Новини

Здавалося б, із грамотністю у ХХІ сторіччі особливих проблем виникати немає. Однак, за даними ЮНЕСКО, сьогодні близько 781 мільйона дорослих у світі не вміють правильно читати й писати. При чому неписьменне населення є і в розвинених країнах. Ми вирішили детальніше дізнатися про статистику, основні фактори й географію неграмотності на планеті.

Показники грамотності серед дорослих і молоді

Як уже зазначалося, на планеті 781 мільйон неграмотних дорослих людей. Такі показники станом на 2012 рік у вересні цього року оприлюднив Інститут статистики при ЮНЕСКО. До категорії дорослих статисти зараховують людей старше 15 років. Дослідники також виокремлюють серед них групу молоді – людей віком від 15 до 24 років, неписьменними серед яких є 126 мільйонів. За останнє десятиріччя ці показники стали меншими, однак питання лишається актуальним, особливо в гендерному аспекті, адже в обох випадках – серед дорослих загалом і молоді зокрема – дві третини (більше 60 %) неграмотних є представницями жіночої статті.

Чому неписьменних жінок більше?

Серед причин такої нерівності культурні й соціальні норми тієї чи іншої країни, низький рівень якості життя тощо. Так, до прикладу, в Індії лише одна з трьох дівчат закінчує початкову школу. Вони кидають навчання, бо змушені допомагати по господарству вдома, доглядати за меншими братами-сестрами чи хворими родичами, влаштовуватися на роботу, аби заробити на життя. Крім цього, багато батьків скоріше інвестують у навчання своїх синів, ніж дочок, з огляду на усталені в суспільстві традиції й норми. Також у багатьох країнах, що розвиваються, на заваді навчанню дівчатам стають ранні шлюби й материнство.

Зазвичай представниці слабкої статі у таких країнах просто не мають можливості ходити до школи. Водночас, навіть якщо така можливість існує, то соціальний і родинний устрій впливає на рівень здобутих знань. Через нерегулярне відвідування занять і невиконання домашніх завдань успішність дівчат падає, що часто також веде до відрахування зі школи.

Уряди країн, в яких існують проблеми з грамотністю серед жіночого населення, намагаються вплинути на ситуацію. Так в Азербайджані спроба покращити статус жінок полягала у забезпеченні безкоштовної освіти, реформи щодо рівності прав й активній підтримці лідерства серед жінок. Однак такі кроки можуть бути ефективними в містах, але у віддалених сільських районах складніше протистояти давнім традиціям патріархальних спільнот. В Ефіопії, наприклад, забороняється укладати шлюби до 18 років. Попри це молоді дівчата часто стають жертвами «викрадачів», які таким чином здобувають наречених для своїх синів, при чому викрадаючи учениць прямо по дорозі до школи. Уже страх перед такими діями веде до того, що батьки забороняють своїм донькам ходити до школи. Щодо Африки варто також зазначити, що в деяких країнах континенту хороша освіта дівчини підвищує, так би мовити, «ціну» за неї як за наречену (йдеться про своєрідний для цих країн викуп – лоболу).

Географія грамотності

Як видно, рівень грамотності залежить від рівня достатку країни, тому найнижчі показники грамотності у країнах, які розвиваються. Так менше як 50 % письменних налічується у 14 державах, що належать переважно до Субсахарної Африки, Південної та Західної Азії. Серед них Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо, Гаїті, Гвінея, Ефіопія, Кот-д’Івуар, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Сьєрра-Леоне, Центральноафриканська республіка, Чад.

Водночас за останні двадцять років країни арабського світу, Південної і Західної Азії суттєво покращили ситуацію з грамотністю. Так за період між 1990 і 2012 роками кількість письменного населення в арабському світі зросла з 55 % до 78 % серед дорослих загалом і з 74 % до 90 % серед молоді зокрема. У Південній і Західній Азії ці показники змінилися таким чином: із 47 % до 63 % серед дорослих загалом і з 60 % до 80 % серед молоді.

Окремо хочеться сказати про Афганістан, який у 2011 році вперше за останні більш ніж тридцять років оприлюднив свої нові показники, і де можна спостерігати значний прогрес, адже, за новими результатами, частка грамотного дорослого населення в країні сягнула 32 %, порівняно з 18 % у 1979 році. Якщо розглядати окремо вікову групу від 15 до 24 років, то в ній цей показник зріс від 30 % у 1979 році до 47 % у 2011. Водночас гендерна нерівність лишається в Афганістані високою: лише 18 % дорослих жінок вміють читати й писати, порівняно з 45 % серед чоловіків. У молоді ситуація дещо краща: 32 % письменних представниць жіночої статі й 62 % чоловічої.

Найбільше неписьменного населення проживає в Індії – 287 мільйонів, що складає 37 % від загальної кількості неграмотних у світі. Такі цифри оприлюднює ЮНЕСКО у ще одному дослідженні – The EFA Global Monitoring Report. Загалом рівень грамотності в Індії зріс із 48 % у 1991 році до 63 % у 2006 (останні показники були надані саме цього року). Однак ріст кількості населення нівелював досягнення, тож кількість неписьменних дорослих індійців лишилася без змін. За період між 1985–1994 та 2005–2011 роками зросли показники неграмотності, переважно так само внаслідок росту населення, і в Бангладеші, Нігерії, Ефіопії. Водночас Китай за цей же проміжок часу зумів досягти значних результатів у боротьбі з неписьменністю, зменшивши кількість неграмотних на 130 мільйонів, або на 71 %.

Є неписьменні і в розвинених країнах, як-от США, Німеччина. Наприклад, у Німеччині проживає 7,5 мільйонів неписьменних людей, що складає близько 9 % від загальної кількості населення країни.

Детальніше про дослідження організацією ЮНЕСКО рівня грамотності у світі можна дізнатися за спеціальним електронним атласом.

Грамотність в Україні

В Україні за даними ЮНЕСКО станом на 2012 рік частка письменних складає 99,7 % населення.

Детальнішу інформацію про неписьменність серед українців ми шукали в статистичному збірнику «Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2014 році», підготованого за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України. Зазначимо, що під категорію неписьменних у цьому збірнику підпадають особи у віці від 6 років, які не вміють читати. Таких, згідно з даними дослідження, в Україні станом на 2014 рік є 5,3 % (5,2 % – у містах, 5,4 % – у сільській місцевості). При цьому у 2013 цей показник сягав 5 %. Щодо гендерного розподілу, то станом на 2014 рік неписьменних чоловіків в Україні більше – 5,9 % (у 2013 – 5,1 %). Кількість неграмотних жінок складає 4,8 % (у 2013 – 5,0 %). Окремо подано частку неписьменних серед населення, віком від 14 до 35 років. Цей показник загалом дорівнює 0,2 % (така ж цифра й окремо для жінок та чоловіків).

Щодо розподілу за регіонами, то, відповідно до даних збірника, найменше неписьменних у Тернопільській (2,9 %), Харківській, Одеській (4,2 %), Сумській (4,3 %) областях. Найбільше у Рівненській (8,1 %), Волинській (7,6 %), Хмельницькій (6,8 %). Якщо розглядати за економічними регіонами, то найменше неграмотних у Східному (Полтавська, Сумська, Харківська області) – 4,7%, найбільше – у Поліському (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області) – 6,9 %.

Джерела: soschildrensvillages.org.uk, uis.unesco.org, dw.de, ukrstat.gov.ua