Казкарка

Книжкові обкладинки з різних матеріалів, форм та типів відомі людству здавна. Як і колись, так і сьогодні, вони виконують, крім захисної, художню, інформаційну, рекламну функції. Для сучасної дитини обкладинка переважно є ще й визначальним критерієм, прочитає вона цю книгу чи ні. На прикладі відгуків шестикласників київської альтернативної школи «БеркоШко» ми дослідили, як впливає обкладинка на сприйняття книги як цілісного об’єкта та поспілкувались з ілюстраторкою видання.
.

Книга, яку було обрано – повість «Чоловік, який вирощував комети» італійської письменниці Анджели Нанетті в українському перекладі Андрія Маслюха.
.

.
В центрі сюжету – життя хлопчика Арно, його молодшого брата Бруно та їх молодої мами Міріам. Арно – мрійник, який любить зорі і дуже чекає повернення тата й знайомства з ним, але щороку лише отримує листи від нього. Бруно, навпаки, – веселий та гамірний, не настільки прив’язаний до тата. В певний момент Арно розуміє, що йому не подобається надмірна опіка й цікавість до їхньої сім’ї від пана Лоренцо – пекаря, у якого працює мама. Та й мама від цього стає сумнішою й суворішою, перестає танцювати. В цей час у старій хатині серед лісу поселяється дивний чоловік, якого усі бояться й оминають, Арно натомість – знайомиться й починає товаришувати. Виявляється, цей чоловік займається вирощуванням комет. Арно проводить з ним багато часу, ділиться переживаннями та вчиться чекати та не відмовлятися від своїх мрій.

Читайте також: «Велика книга почуттів» у «БеркоШко»

Книга дуже вдало й гармонійно доповнена ілюстраціями й дизайном обкладинки від Анастасії Стефурак. Обкладинка дає широкий простір фантазії. Саме це і спонукало на таку роботу з дітьми.

Тому на один з уроків української мови я принесла цю книгу. До моменту виконання цього завдання ніхто зі школярів її не читав. Безпосередньо на уроці учні познайомились лише з обкладинкою й однією з ілюстрацій (зоряне небо з будинком). Я запропонувала дітям описати емоції й відчуття, які викликає книга лише за зовнішнім виглядом (тобто за її обкладинкою), і спробувати таким чином відгадати, про що в ній може розповідатися.
.

.
Потім я зібрала усі аркуші й зачитувала в довільному порядку, додавши власний відгук, а діти відгадували, хто є автором щойно прочитаного. Цікаво те, що попри найрізноманітніші версії (від схожості із «Маленьким принцом» до значення та символів комет і мрій) стиль одне одного однокласники відгадували майже безпомилково.

Насамкінець я прочитала анотацію й коротко розповіла сюжет, й ми обговорили те, як ці знання впливають на сприйняття книги цілісно з обкладинкою.

Читайте також: Дитяча література на «Книжковому Арсеналі»: продажі, ціни, тенденції
.

.
«Ця книжка про чоловіка, що живе на невідомій землянам планеті. Він миє комети, які прилітають йому на планету, а потім відправляє їх на Землю. Мені подобається колір обкладинки, а книжка трохи нагадує «Маленького Принца». Юлія Гуз, 13 років.
.

.
«Це про хлопчика, який знайшов комету і вирішив зробити їй друзів. Це про незвичні пригоди. Він зберігав свої комети в скрині. Це при звичайного хлопчика, який став незвичайним завдяки кометі, з якою він розмовляв». Федір Кривошея, 12 років.

Читайте також: Топ-10 дитячих новинок «Книжкового Арсеналу»
.

.
«Я думаю ця книга про чоловіка, який обожнював ніч, зірки, планети, комети. Одним словом, він любив космос. І спостерігати за ним. Він вів свій щоденник, де записував усі комети, що бачив. І що він відчував, коли вони над ним пролітали. А сама книжка мені дуже подобається, і вона приємна на дотик». Анастасія Сапко, 12 років.
.

.
«Я думаю, що це про пацана, який був у домі. Коли він був на вулиці, то дивився на небо, і там з’являлися зірки. Він думав, що він сам це робить. Або це Бог». Андрій Нікітін, 12 років.
.

.
«Про багато зірок і про самотнього хлопчика, який любив дивитися на зірки. І він виростив свою комету. А потім її відпустив у космос. І йому було дуже сумно її відпускати. Мабуть, ця книжка трохи схожа на «Маленького Принца». Тамара Школьна, 11 років.

Читайте також: Сучасні вірші для дітей: що читати
.

.
«Мрії, Мрії, Мрії й знову Мрії.

Вирощувати комети можна й уявно. Можна десь у собі приховувати якусь маленьку, але велику за об’ємом комету. Шкода, що не усі комети гарні й безпечні. Напевно, ця книга саме про це – як комети із середини душі вилітають. Бувають різні наслідки цього». Марія Хіміч, 12 років.
.

.
«Я не знаю, про що книжка. Ну, може, про зірки. Дизайн прикольний. За обкладинкою не дізнатись. Але я знайшов Пекмена!» Клим Остапенко, 12 років.
.

.
«Судячи з назви, ця книжка – фантастика. Дивлячись на обкладинку, я розумію (або принаймні думаю), що цей чоловік самотній. Він стоїть самотній посеред ночі на якихось луках чи горбку. Одним словом, на природі. Оскільки ніч безхмарна, видно зірки. Найбільша зірка, та, що над чоловіком, можливо, комета. Я думаю, що книжка буде про те, як якийсь самотній чарівник, щоб йому не було так самотньо, вирощував комети. Але це лише припущення. Можливо, він зовсім не був самотнім, він просто вирощував комети для краси. Щоб світ не був таким понурим.

Коли я дивлюся на цю книжку, виникає відчуття певного спокою. Хоч цей чоловік самотній, але не зовсім – на нього світять зірки. Від цієї книжки віє таємницями – ніч, хтось вирощує комети. Це вже загадково!» Іванна Кравцова, 12 років.

Щоб зрозуміти, наскільки дітям вдалось відчути настрій книги, ми поспілкувались з ілюстраторкою.

Читайте також: БеркоШко: навчання без офіційних підручників і зі здоровим глуздом

Анастасія Стефурак, ілюстраторка книги

– За яким принципом обрали для ілюстрування цю книгу?

– З творчістю Анжели Нанетті я познайомилась через найвідомішу її книжку «Мій дідусь був черешнею», яка мене розчулила та абсолютно зачарувала. Я тоді прочитала її російською мовою і не могла стриматись, щоб не візуалізувати ці емоції. Згодом, коли я показала кілька ілюстрацій у Видавництві Старого Лева, вони вирішили придбати права та видати цю неймовірну книжку у нас з перекладом Андрія Маслюха. Після неї Андрій знайшов та запропонував видати ще одну книгу Нанетті «Чоловік, який вирощував комети». Тоді мені запропонували оформити її, і вона зацікавила мене самою тільки назвою, такою загадковою та магічною.

– Що вкладали у зміст обкладинки та ілюстрацій?

– «Чоловік, який вирощував комети» відрізняється за стилем написання від попередньої книги Нанетті. Ця історія є більш магічною та казковою. У ній йдеться про хлопчика Арно, його матір та молодшого братика. Арно чекає на комету, яка повинна от-от з’явитися, бо вірить, що вона здійснить його бажання та поверне батька.

Книжка починається та закінчується небом, усіяним зірками. До речі, любителі зоряного неба можуть знайти на форзацах справжні сузір’я. В книзі чотирнадцять розділів, і до кожного є малюнок – хмаринка на якій кількість зірок відповідає порядковому номеру розділу, тобто в першому розділі світиться одна зоря, а до кінця книжки їх «загоряється» вже чотирнадцять.

В ілюстраціях я хотіла відобразити характер та настрій героїв, як-от схвильований Арно, що сидить біля вікна, чи пухкенька овечка Коко з дзвоником, чи кремезний пекар пан Лоренц у дверях пекарні, чи хитрий старий Ілія, що палить люльку біля своєї хатини. Також я прагнула передати загальний настрій цієї книжки, атмосферу в якій живе сім’я головного героя.

На обкладинці зображений Арно, він стоїть посеред поля на фоні безкрайнього зоряного неба, де видно безліч зірок. Хлопчик дивиться вгору на комету, яку він так чекав. Велика зірка є головою комети, а напис, тобто назва книжки, є її умовним хвостом. На звороті зображена скринька, з якої в нічній темряві пробивається сяйво зоряного пилу.

– Наскільки дітям вдалось «відгадати» цей зміст та емоції?

– Зважаючи, що діти книгу не читали, їхні здогадки щодо змісту є дуже цікавими, їх можна було б розглядати як альтернативні сюжети. Дітям вдалось відчути настрій книги за допомогою малюнків, і мене це тішить. Так, є в цій книжці легка печаль, і щемливі моменти, і моменти радості, таємничість, і магія зоряного неба, і маленький звичайний хлопчик, який загадав бажання, а комета його здійснила.

Читайте також: Найкращі дитячі книжки світу від Bologna Ragazzi Award-2017

Фото дітей: Ольга Кокошко