Новини

23 березня помер Аркадій Емануїлович Мільчин, редактор, книгознавець та один із найвідоміших борців за культуру книги. Створювати книги за його публікаціями навчалося не одне покоління видавців та редакторів, а кожна книга самого Мільчина ставала настільною в редакціях видавництв і на студентських партах. Окрім редагування та писання книжок дослідник колекціонував публікації і нотатки про редакторів і редагування, які згодом уклав у кілька збірників.

Хоча Аркадій Мільчин – радянський та російський редактор і науковець (адже писав і редагував російською мовою), сам він родом із м. Радомишля, що на Житомирщині, а книжки його відомі й читані в усьому постСРСР. За 89 років він їх видав більше десяти і, здається, за ними можна буде навчатися навіть тоді, коли книговидання зробить не один, а десятки кроків вперед. Ми не забудемо Аркадія Мільчина – хоча би тому, що до його книг раз у раз доводиться звертатися і зараз. Про п’ять із них ми розкажемо тут.

«Методика редактирования текста» (2005)

Вперше видана у 1972 році, ця книга витримала три перевидання, і в останньому перетворилася на університетський підручник («Логос», 2005). Сам Мільчин вважав, що це його основна праця за спеціальністю. Після видання «Методики…» він справді ствердився як авторитетний редактор та науковець. Попри те, що основна читацька адреса – це студенти, у книзі є безліч порад, які будуть корисними професійним редакторам, які безперечно, цю книгу не раз читали.

«Подготовка и редактирование аппарата книги: Как сделать книгу удобной для читателя» (2011)

У продовження теми культури видання, Аркадій Мільчин створив ще одну книгу, присвячену лише службовій частині видання: вихідним відомостям, змісту, покажчикам та колонтитулам – тобто дрібницям, які можуть перетворити читання на занудство пошуку або навпаки, «вести» читача по книзі. Попри те, що книга присвячена досить тривіальній темі, читається вона на одному диханні.

«Как надо и как не надо делать книги. Культура издания в примерах» (2012)

Це збірка статей Аркадія Мільчина, що публікувалися у різних виданнях ще з 1994 року. Вперше частина з них була видана у 2002 році у видавництві «Логос», а десять років по тому вже «Новое литературное обозрение» видало доповнену збірку. Статті дібрані таким чином, щоби показати якомога більше прикладів вдалого і невдалого оформлення книги: як редактори власноруч можуть спростити або в десятки разів ускладнити читання.

«Справочник издателя и автора» (2009)

Одна з найцікавіших книг Аркадія Мільчина, що також витримала низку перевидань, а завдяки співпраці зі Студією Артемія Лєбєдєва та його видавництва «Издал» у третьому виданні перетворилася на бездоганно оформлений фоліант. На обкладинці зазначено два прізвища – А. Мільчина і Л. Чельцової, якій належить авторство однієї глави видання.
Процес редагування можна спостерігати тут.

«О редактировании и редакторах» та Edotorium.ru (2011)

Книга вийшла друком у 2011 році у видавничомі домі «Новое литературное обозрение», і одразу ж здобула перемогу в російському конкурсі «Книга року» в номінації «Підручник XXI сторіччя». Ця книга – антологія, результат колекціонування на тему книговидання та редагування, матеріали для якої автор збирав з 1944 року. Виданню передував тонший збірник, що мав назву «Писатели советуются, негодуют, благодарят: О чём думали и что переживали русские писатели XIX — начала XX века при издании своих произведений: По страницам переписки». Проте в 2011 році матеріалів назбиралося на 150 авторських аркушів. Вибране з них увійшло до книги «О редактировании и редакторах», а для повної версії видання Студія Артемія Лєбєдєва створила електронний ресурс Edotorium.ru.

У червні 2013 року в одному із своїх інтерв’ю на запитання «Як стати успішним редактором?» Мільчин відповідав: «У книзі «О редактировании…» є додаток, що називається «Что предопределяет успех редактора». Там я даю загальні поради. В основі має бути внутрішня потреба, любов до своєї справи. Друга умова успіху — уміння перетворюватися на читача, для якого працюєш, і на автора, щоб у тонкощах осягнути його задум» (переклад – Читомо).

Світла пам’ять. 

Фото: editorium.ru