uncategorized

Одеський книжковий ярмарок «Зелена хвиля» цього року заявив про серйозні зміни у форматі події, тож з 4 по 7 серпня в Одесі проходила не просто виставка-ярмарок, як попередні 20 років, а цілий фестиваль. Розбираємося, які трансформації справді відбулися, а що лишилося незмінним.

Першою ластівкою оновлення головної книговидавничої події Одеси стало те, що у фестивалю з’явився сучасний фірмовий стиль: логотип, фірмовий колір, цілісне оформлення програми. Невдовзі оголосили й про зміну формату: «Двадцять років «Зелена хвиля» відбувалася в Одесі як книжковий ярмарок із відповідною програмою. З 2017 року «Зелена хвиля» — книжковий фестиваль. Ми змінили структуру заходу, розширили його сенсові й просторові межі, заповнили програму новими напрямками, цікавими спікерами», — йдеться на офіційному сайті події.
.

.
Просторові рамки дійсно розширили: цього року значно збільшилася кількість подій і локацій «Зеленої хвилі» поза ярмарком на головній вулиці. Лекції, дискусії й творчі зустрічі проходили не тільки на Дерибасівський, у науковій бібліотеці та в Літературному музеї, а й у сучасних коворкінгах Impact Hub Odessa, «Термінал 42», 4City та галереї Invouge Art.

Суттєво побільшав і арсенал тем для обговорення. Наприклад, на публічній дискусії «Письменник більше не голодний, і взагалі це — вона» за участі письменниці Катерини Бабкіної та журналістки Тетяни Кисельчук мова йшла про те, як в Україні заробляти гроші написанням художніх і публіцистичних текстів. Модераторка, журналістка і перекладачка Ірина Славінська, також поставила питання про гендерний баланс в журналістиці та літературі, у тому числі в оплаті праці.

Читайте також: Де Одеса, а де Танжер? Новий роман Йвана Козленка

.

.
Професіонали своєї справи та водночас люди зі здоровим почуттям гумору і самоіронії Бабкіна, Кисельчук і Славінська зібрали майже повну залу слухачів, із якими склалася жива розмова з цінною інформацією, корисними порадами та цікавими запитаннями.

Значно менше людей — чи то через недостатнє поширення інформації, чи то через не настільки медійного спікера — прийшло на лекцію Леся Белея (Польський інститут в Києві) про польський художній репортаж. Лекція носила радше історіографічний характер: імена, дати, назви книг і текстів, що сформували та вплинули на розвиток жанру в Польщі. Художній репортаж настільки розвинена форма публіцистики та літератури в нашого західного сусіда, що у Варшаві навіть є окрема книгарня репортажних видань «Кипіння світу».

Читайте також: «Зелена хвиля»: спека, одеські письменники і затемна книжкова ніч

.

.
Програма «Зеленої хвилі» передбачала і кілька «зіркових» виступів, які очікувано зібрали аншлаг — літературний вечір російського публіциста й поета Дмітрія Бикова і зустріч з українським бізнес- та шоуменом Гаріком Корогодським. Дві публічні дискусії були присвячені жанру нон-фікшн у літературі та журналістиці, а за участі критиків Юрія Володарського та Тетяни Трофименко відбулося обговорення, чи дочекається Україна «нобелівки» з літератури.

Помітне місце у програмі фестивалю цього року посіла тема візуального у книговиданні. У критому пасажі, де минулого року експонували український проект Pictoric, відбулася виставка книжкових ілюстрацій білоруського художника-графіка Павла Татарнікова. Цикл подій під спільною назвою «Візуальне в книзі» відбувся у галереї Invouge, у тому числі зустріч з Павлом Гудімовим (проект «Українська візуальна книга»), презентація фотобуків Романа П’ятковки та Михайла Вайнштейна, креативний сніданок з київськими ілюстраторами We Bad — загалом 18 подій.

Читайте також: Книжковий Арсенал-2017: дискусії й виставки у фокусі, переговори у розфокусі

.

.
Для професіоналів книговидавничої галузі відбувся круглий стіл в Одеській науковій бібліотеці «Український інститут книги як форма державно-громадського партнерства: цілі, завдання та механізми реалізації» за участі новопризначеної директорки Інституту Тетяни Терен.

Попри очевидне якісне розширення програми «Зеленої хвилі», одеський книжний форум все ще тягне за собою шлейф попередніх помилок і проблем. Найпершим впадає в очі власне виставка-ярмарок на Дерибасівський. Ідея зібрати на головній вулиці міста провідних книговидавців і розповсюджувачів в теорії виглядає непогано, але вже вкотре розбивається у зіткненні з реальністю. Здається, організатори чекають, коли хтось з видавців чи відвідувачів таки знепритомніє під пекельним серпневим сонцем. Тоді рішення прибрати ятки у тінь Міського саду чи Приморського бульвару стане геть очевидним.

Читайте також: 15 важливих книжкових ярмарків 2017 року
.

.
Друге питання, що вже не перший рік турбує частину одеситів — підбір учасників і асортимент ярмарку. Тут відповіді варто шукати в історії «Зеленої хвилі», адже до 2014 року були випадки підтримки заходу «Партією регіонів» і решти проросійсько-налаштованих сил міста та регіону. Тож чи треба дивуватися, коли бачиш на розкладках  видання штибу «Секреты элитного подразделения ГРУ», «Евреи в НКВД» і «Убийства в жертву «демократии»? В останній день роботи ярмарку історик Олександр Бабіч повідомив у соцмережах, що на його прохання організатори провели рейд, і було прибрано кілька подібних книг. Як стверджують організатори, наявність такої продукції складно виявити, але вони намагаються оперативно реагувати на подібні випадки.

Прикро, що такі випадки псують враження від у цілому непоганої події з гарним вибором дитячої, художньої, професійної та нон-фікшн літератури, яку представляють «Видавництво Старого Лева», «Наш формат», «Лаурус», магазини «Резидент», «Агора Гиппокампус», «Книгарня-Кав’ярня» та решта вельми достойних учасників.

Читайте також: Одесою прокотилась «Зелена хвиля» книг й імпрез

.

.
Питання лишається і про «міжнародний» статус фестивалю, який організатори декларують із року в рік. В Одесі відбуваються кілька подій, які дійсно привозять учасників з різних куточків світу: Odessa Jazz Fest, Міжнародний літературний фестиваль, Одеський кінофестиваль, донедавна — фестиваль німого кіно і сучасної музики «Німі ночі». Тож одесити здатні відрізнити форум зі світовим набором учасників від тусовки у стилі «я, мій друг з СНД та колишній одесит, що останні кілька років живе в іншій країні».

Станом на сьогодні «Зелена хвиля» потихеньку намагається змінити свій статус із провінційного ярмарку на важливу подію хоча б національного рівня. Цей шлях не буде простим і коротким. Поки що фестиваль застиг у перехідному періоді під знаком контрасту, коли художні роботи білоруського ілюстратора виставляються пліч-о-пліч із акварельними пейзажами рівня випускника художньої школи, а календарі з православними іконами продаються поруч з «Чорним лебедем» Нассіма Талеба.

Як повідомлялось, 2015 року ярмарок пройшов за участю 98 учасників. Тоді мовна політика розподілилася «50 на 50»: з одного боку, 4 російські видавництва зі своєю продукцією, з іншого боку, книжки російською мовою від багатьох українських видавництв і книжкових магазинів, які переважно торгували продукцією із Росії.

Натомість у 2014-му році «Зелену хвилю» відвідували Ірен Роздобудько, Марина Гримич, Андрій Кокотюха та ін.

Чільне фото: Книжкова ніч. Зелена Хвиля.
Фото: Валерія Шевченко, Стефанія Амамджян