Новини

Розвиток – це ознака живої мови, і зараз інтернет відіграє основну роль в цьому розвитку. Саме там ми спілкуємось найбільш вільно і природно, і загалом мало піклуємось про дотримання правил граматики.

Чи має нас хвилювати, що в результаті цього мова деградує? Чи змінюється вона так швидко, що старші покоління не встигають за цими змінами? Не зовсім так. В інтерв’ю 2013 року лінгвіст Девід Крістал, автор книги «Інтернет-лінгвістика», сказав: «Англійська мова в цілому така сама, як і 20 років тому». Зібрані ним дані свідчили про те, що навіть спілкування в інтернеті не надто відрізняється: «Близько 90 відсотків слів, які ви використовуєте в тексті – це стандартна англійська, або принаймні ваш місцевий діалект».

Саме тому ми досі читаємо стенограму промови Джорджа Вашингтона перед військами, виголошеної у XVIII столітті, і повністю її розуміємо, і саме тому дідусям і бабусям не потрібен перекладач, коли вони надсилають електронного листа своїм онукам.

Але спосіб нашого спілкування – пунктуація (або її відсутність), синтаксис, абревіатури, які ми застосовуємо – залежить від контексту і засобу інформації, за допомогою якого ми спілкуємось. Непотрібно змішувати звичний стиль письма у тексті або в соціальних мережах з тим, як ми будуємо речення в статтях для видань, тому що це зовсім різні речі.

Читайте також: «ІТ-цунамі: як бізнесу вижити | у третій хвилі інтернету» з Юрієм Антонюком

У Twitter, наприклад, емотикони і новомодні способи пунктуації – це шлях до швидких та тонких нюансів у висловлюванні. Наприклад, ~ дві хвилясті риски ~ або крапки. між. словами. для. акцентування. Водночас ви навряд чи знайдете речення з малої літери та без пунктуації у New York Times, хоча дуже просто можете знайти таке речення у гумористичному пості на BuzzFeed.

Як авторка BuzzFeed Style Guide, я розробила гнучкі інструкції, які можна застосовувати для важливих політичних новин, а також для більш легковажних постів, які публікує наша платформа, наприклад, смішних переліків та статей про скандали знаменитостей, а також для наших повідомлень у соціальних мережах.

Наприклад, ми з командою редакторів вирішили включити правило про те, що емотикони потрібно додавати після крапки, а не в середині речення, тому що ми дійшли згоди, що краще закінчити речення так, як ви зробили б це зазвичай, а вже потім застосовувати емотикон. Наші стильові настанови також включають докладні розділи про те, як правильно писати на серйозні теми, зокрема, про зґвалтування і суїцид.

Мова змінюється і поширюється завдяки випадку і зовнішнім факторам, зокрема, впливу інтернету на сленг і загальноприйняті абревіатури. (Думаю, що слова «завдяки» і «через» взаємозамінні, оскільки саме так ми застосовуємо ці вирази у мові: використання одного замість іншого не впливає на ясність).

Читайте також: Під кутом 180°, або українська мова з погляду австрійського філолога

Отже, хоча деякі зі знаменитих правил граматики та застосування слів (наприклад, уникання пасивної форми дієслова, правило про те, що речення ніколи не можна закінчувати прийменником) більше не мають значення, це не означає, що ми ставимо під загрозу зрозумілість тексту.

Звичайно, нема потреби ставити тире в реченні, що уточнює та включає дієприслівник, наприклад, у словосполученні «успішно виконаний план» – тому що дієприслівники за визначенням змінюють слова, яким передують, але тире після слова «успішно» не було б причиною для хвилювання. Це словосполучення все одно дуже легко зрозуміти.

Звірившись зі стандартами свого видавництва, письменники та редактори мають покладатися на власну думку при зустрічі з граматичними ребусами. Прескриптивізм може зробити текст застарілим або нудним. Це зовсім не означає, що ми маємо пересипати свою прозу емотиконами або весь час додавати сленгові слова. Це означає, що завдяки методичному дотриманню правил застосування слів ми підвищуємо наші шанси успішної комунікації з читачами – прийменники в кінці речення і таке інше. Дескриптивізм рулить!

Еммі Фавілла – редакторка BuzzFeed та авторка книги «Світ без «Кого»

Переклала Ольга Брагіна за публікацією How the internet changed the way we write – and what to do about it