Новини

Днями «Читомо» побувало на презентації нового сайту – БараБука, мета якого – висвітлювати важливі аспекти дитячого книговидання. І хоча порода песика БараБуки незнана самими засновниками, лише достеменно відомо, що походить від собаки-барабаки, а от із завданнями, які намагаються вирішити ініціатори, все цілком зрозуміло: змінювати світ на краще. Ну, і звісно, зміни починаються із хороших книг, рекомендацій фахівців і читання. Не будемо багато розповідати – сподіваємось, що сайт буде у вас у закладках, і ви все зрозумієте самі. А з конспектом презентації знайомтесь.

Тетяна Щербаченко, головний редактор порталу Barabooka

Про об’єднання з ентузіастами

Основною ідеєю Барабуки і було об’єднання книжкових ініціатив. Ми плануємо виходити з віртуального світу в реальний, але поки ми робимо кроки до віртуального об’єднання, а зустрічі потрібні для того, щоби була компанія, щоби всі розуміли, що цей проект – це не суб’єктивна думка головного редактора, мені би максимально хотілося цього уникнути. Тому на презентації я сто разів повторила: нумо всі до нас! Ми можемо робити блоги чи навіть сторінки сайтів, хочемо ділитися, давати лінки на публікації, що з’явилися на інших ресурсах. Барабука – це портал, простір, де ми творимо не в одній кімнаті, а відкриваємо двері й в інші кімнати, і всіх просимо туди зазирнути, всіх туди «впихаємо».

Про секрет дитячої книжки

З дитинства я намагалась зрозуміти, у чому секрет дитячої книжки. Як на мене, його досі ніхто не розгадав, а щоб розгадати, потрібно зібрати велике товариство, де кожен висловився б і працював із цього приводу.

Про ідею

Близько року тому з’явилась ідея зробити картинку-узагальнення того матеріалу, який є про дитячу книжку. Коли ми знайшли фінансування, то півроку напрацьовували цей масив матеріалів. Найскладніше – знайти критичні, аналітичні статті. Разом із Малою академією наук ми теж хочемо вправити мізки у тому сенсі, що не все, що говорять у школі про літературу й книжки, – не все правда й не все так має бути. До речі, на нашому сайті уже є багато „неморальних” речей.

Про «Танці із зірками»

Головне, щоб хотів робити портал Барабука – це розповідати про українських дитячих авторів. Звичайно, ми будемо розповідати про книжки перекладні й важливі у світі, але своїх українських авторів, ілюстраторів, критиків –хочемо підтримати. Аби врешті, на якихось шоу аля «Танці із зірками» у нас брало участь кілька дитячих письменників.

Про дитячі публікації

На етапі підготовки ми мусили залучати для написання рецензій найближчих діток, далі ми плануємо кинути клич і запросити всіх охочих, щоби були зріз. А ще ми плануємо запустити не тільки аудіо-, а й відеоподкасти. Наприклад, щоби кожна дитинка могла записати на свій телефон відеозапис про те, що вона прочитала, чи це гарна книжка, чи дуже погана і чому. Це дуже важливо, бо одна із проблем – це рецепція науковця, експерта, критика на дитячі книги. Дорослі вирішують за дітей, а так не можна.

Світлина Оксамитки Блажевської

Про фінансування проекту

Нам Олег Дегтяренко допомагає на старті, щоб ми ні від кого не залежали, а не відпрацьовували отримані кошти. Це принципове рішення для того, щоби стати на ноги і зрозуміти, які ми можемо залучити джерела фінансування. Наприклад, це буде Спільнокошт від Великої Ідеї: якщо ми здобудемо авторитет і люди будуть нам довіряти, то, можливо, вони зможуть і захочуть допомогти. А весь час сидіти в когось на шиї не можна, треба самоорганізовуватись. Ми як дитинка, яка щойно народилась, але скоро навчиться сама брати до рук ложку.
Але без меценатів і благодійників це спершу дуже складно, тому усі слова вдячності, що лунали сьогодні на нашу адресу – для них

Олег Дегтяренко, голова правління фонду інновацій «Футура»

Важливо – повірити у важливі речі. Я хочу всіх нас поздоровити, що у вільному інформаційному просторі України й усього світу з’явився прекрасний, духовний, пізнавальний проект. Це дуже важливо, коли в ту інформаційну добу, у якій ми живемо, були речі, які, з одного боку, пов’язані з поточною ситуацією, а з іншого – вічні.

Оля Купріян, заступник головного редактора

«Довідник» – це насправді моя улюблена рубрика. Через її прикладну суть. Адже ми збирали інформацію разом із авторами, працювали з джерелами інформації в інтернеті про ґранти, книжкові ресурси, виставки, авторів. Ми це все робили, аби вам легше було зорієнтуватися у просторі, який насправді набагато ширший, ніж ми уявляли до того, як запустили цей сайт.

Наталя Марченко, дітознавець, автор-координатор інтернет-ресурсу «КЛЮЧ»

Колись мріялось, що можуть зібратись разом всі дослідники-дітознавці, і прийшла молодша людина, яка зуміла це зробити. Але я переконана, якби не виросло покоління батьків, для яких дитяче читання є природним і обов’язковим, які створили потребу в інформації про дитячу книжку, то такого ресурсу не було б. Окрім того, знаю, що все, що робить Тетяна, це бездоганно, серйозно й відповідально.

Уляна Баран, президент Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва в Україні

Люди, які займаються дитячою літературою, хронічно не старіють. Знаю із власного досвіду, адже я вже 16 років, враховуючи вік моєї старшої дитини, займаюсь літературою для дітей до 16.

Ще 2009 року коли ми організовували події навколо Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, то збирали людей, які займаються дитячою книгою, аби просто один одного побачити, один із одним поговорити. Завдяки порталу Барабука це знайомство ми можемо робити в набагато економнішому режимі, віртуально. Як на мене, дитяча українська література настільки виросла за останні 20 років, що заслужила бути представленою не лише в Україні, а й в цілому світі. А завдяки цьому порталу ще більше аспірантів, докторантів, студентів отримують доступ до уявлення про те, що є на сучасному дитячому видавничому ринку.

Сергій Іванюк, літературознавець, письменник, редактор журналу «Однокласник»

Коли я був молодим критиком дитячої літератури, я брав участь у всесоюзному семінарі молодих критиків дитячої літератури, де йшлося, що в радянському союзі немає журналу для батьків про те, як організовувати дитячі читання. Потім колись у Львові ми обговорювали можливість створення центру, і теж казали про потребу такого журналу для батьків, вчителів, вихователів. Сьогодні у нас з’явився ресурс, який буде виконувати цю функцію.

Оксен Лісовий, директор Малої академії наук України

Не всі можуть зорієнтуватись у книгах, що дійсно є якісним продуктом. Дитині ми починаємо читати ще з першого року, коли вона собі формує той інструментарій, яким буде користуватися все своє подальше життя. І якість інструментарію залежить від того, що вона читає. У такій країні, як наша, не можна було без такого осередку, як Барабука.

Дмитро Стус, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка

Я з дитинства не читав дитячих книжок, і їх не люблю, але сьогодні змушений читати онукам і дітям. Нам всім некомфортно жити в тому світі, який нас оточує, і цей проект робить наш світ трошки людянішим, долає бар’єри загальної суспільної недовіри, і люди вчаться говорити. Є надія створити простір, де будуть довіряти слову й експертному середовищу.

Євгенія Пірог, координатор проекту «Додай читання»

Мені як фізику дуже подобаються системні речі. Це хороший початок.

Юля Козловець, засновниця книгарні Чуланчик

Моє враження від проекту – приємне очікування. Симпатичний собака викликає довіру, так само як і завзяті автори проекту своїми небайдужістю, щирістю та професіональним розумінням теми. Щиро бажаю успіхів та маю надію на співпрацю!
Так як не може бути занадто багато добрих книжок, так не може бути занадто багато ресурсів про книгу та навколо-книжкові проекти. Людям не потрібні порожні, поверхневі ресурси, існування їх не може бути довгим, люди підуть шукати якісної інформації. За матеріалами, які вже розміщені на порталі, я бачу, що це не поодинокі не пов’язані між собою статті, новини, а намагання комплексного підходу до теми. Якщо ж в проекту чітко окреслена мета, яка буде націлена на конкретну аудиторію, користь від нього неодмінно буде оцінена.

Ірина Троскот, редактор сайту «ЛітАкцент»

На презентації сайту «Барабука», що приємно, була дуже тепла, легка й дружня атмосфера, без жодного пафосу чи офіціозу. Помітно, що люди, які працюють над проектом, дуже добре знають, чого саме вони хочуть, а також те, як вони готові це втілювати. Сайт «Барабука» заявлений як цікавий майданчик, корисний насамперед для батьків, а також для вчителів і юних читачів. Така аудиорія хоч і доволі різна, але, водночас, жодним ресурсом – за невеликими винятками – повноцінно не охоплена.  Тому бажаю колегам бути почутими тими, для кого вони працюють.

Сайт «Барабука» – абсолютно унікальний, навіть попри те, що існують ресурси «Казкарка», чи «Ключ», чи «Бука» Марічки Семенченко. Одна з моїх мрій – наявність в українському інтернет-просторі багатьох тематичних літературних сайтів: окреме фахове видання, орієнтоване на критику масової літератури, окремий поетичний ресурс, літературознавчий, і особливо – критики дитячої літератури. Він – найпотрібніший, бо дитліт нині дуже активно розвивається, врешті, з дитячого читання все починається. Особливо зараз, у тривожний час нашої історії, про дитячу літературу варто говорити чи не найбільше, бо саме вона – наше майбутнє.

Не думаю, що будь-який ресурс може з кимось перетинатися чи якось конкурувати, адже в кожного з них – своя аудиторія, до того ж, що більше буде літературно-критичних видань, то більше шансів є на зростання кількості читачів. Культурні видання не можуть бути конкурентами, вони можуть лише доповнювати одні одних, навіть (особливо) якщо представляють різні позиції. Найстрашніше – залишитися самому, тому я тільки за збільшення кількості літературних видань. А опісля – і якості.

Валентина Вздульська, співзасновниця блоґу «Казкарка»

Нам дуже бракує ресурсу, який би збирав і систематизував контент з українського дитліту. Якщо «Барабуці» вдасться виконувати роль такого агрегатора, це буде дуже вагомий крок вперед, корисний для максимально широкої аудиторії. Поза тим, якщо мова йде про генерування власних текстів, сьогодні в Україні вже недостатньо просто вітати кожну нову ініціативу з дитліту. Потрібно починати вимагати від цих ініціатив певного якісного рівня. Сучасної методології та термінології, залучення спеціалістів з різних сфер: педагогів, бібліотекарів, психологів, теоретиків літератури абощо. Хотілося б побажати, щоб «Барабука» стала майданчиком для такого культуртрегерства. Адже нам конче необхідно осучаснювати насамперед освітянські підходи до дитліту й літератури загалом.

Оксана Хмельовська, редактор культурно-видавничого проекту «Читомо»

Коли ми засновували «Читомо», то вважали його дуже вузькоспеціалізованим виданням – про книги й читання. Але насправді кожна дотична до книговидання тема має багато своїх приток, потоків і потічків, які можуть переростати у повноцінні ріки. Сьогодні ми стали свідком того, як тема дитячої книги відокремилась від загального інформаційного потоку підтем із видавничої справи й стала повноцінною рікою, зі своїми проблематикою і специфікою, авторами, ілюстраторами, дитячими психологами тощо. Це свідчить про поступ української видавничої справи.

Нам дуже подобається, як редактори підійшли до наповнення сайту, уважно дослідивши ринок дитячої книги, показали людей, які його змінюють. Також ми зацінили рубрику Довідник, з систематизацією і каталогізацією. З такою ж майже науковістю ми підійшли до нашої рубрики Словник, де намагаємось систематизувати визначення і поняття видавничої справи. Такі довідкові рубрики хоч і займають багато часу в розробників, але значно полегшують життя читачам.

Світлини Читомо