uncategorized

12-19 жовтня 2017 року мала честь брати участь у програмі підвищення кваліфікації для незалежних видавництв з Білорусі та України, організованої Ґете Інститутами у Мінську та Києві разом з Медіакампусом у Франкфурті. Програма фінансується Міністерство іноземних справ Федеративної Республіки Німеччина та реалізується в рамках «Програми по розширенню співпраці з громадянським суспільством в країнах Східного партнерства».

Навчальна програма у Франкфурті складалася з двох етапів. Перші три дні – перебування на Франкфуртському книжковому ярмарку та зустріч із провідними німецькими представниками видавничої галузі, а наступні три дні – інтенсивні семінари від референтів Медіакампусу Франкфурта, які включали такі теми, як стратегії та маркетинг, електронне книговидання, підбір персоналу та інше.

Оскільки для мене особисто найцікавішими та найактуальнішими темами семінару були питання просування на ринку, то я хотіла б зробити невеличкий огляд з основними тезами за мотивами презентацій Альбрехта Манґлера, директора з маркетингових послуг компанії Bilandia, провідної агенції з розробки маркетингових компаній для видавництв, та Карін Хербер-Шлапп, експерта з придбання прав німецького видавництва «С. Фішер ферлаг».

Хліба і видовищ

Почну трохи з тенденцій книжкового ринку Німеччини, який є одним з найрозвиненіших у світі.

Найбільш продаваними категоріями книг у Німеччині наразі є детективи, трилери, жіночі та історичні романи. Це так звані safe options, коли при більш-менш якісному тексті є гарантія, що книга буде продаватися, а за наявності унікального автора, така книга може стати бестселером та продатися мільйонними накладами.

Для себе я це пояснюю тим, що для отримання емоцій людині потрібно докладати все більше зусиль і що видовищнішим та вражаючим буде текст, то популярнішим він буде.

Читайте також: Франкфурт по-французьки: make European Union great again

Але в будь-якому випадку що два-три роки читацькі смаки змінюються, і одні й ті самі жанри змінюють акценти. Так, якщо говорити про детективи, то був час, коли читачів цікавили дуже криваві історії, а зараз все змінилося в сторону тонких психологічних детективів. Окрім того, в певний період всі зачитувалися перекладами американських детективістів, допоки не з’явився швед Хеннінґ Манкель з серією романів про комісара Курта Валандера, і тоді пішла хвиля скандинавських детективів. Зараз вперед вийшов німець Себастіян Фітцек, чия книга «Терапія» обійшла за продажами «Код да Вінчі» у 2006 році у Німеччині.
.

.
Третину всіх видаваних у Німеччині книжок займає художня література, левова доля якої це трилери.

Якщо говорити про соціальну літературу, то найбільше всього читачів Західної Європи наразі цікавлять теми тілесності, лгбт, пошуку себе. Підлітки дуже активно читають книги, присвячені соціальним мережам, небезпекам та ризикам, пов’язаним з ними. Також важливим напрямом зараз є худліт про, на жаль, теракти та розстріли в школах.

Але завжди важливо пам’ятати, що далеко не завжди те, що є бестселером в одній країні, буде добре продаватися в сусідній, особливо – іншій частині світу.

Читайте також: Про що говорили в Бізнес-клубі Франкфуртського книжкового ярмарку

Тому інтуїція, не підкріплена стратегією та розрахунками, може стати фатальною для видавців. Відповідно, рішення щодо видання тієї чи іншої книги має підкріплюватися наступним аналізом:
Порівняння з подібними виданнями на своєму ринку;
Інтереси читацької аудиторії.

Але зрозуміло, що єдиного рецепта, щоб зробити успішну книгу немає. Часом в бестселери вибиваються видання, успіх яких було неможливо передбачити, тому якщо масштаб видавництва дозволяє, не варто цуратися експериментів.
.

.
Складнощі перекладу

Наразі на ринку Німеччини переважно видають переклади британських та американських авторів. Зумовлено це, в першу чергу, поширеністю мови. Водночас менші видавці, в намаганні конкурувати з китами ринку, вибирають менші ринки та мови. Хоча навіть при цьому аутсайдерами серед мов, з яких перекладають, залишаються східноєвропейські. Для ефективного просування літератури цих країн радять не тільки мати державну чи інституційну грантову підтримку, а й англомовні сайти та і намагатися мати переклади творів англійською. Більшість успішних авторів з малих літератур перекладаються по всьому світі через англійський переклад, навіть якщо він просто технічний і слугує для полегшення пошуку перекладачів.
.

.
Винятком є класика російської літератури, на яку є стабільний попит. Також цікавляться творами східноєвропейських авторів, де автори вже є емігрантами і володіють мовою тієї країни, куди переїхали. В цьому випадку їх активно запрошують на презентації, що є додатковим способом PR автора та його книги, та неминуче збільшує продажі. Малознаною практикою в Україні й типовою на Заході є гонорар авторам за участь у презентаціях. Зазвичай це лежить або на плечах самих видавництв, або книжкових крамниць, які проводять презентації, або залучаються партнери для проведення заходів, які й сплачують гонорар.

Також звичним є і продаж квитків за можливість послухати улюбленого автора. Презентації збільшують присутність автора в інфополі, зазвичай їх відвідують чимало людей, але сприймається це на рівні концертів, і продаж книжок під час презентації не є основною метою.

У лісі-лісі темному

Є певна залежність між географічною відстанню правовласника та того, хто купує права. І вже доведено: що більша відстань між ними, то більше ризику піратського використання твору та махінацій з виплатою роялті.

У великих агенцій є чорні списки таких видавництв.

На зустрічах також зауважили, що одним з найбільших світових ринків продажу прав є Китай і там же один з найвищих світових рівнів правового піратства.

Читайте також: «Understanding Ukraine» на цьогорічному Франкфурті

Дорого або дешево, ось у чому питання

Цінова політика завжди була чутливою темою українського книжкового ринку. Зокрема, наше Видавництво часто критикують саме за вищу, у порівнянні з типовою для нашого ринку, ціну на наші книжки. Книжки в Україні дешеві, це факт. Але мало хто замислюється, що дешеві вони коштом недостатньої оплати всіх причетних і використання дешевих поліграфічних матеріалів. На німецькому ринку все досить стабільно, і правила давно вже випрацювані. І видавці, навіть за бажання, не можуть наймати перекладачів за меншими ставками, ніж пропонуються однією з національних (чи міжнародних) перекладацьких організацій, такою як, наприклад, www.bdue.de. Середня ціна на книжку коливається в межах 20 євро. Навіть більше, незалежно від точки продажу, ціна на одну й ту саму книгу буде однаковою, і все це регулюється на законодавчому рівні.
.

.
Зрозуміло, що є українські реалії, і покупці не завжди можуть дозволити собі придбати книжку, підготовка якої була гідно оплачена, але ми сподіваємося, що з часом це зміниться і ціни на книжки вирівняються.

Світовий стандарт при випуску новинок – спершу виробляти дорожчий варіант у палітурці, а тоді, за півроку-рік, повторювати видання у дешевшій подачі, скажімо, м’якій оправі. Це дозволяє максимізувати прибутки видавця й охопити найширшу аудиторію: хто готовий платити більше, отримує якісніше і раніше.

Проблеми перевиробництва

На відміну від українського, німецький книжковий ринок перенасичений асортиментом, що, звісно, сильно заважає добре заробити на кожній конкретній назві. Але зберігається так звана дуальність при підході до асортиментної лінійки – коштом тих назв, які потрібно продавати та які добре купуються, видавництво також має можливість видавати книги, які їм цікаво й експериментувати.

Читайте також: Літня академія Франкфуртського книжкового ярмарку: тренди Східної Європи 2017