Новини

Краудфандингові платформи – досить поширений у світі спосіб фінансування власних проектів. Ініціативним людям в Україні таку змогу дає платформа “Велика Ідея”. Через Спільнокошт тут фінансуються не лише соціальні проекти, а й культурні ініціативи, зокрема, книжкові. Читомо вирішило дізнатися, у чому ж успіх таких проектів, наскільки важко зібрати за обмежений період потрібну суму і наскільки українці готові власним коштом підтримати українське книговидання.

Із надісланого через Платформу на літературну тематику публікується, гадаю, близько 15-20%. Що стримує на етапі модерації проектів? Найбільш банальна причина – невиконання технічних вимог до оформлення проекту. Перш за все, відсутність відеопрезентації, яка би передавала дух проекту, розповідала його історію чи показувала автора.

Насправді жодному проекту, який би був якісно оформлений, ми не відмовляли у публікації.

Деякі літературні проекти на цьому етапі перебувають на модерації. Наприклад, нова книга Братів Капранових чи проект Владислава Піоро, в рамках якого планується видати переклад роботи Жана-Мішеля Тобелема “Нова ера музеїв. Культурні інституції перед викликом менеджменту”.

Успіх наших літературних проектів, думаю, лежить у вимірі очікуваності, як “Карика-Дурка” Юрка Журавля, довірі та повазі до автора, як проект Соломії Чубай “Грицько Чубай. П’ятикнижжя”; бажанні доброчинців бути частиною захопливої історії та поповнювати полиці книжкових крамниць добротною дитячою українською літературою, як це книга “Казки, які збирала маленька Магдалена”; долучитися до цілого арт-проекту, яким є переклад ДіБіСі П’єра “Світло Згасло в Країни Див”, чи просто мати “юзабельний” арт-бук для медитацій.

Автору важливо знайти свою аудиторію, відчути її потреби, стиль, з яким варто звертатися до друзів, знайомих, колег та ширшого кола потенційних доброчинців.

Чому дитяча книга «Фестиваль планет» не зібрала потрібних коштів? Думаю, якраз через недостатню кількість задіяних у промоції проекту каналів. Бо завдання автора – бути натхненником проекту, хорошим storyteller’ом, винахідливим у залученні своєї аудиторії.

 1. ДіБіСі П’єр “Світло згасло в Країні Див”

Зібрано 24 701 грн з необхідних 21 000 грн

Видання та презентація книги «Світло згасло в Країні Див» Букерівського лауреата ДБС П’єра фінансувалися з трьох джерел. Через Спільнокошт, зокрема, було профінансовано гонорарну частину для художників і музикантів, що створили 5 арт-об’єктів – по одному до кожного розділу роману: відео, музичну композицію для фортепіано та віолончелі на основі твору і сценографію.

Автор проекту: Галя Шиян

Про такий інструмент фінансування, як краудфандинг, я знала раніше, довідалася від подруги, яка живе в Бразилії. Дуже зраділа, коли дізналася, що його запускають у нас. Це збіглось з моєю роботою над перекладом книги ДіБіСі П’єра “Світло згасло в Країні Див” і арт-проектом на її основі.

Цей роман був для мене дуже важливим, і я хотіла зробити видання особливим, залучила друзів – художників та музикантів. На це було потрібне додаткове фінансування, бо вважаю, що робота митців має оплачуватися, хоч вони були готові брати участь і без гонорарів, бо їм подобалася концепція.

Літературну частину і сайт фінансував фонд “Розвиток України”, а на решту я вирішила спробувати зібрати Спільнокоштом.

Здивувало те, що люди відразу зрозуміли, про що йдеться і гроші вдалося зібрати швидко. Хоч багато хто скептично ставився до дієвості Спільнокошту у нас.

Проблем особливих не було. Мій проект був першим, свого роду пілотним, відшліфовувалися деякі технічні деталі, але впевнена, що зараз платформа працює бездоганно, і дуже рада, що до неї звернулися такі масштабні і суспільно вагомі проекти, як “Громадське”.

 2. “Казки, які збирає маленька Маґдалена”

Зібрано 27 865 грн з необхідних 21 000 грн

Через Спільнокошт було зібрано гроші на видання книжки для дітей “Казки, які збирає маленька Маґдалена”, в основу якої лягли справжні пригоди дівчинки Маґдалени, яка подорожувала через американські континенти і збирала казки. Кошти, зокрема, покриють витрати на редагування, переклад казок та ілюстрування. 

Автор проекту: Діана Карпенко-Кантер

Про Спільнокошт мені розповів мій друг, який співпрацював з командою “Великої ідеї” тоді, коли він тільки з’явився. Я дуже нерішуче бралася до роботи над проектом, бо не було впевненості, що це може бути цікаво ще комусь, окрім мене. Тому Спільнокошт був, у першу чергу, перевіркою на потрібність.

Приємно було отримувати море повідомлень, в яких люди висловлювали зацікавленість, підтримку, пропонували допомогу, корисні контакти тощо. Дуже радісною несподіванкою було, коли один із доброчинців профінансував дві третини необхідної суми в день, коли я поставила собі “внутрішній” дед-лайн. Бо хоч до кінця збору коштів залишався ще цілий місяць, мені дуже хотілося, щоб я знала, як рухатися далі.

Після першої хвилі внесків, рух проекту зупинився. Це логічно, адже в метушні інформаційних повідомлень ми сприймаємо, в кращому випадку, кожне десяте, а вчитуємося взагалі мало в що. Тому, щоб достукатися до кожного, я написала кілька сотень особистих повідомлень друзям у ФБ, з проханням поширити інфу. І днів зо два вся стрічка друзів майоріла лінком на проект. Через що одна моя подруга “наїхала” нам мене, хоч вона сама підтримує проект, мовляв, навіщо ж так “спамити”. Але саме такий “спам” і дав найбільший результат.

Читайте також: “Діана Кантер: Маґдалена збирала книжки в США, Мексиці, Гондурасі та Перу”

 3. Грицько Чубай “П’ятикнижжя”

Зібрано 35 470 грн з необхідних 35 000 грн

Зібрані кошти пішли на оплату гонорарів для художників та музикантів, відеоарт та технічне забезпечення проекту “Грицько Чубай. П’ятикнижжя”, який супроводжував видання однойменної книжки видатного українського поета.

Автор проекту: Соломія Чубай

Для мене це був єдиний рятівний гачечок у проекті. Чим ближче було до початку, тим більшим ставав кошторис. Про Спільнокошт я почула від Галі Шиян, яка успішно провела свою кампанію. І я вирішила спробувати. Хоча спочатку мене всі відмовляли і казали, що я не розумію, у що я влізла.

Найбільшою проблемою був час, його швидкоплинність. Спільнокошт займає 24 години на добу. Ти повинен переконувати людину, чому саме вона має дати гроші на твій проект і чим ця акція така важлива. Багато листувань: за день – майже до 50-ти людей… І постійна паніка, що ти не встигнеш. Не завжди кошти з-за кордону могли проходити, треба було консультувати людину онлайн.

Приємно було побачити, що люди тобі довіряють і хочуть, щоб книжка Грицька Чубая побачила світ і проект відбувся. Було дуже багато підтримки. Найбільше мене дивували люди, які донували 1 чи 3 грн, а я знала, що вони навіть собі хліба купити не можуть. Це зворушувало до сліз. Щодо людей, котрі донували великі суми, я навіть ніколи не могла подумати, що їх може зацікавити такий проект. А найбільшим здивуванням було те, що українці готові фінансово підтримувати якісні українські проекти, на них є голод, і якщо держава не може, то ми самі підніматимемо українську культуру.

Читайте також: Доля саморобного зшитку Грицька Чубая «П’ятикнижжя»

 4. “Мандала. Артбук для медитацій”

Зібрано 10 100 грн з необхідних 10 000 грн

Завдяки Спільнокошту стало можливим видання артбуку для медитацій “Мандала” – книги, яка містить набір геометричних схем авторських мандал для розфарбування. На зібрані кошти видано книгу зручного розміру для розфарбування (21 х 21 см).

Автор проекту: Віталіи? Бугара

Спількошт обрав, бо це поки що єдина краудфандингова платформа в Україні. Несподіванкою стало те, що більшість коштів все ж таки довелося збирати завдяки особистим контактам, а не просто хтось побачив інформацію і вклав гроші. Тобто потрібно було розмовляти з людьми, розповідаючи про проект та де і як долучити до нього кошти. Відтак майже всі, хто вклали кошти – то мої знайомі чи знайомі моїх знайомих. Це ті люди, до яких особисто звернулися з пропозицією про участь.

Тому, якщо ти хочеш, щоб у твій проект вклали гроші, то треба особисто запропонувати людині це зробити, а не розмістити проект на Спільнокошті і чекати на диво. Збір коштів – це велика робота. Вдруге я би, мабуть, на це не наважився, не маючи великої інформаційної та рекламної підтримки.

Але загалом, уся ця “каша” мені дуже сподобалася, хоч і важкувато її варити. Як згадка і результат – у мене є готова книга.

 5. Ю. Журавель “Карика-Дурка”

Зібрано 233 296 грн з необхідних 130 000 грн

Художник Юрій Журавель вирішив через Спільнокошт зібрати гроші на видання альбому “Карика-Дурка”. Окрім карикатур і шаржів, намальованих під час Майдану, в альбомі буде зібрано й давнішні малюнки художника, ілюстрації до книжок, портрети історичних постатей, комікси, скетчі комп’ютерних ігор, обкладинки альбомів, логотипи та інше. Також передбачаються і невеличкі анотації та коментарі – історії їхнього виникнення, варіанти назв до карикатур, які користувачі пропонували у соцмережах.

Автор проекту: Юрій Журавель

Фінансування через Спільнокошт – єдина можливість зібрати гроші на добру справу. Не люблю принижуватись, клянчити гроші у спонсорів, а тим більше не хочу використовувати у проекті якісь партійні гроші.

Зізнаюся: я твердо вірив, що люди підтримають проект. Я знав, що на добру справу у наших людей завжди знайдуться сили і кошти. Але щоб так активно – то ні.

Відверто скажу, що ми трошки перестрахувалися, зазначивши трошки меншу суму, щоб проект точно вдався. Але це не зіграло нам на користь, грошей не вистачає. Тим більше, після стрімкого падіння курсу гривні, українським типографіям взагалі важко скласти сталу ціну. І їх можна зрозуміти.

Єдиною проблемою під час проекту була розсилка призів доброчинцям. Ми з моєю помічницею Наталею просто втомлювалися власноруч пакувати, підписувати і відправляти посилки. До того ж, у нас були доброчинці зі США, Канади, Ізраїлю, Нової Зеландії. Тепер думаємо, як відправляти винагороди.

Світлини запозичені з фб-сторінок авторів і сторінок проектів на Спільнокошті.