Новини

Під час Книжкового Арсеналу у рамках спеціальної програми Євгенія Стасіневича «Критикуючи критику» видавці Поліна Лаврова («Laurus») і Антон Мартинов («Наш формат») взяли участь у розмові «Нон-фікшн: як провідний жанр сьогодення». Читомо дізналося про причини занепаду художньої літератури та інтересу до нон-фікшну в усьому світі, а також потенціал українського ринку.

Поліна Лаврова,

директорка видавництва «Laurus»:

«Зараз весь світ все більше і більше видає нон-фікшн, і він у відсотковому відношенні вже переганяє художню літературу, тобто те, що ми називаємо «фікшн». Взагалі, для мене тема цієї розмови достатньо складна, оскільки взагалі не дуже зрозуміло, що таке «нон-фікшн», тільке те, що це не художня література.

Але і бізнес-література, і історичні дослідження – це все нон-фікшн. По суті, нон-фікшн об’єднує в собі багато різних жанрів, різного досвіду.

Об’єднання в один жанр під назвою «нон-фікшн» загалом доволі умовне.

Зараз у світі відбувається поступове вимирання художньої літератури. Щороку з’являються яскраві автори, про яких забувають буквально через два-три роки. Причина цього незрозуміла.

Але, справді, можна говорити про занепад чи навіть смерть художньої літератури. Для мене дуже символічною в цьому сенсі стала смерть Умберто Еко, людини, яка була буквально уособленням художньої літератури.

Читайте також: Хай живе Еко

Після нього залишилась діра, яку просто нема чим заповнити, оскільки зараз не можна назвати жодного іншого автора, що був би для художньої літератури останніх десятиліть настільки ж вагомим.

У Москві ярмарок нон-фікшну вже переріс у щось більше і всеохопне. В українських видавництвах же наразі в пріоритеті історичні та бізнес-тексти. Наразі важливою метою є навчитися поєднувати якісні тексти із якісним виданням.

Читайте також: Москва книжкова: ярмарок інтелектуальної літератури non/fiction №15

Зараз тиражі у нас менші і орієнтовані передусім на університетську аудиторію. Але загалом нон-фікшн передбачає різні підходи, тому добре, коли виходить поєднати пізнання із розважальним елементом, адже досвіди потрібні різні.

Однією з головних проблем з нон-фікшн в Україні є брак хороших перекладачів, через те що правильної інституції з виховання перекладачів у нас просто нема. Також існують складнощі у купівлі прав на видання, зокрема і тому, що права на видання деяких українських перекладів належать російським видавництвам. Але потроху вдається добувати дозволи.

Читайте також: Весняний нон-фікшн: 9 новинок до Книжкового Арсеналу

Інтерес до нон-фікшну є, але доводиться перебудовувати ринок, оскільки раніше більшість підприємців возили книги такого штибу з Росії».

Антон Мартинов,

директор видавництва «Наш формат»:

«Смерть художньої літератури значною мірою пов’язана з активним розвитком електронних книг. Багато авторів випробовують себе в електронному форматі. Проте, хоч це і крок до майбутнього, монетизувати такий підхід майже неможливо.

Навіть у світі, де обсяги продажів електронних книжок значно більші, порівняно з нашими, їх все одно надто мало. Тому й відбувається вимирання.

У нон-фікшну ж є своя постійна аудиторія, яка стабільно розвивається.

Нон-фікшн перебрав значну частину аудиторії художньої літератури.

Частково це пов’язано з тим, що раніше художня література була значно дешевшою за нон-фікшн, тому надавали перевагу їй. А зараз відбулося відчутне здорожчання паперу, тому ціни на «художку» підтяглися до цін на нон-фікшн, і купувати її стали менше. Попит на електронні книжки лишився стабільним, але, знов-таки, невисоким.

Перейдемо до теми нон-фікшну в Україні. Раніше ж потенціал суто українського ринку здавався незначним, зокрема і через засилля російських видавництв. Ситуація відчутно покращилася після війни – люди змінили своє ставлення до книг, почали їх більше цінувати.

Крім того, з’явилося поле для розвитку, адже з відходом російських видавництв ринок залишився майже пустим. І зараз ситуація виглядає оптимістично, а через два роки ми цілком можемо побачити іншу картину, порівняно з тією, що була раніше. І все завдяки тому, що публіка розвивається і прагне читати.

Читайте також: Квоти на російські книги: за і проти

Нещодавно в Лондоні спілкувався з агентствами щодо прав на деякі книжки. І англійці не могли не зауважити сплеск активності українських видавництв у купівлі прав на видання нон-фікшн. Вони не розуміють, чому це сталося так раптово, оскільки не сприймають нашу війну як щось таке, що може так вплинути на світогляд людей. Але тепер наче починають усвідомлювати.

Щодо українських прав, викуплених російськими видавництвами: існує думка, що росіяни спеціально викуповують права, щоб нашкодити українському ринку. Але це не так. Справа в тому, що часто західні агенти просили викупити права пакетом (до якого входили часом і права на український переклад), оскільки збоку України попиту не було. Тому така ситуація і склалася.

Читайте також: Книги, що надихають на суспільні й особистісні реформи

Величезною проблемою видавництв, як працюють із нон-фікшн, є ринок праці.

За професіоналами у сфері перекладу і редагування йде ціле полювання.

Більшість є непрофесіоналами із дуже неприємними звичками (постійне невтрапляння в дедлайни, переноси термінів тощо). Але така ж проблема існує і в поляків, і в росіян, проте асортимент їхньої продукції все одно ширший. До цього і ми будемо прагнути».

Читайте також про нон-фікшн книжки із фізики й астрономії,

а також про природу, людину і техніку для підвищення IQ

Чільна світлина flickr.com/Beckaroonie