Новини

В останні дні листопада в Тбілісі пройшов фестиваль Tbilisi Book Days, в якому активну участь взяли і українські учасники. Організували фестиваль Гете Інститут (Грузія), Book Art Center (Тбілісі), Національний книжковий центр Грузії та Expo Georgia, а його ідеєю було розширити традиційний формат книжкового ярмарку, додати освітню та культурну складові та створити платформу для спільних міжнародних проектів в книжковому секторі.

Ілюстрації і виставки

Художник і координатор виставки іранської ілюстрації Алі Бузарі починає свою лекцію «Іранська ілюстрація у глобальному контексті» зі згадки про Персидське царство. За 40 хвилин він встигає показати історію іранської ілюстрації в картинках: від книжкової гравюри до сучасних інтерпретацій – часом це свідомі запозичення елементів, часом стилізація, але завжди цікаві композиції та сміливі обігрування.

Іранська ілюстрація є однією з найвпізнаваніших у світі, та, зберігаючи власні риси та колорит, вона дуже вписується при цьому у світовий сучасний контекст книжкового мистецтва. Недарма наступного року один з найбільших європейських фестивалів ілюстрації Ilustrative у Берліні запросив Іран стати почесним гостем.

В залі слухає лекцію Рената Хабінгер, ілюстратор, книжковий дизайнер та автор з Австрії. Вона виступала наступною і розкаже про Будинок дитячої книжки, який вони з колегами заснували минулого року.

Це місце в провінційному австрійському містечку, де відбуваються найрізноманітніші активності навколо дитячої книжки для залучення різної аудиторії – дорослих, родин, шкіл. При цьому однакову увагу приділяють як текстовій, так і візуальній складовим книги.

Завершує лекційну частину першого дня фестивалю Tbilisi Book Days доповідь Джунко Йокоти, директора Центру навчання через дитячу літературу, в минулому президента USBBY, національної секції IBBY США «Репрезентація культури в книжці-картинці Автентичність vs Уява». Сподіваюся, скоро з’явиться можливість переглянути повністю цю лекцію – записи організатори пообіцяли викласти на сайті – тому що в двох словах переказати доповідь одного з кращих експертів з дитячої книжки доволі важко.

Лекціям передувала перша частина воркшопу від ілюстраторів Ренати Хабінгер та Верени Болхауз, а паралельно художники зі студії Re:Surgo! проводили майстер-клас з шовкотрафарету, який теж тривав три дні.

«І це лише початок Tbilisi Book Days, – думаємо ми, виходячи з павільону Expo Georgia, оточеного справжнім Ботанічним садом, – що ж буде далі…?»

А далі ці павільони на кілька днів перетворились на справжню точку притягання для творчих особистостей із різних куточків світу і з різними культурними бекграундами, творчу лабораторію. Об’єднавчим та одним із найважливіших компонентів цього фестивалю став момент колаборації та співтворчості. На дискусіях спільно порозмірковувати про концепцію представлення Грузії у Франкфурті, поспілкуватися з професіоналами незалежних видавничих ініціатив на їхніх лекціях, на майстер-класах – попрацювати разом над книжкою.

Дуже наявно це показав воркшоп Ренати та Верени, протягом якого молоді художники з Грузії, Ірану та України створювали задум авторської книжки. В перший день вони мали попрацювати в парах над персонажами, а потім розробити кожен свою історію-книжку, з єдиною умовою для всіх – історія мала включати цифри.

Працювати в парі з іншим художником може бути непросто, а тут пари утворились із іноді зовсім незнайомих людей з різних країн. Втім, це не завадило спілкуванню і в процесі Рената та Верена дуже фахово спрямовували роботу в потрібне русло, та розповідали про свій досвід творчого тандему – вони разом працювали над книжкою «Kritzl & Klecks».

Паралельно тривав воркшоп Анни та Крістіана зі студії Re:Surgo! (Берлін), під час якого учасники створювали міні-видання на 24 сторінки з роботами, віддрукованими методом шовкодруку, з різними сторінками від кожного художника.

Віктор Корвік / ZHUZHALKA

«На воркшопі з шовкодруку ми пройшли процес підготовки та друку від початку до кінця, не оминаючи деякі технічні сторони, які, наприклад, на заняттях в Лондоні студенти не роблять (за словами Варвари Перекрест). Деякі учасники вразили майстрів своїм підходом, що було цікаво. Важливо, що в результаті воркшопу кожен учасник отримав 2 копії книжки, надрукованих загальними зусиллями всіх учасників».

Фокус на освітній частині та роботі з молодими ілюстраторами й художниками – те, чому намагався приділити особливу увагу Отар Каралашвілі, керівник Book Art Center , створюючи програму фестивалю. Так, окрім майстер-класів, під час однієї з панельних дискусій, присвяченій книжкам-картинкам, учасники обговорювали і практичні моменти виживання ілюстраторів на книжковому ринку.

Джунко Йокота розповідала про критерії та можливості конкурсів для ілюстраторів The Caldecott Award та Nami Island Award (в першому вона є членом журі, а в другому – у президіумі), Біргіт Фріке з Франкфуртського книжкового ярмарку наголошувала про важливість нетворкінгу (зокрема, про через асоціацію SCBWI). А Хервіг Бітче з NordS?d Publishing (Цюрих) на зустрічі зі студентами поділився практичними порадами щодо того, як краще підступитися до видавця.

Грузинські видавці й письменники

Tbilisi Book Days мали ще одне важливе завдання: акцентувати мету, яка має об’єднати і грузинських видавців, і ілюстраторів, і менеджерів на найближчі три роки – представлення Грузії як країни почесного гостя на Франкфуртській книжковій ярмарці 2018.

Що стосується сучасної грузинської літератури та просування її у світі, то останніми роками інтерес до сучасних грузинських авторів суттєво зріс, і зарубіжні видавці почали перекладати та публікувати їхні роботи, відмічає Медеа Метревелі, директорка Національного книжкового центру Грузії.  Важливу роль в цьому зіграла програма підтримки грузинської книжки та літератури Міністерства культури та охорони пам’яток Грузії, яка діє у 2010-2014 роках. Одним з кроків і було заснування Національного книжкового центру, перед яким, серед інших завдань, стоїть наразі одне з основних – підготовка та координування репрезентації Грузії як почесного гостя на Франкфуртській книжковій ярмарці 2018 року.

У Франкфурті Грузія бере участь з 2007 року, але також має і невелику історію участі в інших світових ярмарках: Лейпцизький книжковий ярмарок 2012-2014, Лондонський книжковий ярмарок 2013-2014, а наступного року вперше представить стенд дитячої книжки у Болоньї. (за даними Georgian National Book Center)

Автори, яких представляє Грузія на міжнародному рівні, дуже різні. Серед них: Ака Морчіладзе, один з найбільш визнаних сучасних грузинських прозаїків, який пять разів ставав лауреатом грузинської літературної премії “Саба”. Його роман “Прогулянка на війну” про історію хлопця, який через особисту драму погоджується на небезпечну авантюру – перевезти наркотики з території Карабаху і потрапляє в полон (дія відбувається в часи розпаду Радянського Союзу) виданий українською (КСД, 2014). Але Ака Морчіладзе критики іноді називають грузинським Акуніним, адже він відомий зокрема і своїми детективами, дія яких відбувається у Тбілісі кінця XIX-початку XX століття.

Цього року на Форумі видавців у Львові презентували книжку іншого грузинського письменника, Баса Джанікашвілі, пєсу-роман «Гра у в?йнушку» (PR-Prime Company), написаного за мотивами російсько-грузинської війни 2008 року. Баса Джанікашвілі на Громадському радіо (запис 10 вересня 2014 року).

Дато Турашвілі – автор, якому вдалося написати книжку, що стала бестселером (за грузинськими маштабами, звісно) на основі реальної, однієї з найбільш трагічних подій у 80-ті роки Радянської Грузії: семеро юнаків викрали літак і спробували втекти з Радянського Союзу, за що більшості було винесено смертний вирок. Суспільство ж не може прийти до згоди щодо оцінки цього вчинку, бо частина розцінює його як банальний терористичний акт, а інші – як відчайдушну спробу втечі від режиму, в якому неможливо жити.

Серед відомих письменниць, яких Грузія промотує на міжнародному книжковому ринку є Ана Кордзая-Самадашвілі і Тамта Мелашвілі. Зокрема Мелашвілі, яка працює захисником прав жінок та експертом з гендерних питань, написала повість «Лічилочка», яка у 2013 році була перекладена німецькою мовою і отримала Німецьку премію з дитячої літератури. В повісті йдеться про двох тринадцятирічних дівчат з села, яке опинилося в епіцентрі військового конфлікту, що затягнувся. Російське видання книжки випускає видавництво «Самокат» у серії «Недетские книжки». Серед сучасних грузинських авторів, книжки яких можна знайти російською мовою, також є Заза Бурчуладзе; три його книжки вийшли друком у російському видавництві Ad Marginem.

Грузія також робить ставку і на визнаних авторів – Бесо Хведелідзе, Зураб Карумідзе (пише також англійською) і класиків, які творили до недавнього часу, такі як Ерлам Ахвледіані та Отар Чіладзе.

Загалом за 2014 рік з’явилося 16 назв, перекладів грузинської літератури в таких країнах як Італія, Македонія, Вірменія, США, Росія, Німеччина, Туреччина.

Фестиваль Tbilisi Book Days виявився справжнім відкриттям поза нашим українським книжковим колом, сподіваємося, що наступного року побачимо ще більш насичену та цікаву програму.

Українці на книжковому Тбілісі

Стендів українських видавництв у Тбілісі не було, але присутність різних креативних ініціатив була помітною: виставку українських ілюстраторів зібрав і привіз клуб Pictoric, свої роботи показали фотографічна спільнота UPHA та видавнича ініціатива NIICE. Вони провели презентації, спілкувались з колегами. Ольга Жук, куратор Книжкового арсеналу виступила на дискусійній платформі, художниця Алевтина Кахідзе та фотохудожник Михайло Педан провели зустрічі.

На виставці від клубу ілюстраторів Pictoric було представлено близько 100 робіт від двадцяти українських художників. Частина була відібрана до каталогу, що його презентували під час фестивалю, до якого також увійшли роботи грузинських, іранських ілюстраторів.

Оля Жук

куратор Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал»

Для мене Tbilisi Book Days був надзвичайно корисним networking проектом, у якому брали участь як дуже впливові міжнародні експерти ринку, так і грузинські колеги –  представники інституцій, пов’язаних з книгою, видавці, куратори різних книжкових подій. Я брала участь у панельній дискусії, модерованій Тобіасом Воссом, віце-президентом Франкфуртського ярмарку, присвяченій питанням підготовки Грузії до статусу почесного гостя на цій найбільшій у світі книжковій події у 2018 році та “брендуванню Грузії” – тобто тому, що може запропонувати ця країна світові.

Нас, учасників з різних країн, запросили, щоб поділитися своїми кураторськими підходами, розповісти про локальні ринки та те, як вони можуть бути залученими у глобальний контекст.

Ключовим спікером у дискусії була Айріс Шванк – голова FILI (Фінського міжнародного літературного обміну), яка була відповідальна за представлення Фінляндії як почесного гостя у Франкфурті у 2014. Вона наголосила на тому, що представлення країни на міжнародних подіях має на меті не лише розкрити реалії і потенціал місцевого книговидання, надати йому більшої самовпевненості, стимулювати перекладацькі проекти, але й роботу над іміджем країни загалом, її культурне просування у світі – саме тому важливою є включеність у процес підготовки та державних інститутів. Останні у європейських країнах розуміють важливість фінансування таких глобальних проектів, як правило, бере участь не лише Міністерство культури, а й Міністерства закордонних справ, туризму, економіки.

Окрім цілком конкретних бюджетних та ринкових показників (зокрема, на представлення Фінляндії у Франкфурті бюджет склав 4 млн. євро, з них 1 млн – на програму, учасників, гостей, оренду і оформлення власного майданчику), вона поділилася іміджевою стратегією на прикладі їх проморолику. У ньому вони взяли за основу позитивні стереотипи, які існують про Фінляндію, і зобразили їх у ігровій, гумористичній манері, у формі анімованої типографіки.

Цю думку підхопив Олів’є Боланз, голова Швейцарської асоціації книговидавців, який курував презентацію своєї країни як почесного гостя у Франкфурті, у свою чергу, він порадив іншим країнам не сприймати стереотипи про себе надто серйозно, не намагатися їх розбити вщент, а надати їм контексту, модернізувати, використати те добре, що про країну вже знають у світі. Поганою стратегією, на думку Тобіаса Восса, є надмірна заглибленість у минуле, спроба розповісти про себе все і відразу з часів середньовіччя; якщо історія є присутня у презентації країни, то має виконувати допоміжну роль для сучасності. Так і сказав: “не привозьте музей у Франкфурт”.

Порадив також пам’ятати про те, що не слід забувати про пріоритет книжок – присутність видавців, їх робота має бути виразною, не губитися серед, наприклад, частувань вином та декорацій. Тут дискусія набула найгострішого акценту – із залу пролунало зауваження, що за обговоренням європейського книжкового бізнесу, ми “не бачимо у кімнаті великого слона” – власне, проблему, питання того, що Грузія, невелика країна, із всього 40 активними видавництвами і малим літературним ринком, може представити у Франкфурті, яким має бути її мессидж?

Зокрема, Отар Каралашвілі, директор Центру книжкового мистецтва, зауважив, що не варто звужувати представлення країни лише до ринкової, бізнесової складової та вузького національного майданчика, швидше варто показати її креативні потужності та відкритість до інших культур, зв’язок з міжнародною спільнотою.

Тим часом я поділилася досвідом організації Книжкового Арсеналу як міждисциплінарного проекту, у якому важливим є творча складова, побудова спільноти читачів, і висловила думку, що хоча книговидання та книжкові ярмарки, фестивалі – сфера, у якій культура та бізнес тісно пов’язані, не варто забувати про ширші культурні інтереси аудиторії і розглядати книгу лише як комерційний продукт.

Зрештою, щоб щось продати, необхідно спершу продати ідею, зробити це привабливим; контекст та атмосферність у презентації будь-якого продукту – чи то окрема книга, видавництво або ціла країна, є дуже важливими, вони виступають певним гачком, притягують читачів. Медеа Метревелі, директорка Національного книжкового центру, яка курувала національний стенд Грузії у Франкфурті, погодилася, що окрім власне стенду з книжками, надзвичайно важливою є програма культурних подій, показ потенціалу країни.

Цінний коментар до дискусії зробила й професор Джунко Йокота, президент секції IBBY (Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги) у США, одна з найактивніших популяризаторок читання у світі та ключових експертів з книжкової ілюстрації. Вона наголосила на тому, що важливо задавати собі передусім запитання, як ми можемо бути цікавими світові, що у нас є такого, що нас може єднати зі світом, і у цьому сенсі, зокрема, книжкове мистецтво, книжкова ілюстрація є універсальною мовою спілкування.

Загалом Tbilisi Book Days виявилися дуже бурхливою лабораторією ідей, у якій брали участь не лише експерти ринку, але й художники, фотографи, творча спільнота. Це цілком відображало актуальний міжнародний тренд – скорочення дистації між бізнесовими та творчими векторами у розвитку книжкового ринку, між фахівцями і аудиторією, їх активнішу взаємодію.

Ми також обговорювали участь України у Франкфуртському ярмарку, і те, що хотілося би зробити на Книжковому Арсеналі грузинський майданчик, який слугував би продовженням цієї дискусії, meeting point для фахівців і митців з різних країн. Для України це була б чудова можливість включитися у процес, спостерігати, як дружня країна готується до того, щоб втілити статус почесного гостя у Франкфурті на належному рівні, випробовує різні ідеї.

Бачу важливим колективним результатом цього процесу, якого варто прагнути, гідне представлення України на Франкфуртському ярмарку та інших міжнародних форумах.

Аріанна Хмельнюк,

NIICE

Координувала діяльність більшості українських учасників фестивалю, допомагала з різними організаційними процесами. Від України були представлені виставка ілюстрації від клубу ілюстраторів Pictoric, презентації та стенди від фотографічної спільноти UPHA та видавничої ініціативи NIICE. Також фестиваль відвідали фотохудожник та викладач Михайло Педан, куратор Книжкового Арсеналу Ольга Жук та художниця Алевтина Кахідзе.

Зараз ми працюємо з організаторами Tbilisi Book Days над довгостроковими колабораційними проектами, що дуже на часі, в світлі останніх подій в нашій країні.

Аудиторія в Грузії, м’яко кажучи, не дуже широка для подібного фестивалю, коли це не лише ярмарок в окремому павільйоні. Наш фестиваль був другою частиною великого книжкового фестивалю, до якого увійшли стенди арт-буків Грузії, Німеччини, Туреччини та України, а також виставки ілюстраторів Грузії, України та Ірану. Також воркшопи для ілюстраторів та художників, і велика окрема дитяча програма. Нашу освітню мету ми переслідували, зробивши лекції та презентації одних з найважливіших та активних учасників світового книжкового, фотографічного та креативного ринків.

Очікування від фестивалю виправдались. В Тбілісі на три дні з’явилася подія, яка зібрала людей з багатьох країн, звело в одному місці як монстрів індустрії, так і новачків в дуже вільній та приємній атмосфері.

Зараз ми плануємо продовження фестивалю в наступному році, він буде ще більший. Але до нього і після на нас чекають колабораційні проекти, також фестивалі та воркшопи, обмін студентами та організація резиденцій. Поки рано говорити конкретно, але роботи дуже багато.

Світлини Pictoric