свої уявлення про нашу країну.

Білоруська поетка Наста Кудасава: «У Білорусі всі захоплюються Україною. Для нас українці – це такий приклад народу, який захищає своє, відчуває єдність. А нам цього не вистачає. І коли я сюди їхала, я хотіла перевірити, чи це правда. І так. Це правда. І я навіть трохи заздрю, що у вас є зв’язок між поколіннями, любов до свого міста. Люди тут видаються господарями своєї землі. Я себе так у Білорусі не відчуваю. Здається, що я наче партизан роблю свою справу».

Читайте також інтерв’ю зі Святославом Померанцевим

Перетин мов

Естонська поетка Марія Канґро: «На міжнародних поетичних фестивалях спершу всі з ентузіазмом налаштовані слухати іноземну поезію, проте дуже швидко усвідомлюють, що слухати поезію мовою, якої не знаєш, втомлює. Спершу мелодія вірша зачаровує, а потім набридає». Але з допомогою перекладів віршів на екранах бар’єр долався. Білоруську поетку Насту Кудасаву чудово розуміли й без перекладу. Поляків також не завжди потрібно було перекладати, естонці розмовляли англійською, а ізраїльтяни — російською.

.
Перетин досвідів

Обмінювалися досвідами організації літературного поля різних країн. Ми вже переросли ситуацію, коли поетичні збірки видаються тиражем у щонайбільше 500 примірників, часто коштом автора, — як це відбувається в Білорусі. З іншого боку, маємо Естонію, в якій письменники отримують державну зарплатню, не пишучи при цьому провладних текстів. А кошти на розвиток культури беруть зі збільшеного податку на алкоголь, цигарки та азартні ігри. Розуміємо, що Україні є куди рухатися.

Говорили про власні досвіди. Жадан, презентуючи свій роман «Інтернат», показав війну на Сході. Маріанна Кіяновська пережила на сцені трагедію Бабиного Яру, зачитуючи емоційні та потужні тексти зі збірки «Бабин Яр. Голосами». Забужко звернулася до теми гібридної війни та депортації в широкому сенсі.

Meridian Lutsk має куди рости та розвиватися, проте вже видно, що лучани готові сприймати іноземну літературу і люблять літературу свою. Успіх луцького фестивалю, безперечно, стане сигналом корпорації Meridian Czernowitz, що українцям потрібні подібні заходи і вони хочуть їх відвідувати. Тому чекаємо на Meridian в інших обласних центрах.

Читайте також: Про що говорили на фестивалі Meridian Czernowitz

Фото: Meridian Lutsk