Новини

З 1 по 9 серпня (але фактично по 8) в київському літературному клубі «Букмоль» тривав лекторій FanSchool про fiction-літературу, кіно, комікси та відеоігри. «Читомо» вже писало про «фанскулівську» лекцію Ростислава Семківа, присвячену кіберпанку. Нині пропонуємо вашій увазі розповідь аспірантки кафедри філології НаУКМА Галі Глодзь про історію жанру фентезі.

Про походження фентезі

Термін «фентезі», як і багато інших хороших термінів, походить з грецької мови. Грецьке «фантазІя» – це те саме, що звичне нам «фантАзія». Слово має кілька коренів: «фанОс» (як іменник означає «смолоскип», як прикметник – «світлий», «яскравий») та дієслово «файно» («освітлювати», «являтися»). «ФантазІя» в своєму оригінальному значенні – це те, що ми про певну річ маємо в своїй голові. Відтак, це мисленнєвий образ. З часом «фантазІя» почала означати вигадки, галюцинації тощо.

________________________________________________________________________________________

Фентезі та міф: спільне і відмінне

Фентезі критикують за те, що воно недостатньо серйозно ставиться до міфу. Насправді ж фентезі може виникнути тільки тоді, коли ми не дивимося на міф як на щось притаманне нам. Це література цілковито метафорична. Щоб могти її творити, треба вірити, що міфи уже не працюють.

Шведський фольклорист Карл Фон Зюдов побачив, що міф актуалізується двома шляхами – як казка (вигадка) та легенда (неймовірна історія про те, що сталося насправді). Фон Зюдов зібрав розповіді очевидців того, що відбувалося в легендах, і назвав їх меморатами. Фентезі так само, як і меморати, прокладає міст між реальним життям і вигадкою.

Читайте також: Дитячі книжки й читання по-букмолівськи

________________________________________________________________________________________

Трохи з історії фентезі

З чого починається жанр? Автор енциклопедії про фентезі Джон Клют (англійський літературний критик. У 1980 році видав «Енциклопедію наукової фантастики» – «Читомо») говорить, що воно народжується наприкінці XVIII століття. Ця точка відліку не випадкова. Вона пов’язана з романтиками та їхньою увагою до народної творчості. «Крихітка Цахес» чи «Лускунчик» Гофмана читаються як справжнісіньке фентезі, якщо не сприймати ці твори як романтичну літературу. Виявляється, ми можемо читати один текст по-різному, і будемо отримувати від цього цілковито різний досвід.

У другій половині XIX століття з’являються тексти Джорджа Макдональда (шотландський письменник, який писав на межі між казкою та фантастикою – «Читомо»). В творі «Фантастична уява» він описує, як має працювати фентезі. Макдональд говорить, що у природи є свої закони, і ми не можемо їх змінити, а можемо з ними лише взаємодіяти. Але! Людина може створювати власні світи з власними законами! Це і є фентезі. Приблизно через сто років після Макдональда це дуже добре пояснює Умберто Еко в замітках до «Ім’я Троянди». Еко пише, що треба ставити собі обмеження – тоді можна вільно вигадувати. У прозі обмеження диктує створений нами світ. Він хоч і вигаданий, але ми все одно повинні дотримуватися законів, за якими він існує. Якщо ми вже потрапляємо в магічний світ через шафу, то інакше – ніяк.

Повністю фентезійний всесвіт вперше створив Вільям Морріс (англійський поет, художник-прерафаеліт – «Читомо»). А Толкін вперше назвав усе це «фентезі». «Фентезі допомагає знову побачити», – писав він.

В ХХ столітті стався модернізм, який все зламав і захотів зібрати знову. До модернізму був реалізм, який з міфом працював дуже погано. Інша справа – Рембо, Еліот, Джойс. За атмосферою фентезі не випадково схоже на їхню творчість.

До питання фентезі як масової культури. Ми вже з’ясували, що воно народжується з міфу. А що може бути масовішим, ніж міф? Тому в 60 роках фентезі стає направду популярним жанром. І сприяє цьому, як не дивно, наука.

У 80-ті фентезійникам захотілося чогось нового; щоб не повторюватися. Тому Роджер Желязни починає працювати з єгипетською міфологією. Це були ті ж сюжети, що і раніше, тільки в нових декораціях. Але виявилося, що набагато комфортніше працювати міфами, в яких ми живемо. Тому в дев’яності роки в американському фентезі починається «десятиліття янголів». Бо американці насправді власної міфології не мають. З іншого боку, скільки людей має не вірити в щось, щоб це вважалося фентезі? За останніми дослідженнями, у США приблизно 75 % людей вірять в янголів, причому не всі з них – християни.

________________________________________________________________________________________

Про особливість фентезі як жанру

Фентезі часто звинувачують в дидактизмі. Але хороше фентезі ніколи не тиче читача носом в якісь конкретні ідеї. Воно розповідає їх у метафорах і дозволяє інтерпретувати це так, як завгодно нам.

Велике значення у фентезі мають щасливі фінали. Наукова фантастика має більш серйозні стосунки зі злом. А от фентезі завжди закінчується добре. У фентезі навіть поганий фінал – це не поразка, а момент дотику до чогось іншого. Толкін називає це явище еукатастрофою. Тобто, розв’язка деяких фентезійних творів може сприйматися як катастрофа за масштабами. Але за суттю це буде щось цілковито протилежне.

Читайте також добірку Галини Глодзь про антиутопії