Круглий стіл «Україна на міжнародних книжкових подіях» у рамках Форуму видавців зібрав разом президента Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна і видавців Івана Федечко («ВСЛ»), Анетту Антоненко («Видавництво Анетти Антоненко») й Елеонору Сімонову («Нора-Друк»). Модерувала розмову Ірина Славінська. Читайте новини про Франкфуртський ярмарок, типові помилки видавців на міжнародних виставках і важливість «іноземних агентів».

Олександр Афонін

Франкфуртський ярмарок – це хороший шанс для України поширити про себе нову інформацію. Зараз про нас знають лише «Чорнобиль», «біля Росії», «погано з економікою». У такій ситуації «бути чи не бути?» на Франкфуртському ярмарку – це  взагалі не полемічне питання, наша поїздка туди має обов’язково відбутися. Хоча б заради поліпшення іміджу країни.

«У Франкфурті у нас не буде жодних віночків-рушничків»

Цього року нам виділили 45 тисяч євро для участі у Франкфуртському ярмарку, але мало хто знає, як складно було ці кошти «вибити». У європейських країнах розподіл грошей на подібні гуманітарні проекти займає від чотирьох днів до тижня. А нам все довелося узгоджувати з кінця квітня до середини вересня. Ось чому часу для створення українського стенду майже не лишилося. Порадившись з  Тобіасом Фоссом, президентом Франкфуртського ярмарку, ми вирішили, що використаємо стандартні конструкції, додавши туди українське риштування, яке зараз готує Мистецький Арсенал. Можете мені повірити: у нас не буде жодних віночків-рушничків.

BookExpo America. 2seasagency.com

Читайте також: Віце-президент ярмарку у Франкфурті: Україна має бути серед експонентів

А тепер – кілька слів про структуру. На Франкфуртському ярмарку ми матимемо три секції літератури: «Війна і Майдан» (там обов’язкового будуть презентовані «Аеропорт» Сергія Лойко, «Іловайськ» Євгена Положія і «Сильне ім’я Надія» Надії Савченко). Другою секцією буде «Сучасна українська література», де ми представимо ті книжки, які можна запропонувати іноземним видавництвам для перекладу. Третя секція – це твори, вже перекладені різними мовами світу: тут будуть і Андрухович, і Жадан, і Матіос.

Вперше за всі роки організатори Франкфуртського ярмарку наполягали на тому, що Україна має брати участь у заході. Минулого року український стенд шукали численні іноземні гості, цього року вони нарешті його зможуть знайти.

Франкфуртський книжковий ярмарок. www.cultureireland.ie

Іван Федечко

«Видавництво Старого Лева» має багатий досвід участі в міжнародних ярмарках і фестивалях. У минулому році «Зірки і макові зернятка» Романи Романишин і Андрія Лесева, а цьогоріч«Війна, що змінила Рондо» того ж творчого тандему були відзначені журі премії Bologna Ragazzi Award. Коли книжка зачіпає важливу тему й водночас має місцевий колорит, її побачать видавці.

Підготовка до такого ярмарку, як Болонський, включає багато аспектів. У Європі прийнято робити все не просто вчасно, а заздалегідь. Наступний Болонський ярмарок відбудеться навесні, проте вже сьогодні на нього можна зареєструватися. Аби видавці мали стимул все вирішувати наперед, організатори обіцяють тим, хто зареєструється до жовтня, знижку в 5 %. Враховуючи нинішні ціни на стенди, це чималий бонус.

«Якщо ви не домовитеся заздалегідь, вас туди просто не пустять»

Інший важливий аспект участі в подібних заходах – домовленості й зустрічі з різними видавництвами у межах ярмарку. HarperCollins, Random House мають величезні стенди, де відбуваються численні зустрічі, проте всі вони тривають лише 20-30 хвилин. Якщо ви не домовитеся заздалегідь, вас туди просто не пустять. І тоді замість активної участі в міжнародній події ви отримаєте лише повчальну екскурсію чужими стендами.

Стенд Random House на Франкфуртському книжковому ярмарку. www.pinterest.com

Анетта Антоненко

Сьогодні нема особливих проблем домовитися з видавцями щодо зустрічей чи спільних проектів у рамках ярмарку, проте їх потрібно організовувати заздалегідь. Підготовку варто розпочинати, як мінімум, за півроку до події. Інакше всі листи й прохання про зустріч будуть, говорячи нашим жаргоном, «добігаючими» – менше шансів, що їх помітять.

«Франкфуртський ярмарок, і паризький Salon du livre – це місця не «випадкових», а ретельно організованих зустрічей»

Лист має бути добре складеним, і, що важливо, коротким. Ніхто не буде читати величезних повідомлень. Що довше співпрацюють видавництва, то лаконічнішим є листування між ними. На стадії узгодження часу вашої бесіди з менеджерами вам можуть надіслати лише півречення. Потрібно розуміти, що і Франкфуртський ярмарок, і паризький Salon du livre – це місця не «випадкових», а ретельно організованих зустрічей. Жодна з них не триватиме більше півгодини, а за цей час потрібно не лише донести всю інформацію до співрозмовника, а й добігти до потрібного стенду на наступний business meeting.

Не можна забувати і про текстові складові, які варто підготувати до будь-якої міжнародної події: інформацію про авторів, синопсис і, дуже бажано, перекладені англійською фрагменти творів для ознайомлення.

Між видавцями справді існує «мовчазна солідарність». Наприклад, якщо видавець не встиг організувати самостійно зустріч з представником іноземного видавництва, хтось може чемно «поділитися» своїм часом – і тоді кожен матиме по 15 хвилин. На території об’єднаних стендів всі намагаються поводити себе напрочуд толерантно, хоча формально ми є конкурентами.

Salon du livre – складніший за Франкфуртський ярмарок суто технічно, особливо для української команди. Зазвичай ми працюємо з невеликим стендом, але цього року до нас приєднаються ще 3-4 нові видавництва, тож вже зараз варто подумати про збільшення виставкової площі.

Стенд HarperCollins на Франкфуртському книжковому ярмарку. www.pinterest.com

Елеонора Сімонова

Мені би хотілося розповісти про наш цікавий досвід – Salone Internazionale del Libro у Турині. Можливо, ця подія не така престижна, як ярмарки у Болоньї чи Франкфурті, проте там існує цікавий формат – окремий майданчик для спілкування видавців. Цього року там було близько 300 агентів, що, погодьтеся, немало. Механізм працює просто: ви реєструєтеся на сайті, переглядаєте список видавців і надсилаєте заявку, з ким хочете поспілкуватися. Далі система обирає тих, хто вами зацікавився навзаєм.

Читайте також: Українці на книжкових виставках у Турині, Стамбулі і Парижі

Ті, хто їде на цю подію вперше, мають можливість отримати заохочувальні бонуси. Ми, наприклад, проживали за рахунок організаторів. І хоча відчутного результату від поїздки у Турин не було, це може стати початком майбутньої співпраці.

Не дай бог поїхати кудись без підготовки й пропонувати твори тим видавництвам, яких вони точно не зацікавлять. Саме такі дії зіпсують вам імідж на багато років, якщо не десятиліть. Найперше, що треба зробити – детально вивчити каталог видавництв, а вже потім продумувати власну стратегію. Якщо видавництво перекладало раніше слов’янську літературу, наприклад, поляків чи росіян, ви маєте непогані шанси і можете запропонувати їм українського автора. Проте, якщо видавництво спеціалізується на перекладі з італійської мови, вам не варто намагатися підсунути їм, наприклад, Сергія Жадана.

 «Переговори на міжнародних виставках – це театр»

Переговори на міжнародних виставках – це театр. Тут грають роль не лише раціональні мотиви і холодний розрахунок, а й враження, інтуїція та артистизм. Уявіть собі таку картину: ви розповідаєте щось видавцеві, а він лізе через стіл, хапає книжку, яка потрапила йому на очі, і каже: «Оцю! Розповідайте про цю!». Для того, щоб з вами підписали договір, ви маєте бути актором для одного глядача. Ось чому після переговорів варто запам’ятовувати не факти і дані, а емоції, які ви змогли викликати у співрозмовника. Саме емоції – показник успіху.

Коли перші домовленості укладено, треба починати обережно тиснути на видавця, аби продовжити співпрацю. Це дуже складний процес, оскільки завжди є межа, яку не варто переходити. Наполегливо й коректно тиснути не означає «писати щодня», інакше на наступному ярмарку від вас будуть тікати.

На жаль, в української літератури нема поки певного визначеного статусу чи ваги. Коли ми будемо мати цю вагу, видавцям буде простіше просувати новинки за кордон.

Ярмарок Bologna Ragazzi. 2seasagency.com

Поради і мрії на майбутнє

Олександр Афонін

Маю відмітити, що останніми роками українські видавці стали активніше працювати з європейською літературою: шукати авторські права, домовлятися із закордонними менеджерами, та й просто – більше перекладати.

Маю для вас втішну новину. Цього року Українська асоціація видавців зареєструє окрему комерційну структуру, що буде предметно працювати на книжковому ринку –  над отриманням грантів, створенням стендів «під ключ» тощо. Ми повертаємося до практики не туристичних поїздок за кордон, а жорсткої логістики.

Іван Федечко

Нам досі складно орієнтуватися у східних книжкових ринках, там погано розумієш, хто – акула, а хто – дрібна рибка. Одного разу ми якось у перерві зустрілися з представником одного східного видавництва. Я ні на що не сподівався, тому виділив йому лише 15 хвилин. А менеджер одразу нам принесла листок із чітким бізнес-планом співпраці і чималенькою сумою у договорі.

Всюди потрібно шукати своїх агентів. Саме так ми домовилися про чеське видання книжки Софії Андрухович. Я просто запитав через особисті контакти: «Порадьте, хто у вас може видати Софію Андрухович?». Мені відповіли: «Ми».

Читайте також: Tbilisi Book Days: ілюстрації Ірану,

грузинські видавці й участь України

Ми, наприклад, хотіли б вийти на ринок Скандинавії, поїхати на American BookExpo і, можливо, відкрити латиноамериканський ринок. Проте поки це – лише плани. Головне, чого нам бракує – це національної інституції, яка допомагатиме видавцям-початківцям. Нам потрібні ті, хто буде «штовхати» щось наше.

Salon du livre. blogs.rue89.nouvelobs.com

Анетта Антоненко

Я би просила українських видавців, особливо місцевих, послухати порад тих, хто вже встиг отримати численні гулі на міжнародних ярмарках. Інакше ми будемо ставати на ті ж граблі щоразу.

Елеонора Сімонова

Я б також хотіла порадити всім, хто займається книговиданням, «відкривати» нові країни. Одного разу потужна німецька видавнича корпорація Suhrkamp поділилися своїм досвідом «завоювання» нових територій. Це видавництво наполегливо намагалося прорватися у Китай цілих 10 років. Проте, коли німцям це нарешті вдалося, вони отримали чималі бонуси: тепер все, що виходить у Suhrkamp, випускають і в Китаї. Сподіваюся, що невдовзі ми теж не будемо самотніми й знайдемо партнерів. А якщо ми об’єднаємося з іншими видавцями, це станеться значно швидше.

Крім того, варто шукати «агентів впливу» – людей, які можуть підтримати твій імідж у певній країні. Або принаймні інформувати тебе про реальну ситуацію на ринку. Чому, наприклад, всі гранти і тендери виграють поляки? Бо у кожній країні, у кожному видавництві сидить якийсь «польський агент», що просуває своїх. Нам теж потрібно знайти таких «агентів впливу», саме на цьому все й тримається.

Читайте також: 10 найбільших книжкових ярмарків світу-2015

Чільна картинка Книжковий ярмарок у Турині. www.italy24.ilsole24ore.com