Інтерв’ю

На видання книжок-картинок для дітей письменниці, дослідниці дитячої літератури й засновниці блоґу «Казкарка» Оксана Лущевська та Валентина Вздульська вирішили знайти кошти за допомогою платформи Kickstarter. Авторки проекту вже зібрали $5,250 тис. (із заявлених $5 тис.) на впорядкування, переклад, ілюстрування, видання і рекламу книжок-картинок-білінгвів.  І поки фінансування збирається, художниці вже працюють над ілюстраціями, а директорка видавництва «Братське» Юлія Березенко переконана, що в разі успіху можна подумати й над виходом не лише україно-англійської пари, а й іншими мовами.

– Чому саме книжки-картинки? Чим важливі такі видання?

О.Л.:  Я понад три роки вивчаю особливості книжок-картинок в академії і бачу, що цей формат є особливим, бо охоплює відразу велику кількість жанрів. Книжки-картинки можуть бути алфавітні, книжки-лічилки, книжки-концепти, книжки-картинки без слів, книжки-картинки-оповідки (казки, оповідання, поетичні форми і таке інше). Книжки-картинки в англомовному світі, зокрема в США, стали набувати популярності в 60-х роках. Вважається, що започаткував цей формат Моріс Сендакзі своєю книжкою «Там, де живуть диковиська» (1963). У нас, в Україні, цей формат дитячих книжок досі добре не розвинений. Ми маємо чудові якісні приклади таких книжок, але їх небагато. У книжках-картинках вербальний текст і ілюстрації рівноправні та перебувають у синергії. Ілюстрації можуть навіть більше оповідати, ніж слова. Досліджено кілька різновидів такої синергії. Але це вже окрема розмова. Найважливіше, на мою думку, розуміти, що попри свої комунікативні та розвивальні функції, книжки-картинки формують візуальну грамотність, уміння відчувати естетику, викликають емпатію. Також вони візуально демонструють культурні елементи і цим, звісно, репрезентують певну культуру. Ще один плюс полягає у тому, що книжка-картинка наче говорить «глобальною» мовою. Адже картинки допомагають розуміти й інтерпретувати зміст поза знанням мови. Маленькі діти в принципі«читають» спочатку картинки, а тоді слухають історію.

А двомовна книжка-картинка , крім усього, ще й вчить дитину реагувати на різні мови, візуально і на слух розпізнавати їх, засвоювати іноземну лексику тощо.

– Тематика майбутніх книг – глобальна чи більш вузька? Інтернаціональна чи більше українська?

О.Л.: Слово «глобальність» дуже складне. Скажу так: ми ставимо собі на меті створити такі книжки, які будуть спроможні передавати універсальний досвід дитини незалежно від географічної локації, але водночас даватимуть можливість зануритися в пласт української культури. Наприклад, книжка-картинка «Скільки?» (автор – Галина Кирпа, ілюстратор – Ольга Гаврилова) – це відразу і книжка-гра, і книжка-рахівниця, і книжка-поезія. Вона закликає свого читача і порахувати, і прочитати/прослухати поетичний текст, і дослухатися до звучання тексту двома мовами, і пошукати спільне й відмінне між ними, зрозуміти і вивчити, як будується запитання. Попри це книжка матиме культурні ідентифікатори і в ілюстраціях, і в тексті (Дніпро, карпатські смереки тощо). І, безперечно, розвиватиме естетичний смак.

В. В.: Дуже спрощуючи, можна сформулювати, що є певна «українськість» на експорт, а є така «українськість», яка буде цікавою тільки на внутрішньому ринку, бо є більш деталізованою. Ми, очевидно, в нашому проекті говоримо саме про «екпорт». Маємо, серед іншого, показати світові наші культурні маркери, як сказала Оксана. Утім, це не значить, що вони не знадобляться українським дітям. Зовсім навпаки, адже ми даватимемо своєрідні культурні архетипи на тій стадії, коли малюки починають їх засвоювати. Ми також усвідомлюємо, що в плані образів тут надзвичайно важливо уникнути кліше та стереотипів.

– Чому для збору коштів обрали платформу Kickstarter, а не Спільнокошт?

О.Л.: Платформа Kickstarter дає можливість донаторам зробити внески не лише з України, але й з інших країн світу. Також, повертаючись до формату книжки-картинки, я розуміла, що велика кількість зацікавлених мати такі книжки в своїх бібліотеках буде саме поза Україною, адже цей формат книжок дуже звичний в англомовних країнах, як я вже згадувала. А от для України цей формат новіший. І я дуже хочу, аби наші українські бібліотеки поповнювалися якісними книжками-картинками.

В. В.: Мені здається, Kickstarter справді міг налякати когось із потенційних українських донаторів. Якщо немає бодай початкової англійської, то можна й розгубитися. Утім, гадаю, таких небагато. Про всяк випадок скажу: дорогі читачі, якщо ви хочете переказати кошти, але не можете подолати змія Kickstarter, напишіть мені в приват або на скриньку «Казкарки», ми вирішимо цю проблему в інший спосіб)

– Скільки коштів плануєте зібрати? Окрім краудфандингу, які ще джерела фінансування залучатимете?

О.Л.: Це все досить непросто. Щоб видати в Україні якісну книжку-картинку, треба мати чималу суму грошей. Для двох – то взагалі. Я дуже вдячна донаторам за ту велику підтримку, яку ми вже отримали на цей момент. Щодо інших джерел фінансувань, то це самофінансування. Тобто, докладемо самі що треба для нашого задуму.

В. В.: «Казкарка» теж фінансується з наших кишень. Крім того, в Юлі Березенко як у видавця є досвід роботи з невеликими накладами, досвід вибудовування мережі продажів. Гадаю, навіть якщо ми добряче заліземо в сімейні бюджети, то з другою чи третьою книжкою вийдемо на самоокупність. Головне – почати. І – так, я  страшна оптимістка)

– Наскільки книги-білінґви поширені за кордоном?

О.Л.: Дуже поширені латиноамериканські білінгви. Я також мала досвід роботи із книжками-картинками англійсько-польськими та англійсько-китайськими. Отже, такі книжки є, але наша, українська, культура дитячої книжки майже не представлена у світі. Треба працювати в цьому напрямі, бо насправді українців у світі багато. Відповідно, попит є.

– Працюватимуть над проектом лише українські дитячі письменники й ілюстратори? Є потреба залучати іноземних майстрів?

О.Л.: Над перекладами текстів я працюю разом із Михайлом Найданом,професором славістики Університету штату Пенсильванія. Я навчалася там в магістратурі і слухала його курс з практики перекладу, читала його власні переклади. Багато в нього вчуся нині. Також я прислухаюся до порад професорки дитячої літератури Дженіфер М. Графф, яка є моїм академічним куратором. Вона багато років викладає курс з книжок-картинок для магістрантів.  Решта команди – українська, хоч не всі мешкають в межах України, утім кордони ніколи не ставали на заваді нашому спілкуванню та спільній плідній праці. Ілюструватимуть двомовні книжечки українські художниці-ілюстраторки дитячих книжок Анастасія Шигаєва, Світлана Балух, Юлія Косівчук, Мар’яна Качмар (Фляк) та інші.

А це  – перша ілюстрація до майбутньої книжки Олі Гаврилової.

Допомогти проекту можна тут.