Новини

21-23 жовтня в Запоріжжі вдруге відбувся літературний фестиваль і книжковий ярмарок «Запорізька книжкова толока». Організував його місцевий центр мистецтв «Арт-Простір» у генеральному партнерстві з USAID і українським бюро співпраці з Німеччиною GIZ.

Толока на другий рік проведення ввійшла в коло найпомітніших літературних і книжкових подій. Особливо в східній частині країни, де станом на тепер у неї просто немає конкурентів (що, до речі, є темою для окремих роздумів – де такі фестивалі та ярмарки в більших та «інфраструктурніших» Харкові й Дніпрі?).

Конструктивний і конструктивістський «Козак-Палац»

Одна з довжелезних вулиць міста, вулиця Перемоги, веде, проминаючи взяту просто-таки з творчості Подерв’янського зупинку «Гастроном Ластівка», до чималого виставкового комплексу «Козак-Палац», де й відбувались усі події Толоки.

Хоч перше враження «Козак-Палац» справляє не зовсім літературне, він виявився загалом цілком доречним і зручним місцем. Наприклад, у ньому був пристойний кліматичний режим (що є зовсім не самозрозумілим для українських фестивалів і ярмарків). Симпатичне враження справляла фотовиставка, присвячена історичним будівлям Запоріжжя, переважно пов’язаним із конструктивістською добою. А охочі пофотографуватися самі й поробити селфі могли це зробити на спеціальному майданчику з логотипом фестивалю, з несподіваною каретою на тлі фотографій ретро-автомобілів чи з чоловіками в козацьких строях.

Організація Толоки в цілому чітка. Були непогано вирішені побутові питання, охочі могли поїхати на екскурсію Хортицею. За великим рахунком, не було проблем зі звуком (постійні учасники кажуть, що минулого року, на першій Толоці, з цим було не все гаразд, отже організатори попрацювали над помилками). Різні локації, в яких відбувалися презентації, дискусії, читання та концерти, розташували дуже близько. Це дозволяло гостям побачити й почути більше, чим багато хто з задоволенням користувалися. Так само легше було зорієнтуватися, коли виникали якісь накладки в програмі. Активно працювали та були в доступі організатори і волонтери.

Ці речі хвалили практично всі, з ким доводилось обговорювати враження від Толоки. Менш упевнено роздавали компліменти з приводу облаштування нічних заходів – Театральної ночі та Поетично-музичної ночі: тут була не надто зручна система запускання людей лише в певний час, іноді відвідувачів просили піти з зали для провітрювання тощо. Але заради справедливості не можна не визнати, що для різноманітних «ночей поезії» та інших подібних заходів принаймні в Україні, здається, досі взагалі не винайдено оптимального формату.

Читайте також про минулорічну книжкову толоку у Запоріжжі

Програма: від дитячого «Книголісся» до недитячого «Золотого хріну»

Важко сказати, чи достатньо зробили реклами по Запоріжжю (місцеві на цю тему висловлювали різні погляди, а ще є стаття, в якій критикують запорізька влада за ігнор заходу, хоча міська рада значиться серед партнерів), але публіка на Толоці була. Де менше, де більше, та зовсім порожніх заходів, здається, не було. За офіційною статистикою від організаторів, прийшли понад 9700 відвідувачів (проти близько 6300 торік).

При цьому заходи виявилися вельми різноманітні. Від визначення переможців умовної антипремії за найгіршу сексуальну сцену «Золотий хрін» (її отримав Олег Поляков за уривок із роману «Рабині й друзі пані Векли») до лекції про українську авангардну поезію, від презентацій нових прозових і поетичних книжок до виступів музичних команд, від розмови про графоманію до дискусії про образ міста Запоріжжя в літературі, від представлення дослідження про Ніцще до обговорення теми Донбасу.

І якщо на одній дискусії могли нарікати на брак у сучасній українській літературі «психологічного реалізму», то на другій у цей самий час, навпаки, преспокійно нахвалювали всіляке естетство та «формалізм». Відзначу увагу запоріжан до заходів із освітніми та дискусійними елементами, яка часто була більша, ніж до просто читань і презентацій. Був тут окремий фестиваль дитячої літератури «Книголісся», окремі соціальні й волонтерські програми, кінопокази, майстер-класи та автограф-сесії.

А в конкурсі на найкращу книгу перемогли Богдан і Наталія Тихолази з книжкою «Франко від А до Я». Повний список переможців досить розлогий, він є на сайті фестивалю.

Читайте також: «Франко від А до Я»: книжка, яка започаткує нову моду

У строкатому складі учасників подій знайшлося місце для відомого «поета-гумориста» Артема Полежаки й Олени Захарченко з новим романом про Майдан, для знаної письменниці Галини Вдовиченко, концептуального стьобу Івана Семесюка й для Анастасії Дмитрук, відомої передусім за віршем «Никогда мы не будем братьями», і для «єдиного мариніста української літератури», а насправді не тільки мариніста Антона Санченка, і яскравого представника літератури Донбасу у вигнанні Олексія Чупи, й експериментатора з сучасною прозовою формою Олександра Михеда, й для поетки-дебютантки Елли Євтушенко.

Цікаво, що Запорізька книжкова толока проходила паралельно з Франкфуртським книжковим ярмарком. Саме тому, можливо, тут не було найбільш «медійних» українських письменників на кшталт Оксани Забужко, Юрія Андруховича чи Сергія Жадана. З одного боку, вони, напевно, змогли би привернути більше публіки на Толоку, а з другого так помітнішою виявилася літературна розмаїтість.

Це, звісно, викликало жарти серед учасників на тему, куди краще поїхати – до Франкфурта чи до Запоріжжя. Але, само собою, є розуміння, що важливе і просування української літератури всередині країни, і її промоція закордоном. Надто коли йдеться про міста на зразок Запоріжжя: великі, проте без потужної культурної інфраструктури, в яких численні потенційні читачі часто просто елементарно не мають доступу до книжкових новинок.

Запорізькі автори на Толоці, до речі, були представлені не аж надто широко. Особливо здивувало, що не було яскравих уродженців міста, які дістали визнання на загальноукраїнській літературній сцені, скажімо, Павла Вольвача чи Олега Шинкаренка (останній був заявлений у програмі, але не приїхав).

Читайте також: Нетипові способи промоції книги: іноземний досвід

До нових зустрічей

А що ж ярмарок? Співробітники видавництв, із якими вдалося поспілкуватися, говорять про зростання продажів, у порівнянні з минулим роком. Дехто – на 25-30 відсотків, а інколи й удвічі. Звичайно, про масштаби Книжкового Арсеналу чи Форуму видавців не йдеться, цифри менші принаймні втричі.

На Толоці на кілька днів витворюється якщо ще не своя субкультура, то вже точно своє середовище та контекст, із неминучими непарадоксальними плітками й парадоксальними жартами. На майбутнє Запорізькій книжковій толоці можна побажати, наприклад, додати міжнародних проектів, а також більшого рекламного і медійного резонансу, щоб більше людей були в курсі події. Але незалежно від цього, більшість тих, хто приїхали на Толоку цьогоріч, хотіли би приїхати сюди й наступного разу.

Читайте також: Книжці легше потрапити в телеефір, ніж у друковане видання

Світлини автора та зі сторінки Запорізької книжкової толоки у Facebook