Інтерв’ю

Рул ван ден Уфер – викладач наратології, семіотики та американської літератури у Вільному Університеті в Амстердамі. Темами досліджень Рула ван ден Уфера є поезія Алана Гінзберга та Френка О’Гари, творчість Тенесі Вільямса та Альфреда Хітчкока. У 2012 році друкованою книгою вийшла його дисертація під назвою “Авторитарні матері та дивакуваті сини. Переосмислення Мамізму у повоєнній американській літературі”. Окрім академічної кар’єри пан ван ден Уфер є засновником Літературного клубу, онлайн літклубу та кіноклубу при Вільному Університеті.

Про читання голландців я вирішила поговорити саме із паном ван ден Уфером, оскільки він є уродженцем Нідерландів і все своє життя цікавиться сучасними літературою та кіно. Мені було цікаво дізнатися про ставлення до читання серед голландців, заходи з промоції читання, а також про практику літературних клубів в академічних середовищах Амстердаму.

–  Руле, розкажіть, будь ласка, про ставлення голландців до читання художньої літератури? Чи вважається читання престижним заняттям, чи може, втраченим часом?

– На сьогодні читання вважається дуже важливим навиком, оскільки воно допомагає виховати всебічно розвинену особистість, а також сприяє інтеграції імігрантів у голланське суспільство (у Нідерландах існує програма допомоги вивчення голандської мови сім’ям іммігрантів, яка передбачає читання вголос голанцями дітям імігрантів).

У порівнянні з іншими країнами голанці купують і позичають дуже багато книг. Завдяки Читацьким Клубам (читачі періодично збираються у бібліотеці, у кафе, у приватній оселі, щоб обговорити прочитані книги) та обширним рецензіям на книги у провідних газетах та журналах у нас існує сильна культура читання.

Проте пересічні нідерландські читачі не задумуються над ідеологічним впливом книги. Для них читання – це відпочинок і/або спосіб набути нові знання, дізнатися про нові світи.

– Чи давно у Нідерландах розвивається культура читання?

– Так, давно. Голланці доволі рано здобули статус писемної та освіченої нації. Особливо вражає так званий Золотий Вік (XVII століття), коли від 80 до 90 процентів мешканців Нижніх Країн (Нідерландів і Бельгії) вміли читати.

– З Вашого викладацького досвіду: як студенти ставляться до читання? Чи часто молоді люди обирають кар’єру пов’язану з книгою?

– Майже половина випускників кафедри англістики стає вчителями англійської мови та літератури. Усі інші працюють у сфері «красного письменства» (письменниками, перекладачами) або у видавничій справі (редакторами, видавцями).

–  На Вашу думку, які організації/установи відіграють найважливішу роль у популяризації читання?

– Початкова школа та бібліотека. Обидві установи заохочують батьків починати читати художні книги своїм дітям з ранього дитинства. Бібліотеки для дітей є безкоштовними (тоді як дорослі мусять купувати річний абонемент, щоб мати доступ до бібліотеки) і є обладнані таким чимном, що батьки та діти можуть читати книги у привітній атмосфері. Батьків просять бути «зразком для наслідування» для учнів початкової школи. Їх щотижня запрошують читати дітям уголос. Ця традиція продовжується навіть у середній школі, де діти разом із батьками читають уголос по черзі.

Публічна бібліотека в Амстердамі

– Чи держава сприяє популяризації читання поміж громадян (соціальна реклама, спеціальні програми спрямовані на підтримку літератури)

– Так, велика частина національного бюджету йде на популяризацію читання: читання – це головний предмет у початковій школі; держава регулярно закуповує нові книги для бібліотек; державна організація «Нідерланди Читають» (Nederland Leest) отримує кошти із державного бюджету для підтримки та популяризації читання (наприклад, раз на рік відбувається закупівля та розповсюдження 1 мільйона примірників нідерландської класичної літератури).

– Чи багато книжкових форумів та фестивалів відбувається у Нідерландах?

– Так, чимало. Організовуючи масштабні літературні фестивалі, міста намагаються здобути статус «книжкових міст». Згадати лишень величезний щорічний книжковий форум у Девентері, або ж такі літературні фестивалі як «Міжнародна Поезія» (Poetry International) у Ротердамі та «Письменники без Обмежень»(Writers Unlimited) у Гаазі.

Poetry International

Writers Unlimited

Щорічний Книжковий Бал (Boekenbal) в Амстердамі – це значна подія у літературному житті Нідерландів. Протягом цього заходу наші знаменитості зустрічаються з голланськими письменниками.

Boekenbal

Нідерландські автори періодично з’являються на телебаченні, у таких програмах як «Світ йде обертом (у переносному значенні: шаленіє)» (De Wereld Draait Door). До того ж, ця телепрограма тісно співпрацює з кількома незалежними книгарнями. Книгарні усіляко рекламують книги, обговорені у передачі, заохочуючи чатача їх придбати.

Театральна трупа «Шекспірівський театр з Діферу» (Shakespeare Theater Diever) щорічно грає на сцені п’єси Шекспіра у перекладі на нідерландську. Після вистави глядачам пропонують придбати примірник книги із текстом п’єси щойнопобаченої вистави.

Існує кільканадцять державних книжкових нагород. Одні визначаються журі, інші – присуджуються відповідно до читацьких симпатій. Церемонії нагородження книжковими преміями дуже часто транслюються по телебаченню та радіо, і безперечно, згадуються у газетах.

– Ви викладаєте предмети з літератури та з кіно. Яка Ваша думка стосовно розповсюдженого страху, що фільм витіснить книгу? Як нам слід розглядати перегляд кіно: як загрозу чи приманку для читання книг?

– Сам по собі страх того, що новий засіб комунікації витіснить уже існуючий є доволі старим. Однак побоювання, що радіо, телебачення, газети тощо зникнуть із появою інтернету так і не втілилися у реальності. Як бачимо, замість того щоб зникнути нові засоби комунікації існують пліч-о-пліч зі старими.

Кіно не заміняє роману, проте воно впливає на форму тексту. З появою кіно на початку XIX століття більшість письменників перейшли від реалізму до модернізму. Яскравим прикладом є зміна техніки опису. До появи кіно/у часи реалізму, опис (персонажа, предметів тощо) немов спиняв розвиткові сюжету – часом описові будинку, саду, міста відводилися цілі сторінки. Після появи кіно (у добу модернізму), опис став вплетеним у полотно сюжету: «Йдучи до магазину, він зауважив: небо було багряним», – такий спосіб поєднання опису із подіями є калькою з кіно, де навіть коли «час історії» спиняється, «час дискурсу» триває (згідно з наратологічними теоріями описаних Сеймором Чатманом, викладачем риторики та наратології у Каліфорнійському Університеті, «час історії» – це розвиток подій книги/фільму у хронологічній послідовності; «час дискурсу» – це та послідовність подій яку бачить читач/глядач).

На мою думку, кіно стимулює людей читати: екранізація роману часто спричиняє зростання продажів книги.

–  Що Ви можете сказати з приводу подібності та відмінності між інтернет-залежностю та книголюбством? Які Ваші прогнози щодо майбутнього: читання має шанси зостатися популярним заняттям завдяки чи всупереч інтернетові?

– Я вважаю, тут доречно згадати про вищезгаданий приклад про взаємовплив між книгию та кіно. Інтернет не витіснить книги; вони існуватимуть пліч-о-пліч, однак інтернет вплине на спосіб написання книг. Процес уже розпочався. Згадати лишень про інтерактивнулітературу, яка дозволяє читачеві гратися з текстом, вигадувати альтернативні закінчення твору, обирати той чи інший спосіб розвитку сюжету, наприклад книги «Листяний Будинок» Марка З. Данєлевського (House of Leaves by Mark Z. Danielewski) та «C.» Даґа Дорста (S. by Doug Dorst). Можна навіть говорити про те, що постмодернізм був предтечею інтернету.

– Яка Ваша улюблена бібліотека/книгарня/літературне кафе в Амстердамі? Що саме Вас приваблює?

Книгарня «Мартиріум» (Het Martyrium). Вона розташована поза межами центральних вулиць міста, тому там негамірно. До того ж там можна знайти велику кількість книг англійською мовою, яким я надаю перевагу.

– Розкажіть, будь ласка, про Читацький Клуб у Вільному Університеті в Амстердамі та про Вашу роль у ньому?

– Клуб був заснований чотирьома випускниками Факультету Англійської Літератури Вільного Університету. Я займаюся організаційними питаннями (допомагаю знайти приміщення, лекторів для проведення дискусії, та популяризую події через фб/веб-сайт). Окрім того, раз на рік я особисто очолюю дискусію.

Cлухачі клубу – в основному, випускниги відділення Англіської Літератури, окрім того аспіранти та викладачі. На мою думку, клуб переслідує дві цілі. По-перше, наші колишні студенти і далі мають можливість брати участь у літературних дискусіях англійською мовою. По-друге, університет може спостерігати за тим, яку роль відіграє здобута у нас вища освіта у професійному та приватному житті випускників.