Інтерв’ю

Михайло Якубович відомий як перекладач «Корану» українською, що вийшов у видавництві «Основи», а також автор праць «Філософська думка кримського ханства», яку видало нещодавно видавництво «Комора» та «Іслам в Україні: історія та сучасність», що вийшла друком в рамках проекту наукового збірника «Аль-Калям».

Якубович — сходознавець, дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу, а також викладач Національного університету «Острозька академія», де своїх студентів також залучає до ісламознавчих досліджень.

Філософ по своїй суті, він переклав чимало праць ісламських мислителів, чиї імена нам і вимовити важко. А головне — досліджував релігійно-філософську спадщину Кримського ханства, про яку нам, грубо кажучи, майже нічого не відомо. Тож Читомо вирішило розпитати фахівця з ісламознавства, як він працює над перекладами, кого з кримськотатарських мислителів нам потрібно знати і як науковцеві працюється з видавцями.

? Ви очолюєте Центр ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія» (далі — НаУОА). Що вдалося досягнути?

? Центр ісламознавчих досліджень НаУОА з’явився відносно нещодавно, у листопаді минулого року. Нині ми активно налагоджуємо контакти з різними освітніми й науковими інституціями. Наприклад, з Українським центром ісламознавчих досліджень плануємо провести ісламознавчу школу в Острозі у липні, нещодавно приймали гостей із Туреччини, зі Стамбульської наукової і культурної фундації.

Окрім мене, у центрі є ще два працівники ? моя аспірантка Ліана Вінічук, яка досліджує турецьку духовну культуру й кандидат філософських наук Віталій Щепанський, уже досить відомий вчений, дослідник ранньомодерних традицій східного й західного містицизму.

? Як довго ви працювали над матеріалами до книги «Іслам в Україні»?

? Загалом ? декілька років. Є теми, в яких потрібно постійно «бути» (пов’язані із сучасністю), контактувати з представниками ісламських організацій, іншими експертами й дослідниками. А ось питання, наприклад, мусульманського населення Волині вивчав в польових умовах, тут доводилося працювати й в конкретних місцинах, і досліджувати рукописи.

Декілька розділів – від історії ісламу ще в середньовічний період до сучасності будуть цікаві усім, хто небайдужий до цієї теми. Передусім, звісно, студентам і дослідникам. Особлива книга тим, що це, скажімо так, попередній нарис, адже в майбутньому потрібна ще більша книга, навіть у декілька томів. Одна тема османської присутності в Україні, наприклад, вимагає фундаментальної праці.

Читайте також: В Україні відсутня традиція перекладів із арабської

? Ви єдиний дослідник філософської складової кримськотатарської прози? Чи до вас були спроби досліджень?

? Ні, насправді я в цій темі не перший і не єдиний, тут слід згадати деяких колег-кримських татар, зокрема Аліє Кангієву, Нарімана Сейтягьяєва, турецьких вчених. Мою працю вирізняє те, що я досліджував не історичні, не літературні особливості релігійної культури мусульман українського півдня, а саме ? філософську традицію в її мусульманському розумінні. Зараз це називають «інтелектуальною історією».

Це дозволяє побачити ту вагому культурну роль, яку українські мусульмани відігравали в ісламському світі ранньомодерних часів

А також розвивати різні галузі релігійних наук (теологію, право, містицизм-суфізм) і передавати знання від своїх учителів до наступних поколінь ісламської громади. 

? Працюючи над дослідженням, присвяченим розвитку ісламської релігійно-філософської думки в Україні за часів Золотої Орди та Кримського ханства, вам вдалося опрацювати кілька десятків рукописів, створених кримськими авторами у бібліотеках багатьох країн. Ви говорили, що деякі з них іще взагалі ніколи не вивчали. Тобто, їх не вивчали українські дослідники чи взагалі ніхто?

? Так, я працював у бібліотеках Саудівської Аравії, Туреччини, США. Річ у тому, що через різні обставини кримські автори опинялися за межами своєї Батьківщини. Чимало праць писали у Стамбулі, тому й зберігалися вони у місцевих книгозбірнях, частина з них потрапляла потім до приватних колекцій на Захід. Я маю на увазі конкретно рукописні матеріали, які нині розкидані по бібліотеках багатьох країн. Це як збережені оригінали, так і більш пізні копії.

Деякі з тих текстів справді не вивчали (наприклад, фундаментальна праця кримського містика Ібрагіма аль-Киримі «Дарунки Всемилостивого»), а деякі опрацьовували автори в інших контекстах, без специфічної уваги до власне «кримської традиції».

? Чим особливі кримськотатарські мислителі для мусульманської та світової філософії?

? Специфічним був енциклопедизм кримських авторів, широта їхніх знань, намагання працювати з першоджерелами, критичне ставлення до вже усталених інтерпретацій.

Коли йдеться про ті часи, важко говорити про якусь «особливість», оскільки ісламська традиція апелювала не до індивідуальності, а до колективності

Загалом це те, що вирізняє український іслам навіть сьогодні (попри трагедію депортації й інші) ? толерантність і повага до іншої думки, навіть більше, інтерес до неї.

? Назвіть кримськотатарських мислителів, про яких ми обов’язково маємо знати?

? Я думаю, що це передусім Абу Бакр Каландар, автор перськомовної книги «Каландар-наме», написаної в ХІV столітті. Іще ? Ахмад аль-Кримі (ХV ст.), який зумів поєднати містицизм і класичну теологію у своїх творах.

Уже згаданий Ібрагім аль-Киримі (ХVІ ст.), творець специфічної філософії, а ще, безперечно, Абу ль-Бака аль-Кафауві (ХVІІ ст.), творець філософського словника «Книга загальних понять», який містив понад 3000 термінів і досі популярний в ісламському світі.

Не можна не згадати й Мухаммада аль-Аккірмані (ХVІІІ ст.), автора понад 60 праць у галузі богослов’я, ісламського права й логіки, уродженця Білгорода-Дністровського. У останнього було, імовірно, й українське коріння.

Читайте також: «Середньовіччя» літератури кримських татар

? Чи сподівалися ви такому успіху українському перекладу «Корану»? Про що це свідчить?

? Якщо йдеться про мій переклад смислів «Корану», то, скажу чесно, я чекаю нових перекладів від інших дослідників або релігійних діячів. Чим їх буде більше, тим краще. Хоча, уже не один раз зустрічав у різних наукових статтях (як і художніх виданнях) посилання на свій переклад, що, звісно, досить приємно.

Зараз уже готова аудіоверсія перекладу, а незабаром повинно вийти нове видання і в Україні, і ще навіть два у Туреччині (за підтримки Турецького міністерства в справах релігій).

? Книга «Філософська думка кримського ханства» ? це дослідження мусульманської філософії посткласичного періоду на теренах України. Чим взагалі особлива мусульманська філософія посткласичного періоду?

? Передусім про сам цей період. Тут ідеться про час від ХІV по ХVІІІ століття. Сходознавці раніше розглядали цей проміжок часу як своєрідні «темні століття» ісламу, коли нічого принципово нового не з’являлося. Сучасні дослідження говорять дещо про інше.

У Криму були представлені фактично усі тогочасні інтелектуальні тренди сунітського ісламу

Це той час, коли в мусульманській інтелектуальній культурі особливу увагу звертали на теорію інтерпретації (чимось навіть випереджуючи підходи європейських постмодерністів), розвивався містицизм, а також богословська традиція, де панував дух раціоналізму й пошани до логіки. Разом із тим, приходили й реформатори, які намагалися відновити «первинний іслам».

? Чи важко науковцеві вийти на видавця? Що автор має запропонувати?

? У нас досить мало видавництв наукової літератури, які готові вкладати свої кошти у друк. Більшість монографій, на жаль, друкують коштом авторів або спонсорів. Це зовсім не так, як мало би бути ? це теж ринок, і тут потрібен свій покупець.

Але хто ним буде? Якщо у США ? це студент чи докторант, який готовий викласти за наукову новинку десь під 50 доларів (якщо не більше), то скільки готовий вкласти у книжку наш студент?

Особливо якщо йдеться про тих, які з мовчазної згоди викладачів звикли до рефератів, курсових чи дипломних, почасти або цілком завантажених з інтернету. Та й викладач із зарплатою в кілька тисяч гривень навряд чи готовий якусь тисячу на місяць вкласти у книжки. Є, безперечно, фанати-книголюби (на них і тримається подоба ринку), але в цілому ситуація бажає кращого. Тому науковцю потрібен хист, терпіння і наполегливість, щоб відшукати спонсора.

Читайте також: «Пророк» без конфесій між Сходом і Заходом

? Чим зумовлене збільшення кількості праць і книг на кримськотатарську тему в Україні? Чи багато ще білих плям?

? Як не парадоксально, втратою Криму. Не хочеться говорити, чи це запізно, чи ще не все втрачено, але прикра реальність саме така. Тут білих плям не просто багато, тут майже суцільна біла пляма ? спробуйте хоча б знайти якийсь підручник з історії України для школи чи вузу, де навіть побічно буде загадано культуру Кримського ханства (а не лише контроверсійні імперсько-радянського стилю оповіді про «татарські напади»). Тут ще працювати і працювати.

Читайте також: Історія в історіях «Омріяного краю» Лілі Хайд

Світлини авторки

Чільна світлина cultprostir.ua