Новини

Минулого тижня на Подолі в Києві стартував Літній лекторій-фестиваль “FanSchool” від «Букмолю». Учасники та лектори проекту разом цілий тиждень знаходять відповіді про кризові моменти людини, фантастичне, особливості фантастики у літературі, кіно, відеоіграх та коміксах, слухають лекції, музику й дивляться фільми.

Читайте також: Дитячі книжки й читання по-букмолівськи

Одним із перших заходів стала лекція Ростислава Семкова  про похмурий світ кіберпанку, його вплив на мистецтво і свідомість людство. Читомо записало лекцію і ділиться.

Епоха кіберпанку почала свій відлік з 60-х роках, а її кульмінація і розквіт припадає на 80-ті – початок 90-х років. Одним із найважливіших аспектів є ґенеза кіберпанку, який сформувався під впливом низки літературних джерел.

Про наукову фантастику

Кіберпанк можна вважати наслідком сторічного розвитку жанру наукової фантастики. Ми беремо до уваги кінець XIX століття, а саме творчість Г. Уеллса, оскільки його романи є найбільш технологічними. Також кіберпанк наповнений песимістичним настроєм, який превалює в цього автора, як от у «Війні світів».Ці два жанри є близькими, оскільки в межах конкретного тексту є конкретні закони, механіка, схема. Проте, наукова фантастика на противагу кіберпанку є більш романтично-оптимістичною. Кіберпанк – це абсолютна приреченість світу, песимізм і повна неможливість перемоги людини. Тут технологія разом з природою повертаються проти людини і ведуть з нею боротьбу.

Про антиутопії

Прямим джерелом кіберпанку вважають антиутопію, яка передала свою головну фобію тотального контролю і передчуття катастрофи, що наближається. І, власне, цей страх формує надзвичайну впливовість жанру, що проявляється в гострі моменти життя суспільства.

Та на відміну від антиутопії, герой кіберпанку, що виходить з однієї межі контролю, обов’язково потрапляє в наступну межу контролю.

Про модерний роман

Можна із впевненістю сказати, що в голові кожного кіберпанк-автора живе Кафка. Зокрема, гостро підіймається і підкреслюється ідея абсурдності світу і того, що в ньому відбувається.

Головні витоки жанру, його орієнтири – це контроль та занепад, що кодифікують із низкою ознак кіберпанк-романів:

– Приречений світ.

– Кіборги.

Ознака формується навколо головної фобії, яка корениться в тому, що роботи якимось чином отримають свідомість. Це страх механізму, що зненацька може почати думати. Також присутня ідея людини, яка все більше і більше стає подібною до машини. Ця думка межує з ідеєю Маршалла Маклуена, який стверджував, що всі прилади на кшталт телефона, радіо, телебачення тощо створені для того, щоб розширити людину. К. Хейлз продовжила її у своїй книзі «Як ми стали постлюдством», яка демонструє поступове наближення гаджетів до людини і можливість їх поступового впровадження в людину.

Про мережі

Твір жанру кіберпанк обов’язково обплітається мережею – телефон, інтернет – будь-що. Цієї особливості немає або ж вона менш відчутна у романах Діка. На противагу, у Гібсона мережа виникає як повноцінна і канонічна ознака кіберпанку.

Філіп К. Дік (1928 – 1982)

«Чи мріють андроїди про електроовець?» (1968)

У цьому романі головними героями виступають андроїди, яких можна характеризувати як бунтівних рабів. Важливим є те, що андроїди зовсім не відрізняються від людей. І найбільшою цінністю для героїв книги є жива тварина, піклування про яку є доказом своєї людяності. Відтак Дік ставить перед персонажами і читачем головне питання: – Хто людина?

Починаючи з 1968 року, варто відраховувати епоху кіберпанку, оскільки тут є всі його ознаки. Проте, варто відмітити, що у Діка відсутнє зміщення нівеляція патріархального розуміння, що властиво кіберпанку. Романи Діка патріархальні, оскільки гендер не стирається.

Вільям Гібсон (1948)

«Некромант» (1984), «Граф Нуль» (1986), «Мона Ліза Овердрайв» (1988) – трилогія «Кіберпростір».«Віртуальне світло» (1993), «Ідору» (1996), «Всі вечірки завтрашнього дня» (1999) – «Трилогія мосту». Роман у жанрі стімпанк«Машина розрізнень» (1990) був написаний у співавторстві з Б. Стерлінгом

З творчості Гібсона можна винести головне питання – питання безсмертя. З одного боку, автор розглядає можливість досягнення безсмертя за допомогою технологій, та з іншого боку – постають запитання доцільності безсмертя і того, що саме означає «бути безсмертним».

Ніл Стівенсон (1959)

«Лавина» (1992), «Діамантова епоха» (1995), «Криптономікон» (1992) – романи, що вписуються в канонічний кіберпанк, на противагу«Бароковий цикл» (2003), «Анафема» (2008), «Монголіада» (2010-2012) – що тяжіють до альтернативних історичних романів.

«Лавина» – демонструє метафору роздробленості. Штати – це щось подрібнене і позбавлене єдності, Європа перебуває в стані ядерної війни, а технологічна Японія зазнає свого максимального піднесення. Цікаво, що Україна посідає важливе місце в кіберпанку не лише через Чорнобильську катастрофу, а й через саме її художнє зображення як темної землі. Цікаво, що в  «Лавині» є персонаж Вася Чорнобиль.

Головне питання, навколо якого будуються романи Стівенсона – питання любові. Варто додати, що любов в кіберпанку триває недовго, несе трагічний відтінок і має варіативність. Тут може ображатись любов людини до людини або любов між людиною і кіборгом.

Власне, кіберпанк – світ похмурого недалекого майбутнього, світ песимістичного післязавтра. Це світ, де смерть є повсякчасною, швидкою і миттєвою.Це відтинок часу боротьби людини з машиною за право на першість, за право на людяність. Відтак, кіберпанк – намагання дати відповідь на запитання: хто кого?

До речі, ви ще встигаєте на деякі події лекторію-фестивалю «FanSchool», який проходить за адресою: вул. Андріївська 8-12

А зараз маєте чудову нагоду почитати лекцію Семкова про мольфара Антонича й таємного агента Ольжича.