Новини

Видавці мають платити авторам стільки ж, скільки й іншим працівникам. Без авторів не буде чого видавати, але чому ж тоді жахлива платня змушує їх вимирати? Над цим роздумує Джеймс МакКоннокі – редактор  квартального вісника Асоціації авторів «The Author», віце-голова Authors Licensing and Collecting Society (ALCS).

Мені здається, що письменники й видавці у цій справі працюють спільно. Ці відносини не можна назвати ідеальними. Інколи це більше схоже на волання в пустелі. Попри зважену повагу одне до одного, ці стосунки залишаються дуже напруженими.

Минулого місяця Асоціація авторів опублікувала відкритого листа до видавців з вимогою підписувати з авторами справедливі договори. За словами американського юриста Девіда Вандагріффа, видавничі договори «виділяються з загального списку бізнес-угод приголомшливою потворністю». Це як супермаркети і власники маленьких молочних ферм.

Асоціація закликала видавців не триматися за права, якими вони не завжди користуються, не додавати обмежень на інші твори авторів і припинити наполягати на тому, щоб автори за договором відшкодовували видавцям усі ризики. Висувається також вимога підвищення роялті від електронних продажів з 25% до 50%, щоб отримати об’єктивну та справедливу картину, зважаючи на нижчі ціни й ризики електронного опублікування.

Світлина Robert George Young/ Getty Images (theguardian.com)

Ні один автор не має права на публікацію.

Проблеми виникають тоді, коли видавець отримує за книжки гроші, а автор – ні; коли договори експлуатують безнадійну асиметрію в силах двох сторін переговорів.

Асоціація авторів наполягає, що без зміни ситуації професійні письменники можуть опинитися «під загрозою вимирання». Від цього нікому не стане краще, особливо культурі, яка цінує розширення знань та суспільству, яке не хоче, щоб багатії монополізували письменництво.

Читайте також: Три стратегії на шляху до рівності у видавничій справі

У відповідь на кампанію Асоціації авторів екс-голова Асоціації видавців Річард Моллет написав, що «видавці розділяють розчарування у колах авторів» щодо все більшої проблеми «пристойної заробітної плати».

За результатами опитування Authors Licensing and Collecting Society (ALCS), у 2014 році професійні письменники зазвичай заробляли 11 тисяч фунтів – на 29% менше, ніж в 2005. Звичайно, є автори, які заробляють золоті гори. Але поспілкуйтеся з авторами наодинці – навіть з відомими, улюбленими і «авторами бестселерів», – і ви дізнаєтеся, що більшість з них мають фінансові труднощі та втрачають надію.

Річард Моллет вважає, що причиною проблеми є не «договірні відносини», а «глибокі фактори ринку». Маржі дійсно «зменшуються у всьому ланцюгу постачання», проте прибутки видавців чомусь не зменшилися на 29%. Щодо його слів про «і так велику кількість письменників», якість завжди було важко знайти.

Я хочу провести аналогію з ще однією проблемою авторів: щодо літературних фестивалів, які не платять письменникам.

Фестивалі платять за освітлення, електриків, персонал. Тоді чому не за авторів?

Видавці платять поліграфістам. Вони платять оренду – зазвичай за приголомшливо дорогу лондонську комерційну власність, не зважаючи на зменшення маржі. І вони платять заробітну плату.

Ставки у працівників нижньої ланки редакторів просто шокують. 16 тисяч фунтів за магістра? У Лондоні? І так, безоплатні та низькооплачувані стажування є звичною справою, не зважаючи на те, якої шкоди це завдає. Опитування Асоціації молодих видавців виявило, що 38% опитуваних влаштувалися на свої перші роботи через стажування – половина з яких були неоплачуваними. Але навіть коректор отримує більше, ніж 11 тисяч фунтів.

Читайте також: Укладання угоди між автором і видавництвом: поради юриста

Звичайно, це завжди було і залишається бізнесом. І велика кількість книжок не отримує прибутку більшого, ніж з продажів під час фестивалів чи ярмарків. Але загалом видавці не намагаються обмежити кожного постачальника до абсолютно можливого договірного мінімуму. У перспективі це б перешкоджало підтриманню якості відносин.

Тому коли видавець каже вам, що він «розділяє ваше розчарування», спитайте в нього скільки він заробляє, – і скільки він би заплатив стажеру в його редакції. Щоб не ставити під загрозу довгострокову стійкість свого бізнесу. Видавництво – це бізнес, але водночас і крихка еко-система, і зараз ми втрачаємо не тільки окремих письменників, а й цілий вид авторів.

Оригінал статті – тут.