Новини

Запорізька книжкова толока стала для міста першою літературною подією такого масштабу: 40 соціально-культурних і мистецьких заходів і 30 видавців-експонентів. На свято, що тривало три дні, завітали дійсно актуальні зірки-письменники, критики та видавці (близько 50). 

Чесно кажучи, приміщення виставкового центру «Козак Палац» для толоки були завеликими. Якщо пригадати типовий інтер’єр залів львівського Форуму, де ступити нема куди, запорізька подія була у порівнянні з ним напівпорожня. Але, враховуючи, що це лише початок, можна визнати: він був впевненим.

Анастасія Косодій,

драматург

«Я ніколи не могла уявити, що у Запоріжжі можна створити щось настільки ж круте, як Книжковий Арсенал. Тут я зайшла і у мене зараз враження таке, ніби я зараз вийду і мене тут буде станція метро “Арсенальна”. Абсолютно нормальний європейський рівень. Мені були надзвичайно цікаві дискусії, які проводила Тетяна Савченко, оскільки вона дала мені прочитати декілька книжок із підлітковою літературою, і я вже більш-менш орієнтувалася в ній, але не мала можливості узагальнити для себе цей літературний досвід. Купити мені тут, здається, нічого не вдасться, бо нам не дали аванс на роботі, але, якби могла, то купила би “Далекі Близькі” Володимира Єрмоленка і “Бабу Прісю” Павла Ар’є».

.
 
.

Юрій Ганошенко,

доцент кафедри культурології та українознавства Запорізького державного медичного університету, поет

«Найбільше мене вразило, що люди не погнушалися приїхати в Запоріжжя на фестиваль. Думав, скажуть: “Чого ми туди будемо їхати? Де літературний ринок, а де Запоріжжя?” Але письменники приїхали, а видавництва представили всі свої новинки, які формують їхні обличчя. Вони привезли надзвичайно велику кількість тієї літератури, яку тут не купиш, хоча б з тої причини, що тут немає нормальної книгарні української літератури. Я думаю, що багато запоріжан вперше змогли побачити весь той масив сучасної літератури, який проходить повз них. Мені хотілося би, щоб цей фестиваль став традиційним, бо це саме та хвиля, яка може сколихнути місто і хоча би трішки зсунути його з тієї мертвої точки, на якій воно є. Окрім книжок, мені в цьому фестивалі імпонує величезна кількість заходів: ти змушений обирати. Наприклад, я вчора пропустив п’ять заходів, на які я хотів піти, бо вони проходили одночасно з іншими заходами».

.

.

Модним київським письменникам, що завітали до Запоріжжя сподобалась безкоштовна (саме для них) та дуже смачна кава від організаторів. Серед мінусів майже всі називали відсутність добре пристосованих для презентації локацій.

Часто зустрічі із читачами відбувалися у приміщенні без звукоізоляції, мікрофона та із встановленим пунктом продажу кави. Один з авторів був змушений так голосно розмовляти, що ледве не втратив голос. Але врешті він отримав і свою винагороду: читачі аплодували, дякували та купили декілька книжок.

.

.

Олесь Барліг,

журналіст, поет

«Запоріжжя нарешті виходить із стереотипного уявлення про нього, що це – жопа світу. Запорізька книжкова толока показала, що, може, це й жопа, але не така вже й велика. У багатьох людей виникали асоціації із Книжковим Арсеналом та Форумом Видавців. Звісно, вони дещо перебільшені, бо нам ще рости та рости до цих інституцій, але для нашого міста це – одна з ключових культурних подій року. Щодня я модерую тут якісь заходи. Буквально щойно ми говорили про те, як сучасна українська драматургія реагує на актуальні явища. Зараз на перший план виходять теми Революції Гідності та війни в Україні, але люди часто витісняють зі свідомості не менше важливі теми, які вже стали частиною нашої історичної пам’яті: Голодомор, репресії та Другу світову війну. Такий висновок ми зробили разом із драматургом Анастасією Косодій після дослідженння шорт-листів сучасних драматургічних премій».

.

.

Одним із дуже позитивних моментів фестивалю була робота оргкомітету, який вирішував проблеми, без яких на таких великих заходах не обійтись.

Наприклад, коли літературний критик, перекладач та журналістка Ірина Славінська поскаржилася на відсутність на її події модератора, їй знайшли одразу двох.

.

.

Тетяна Савченко, 

письменниця, перекладачка

«Я сподіваюся, що поява цього фестивалю сприятиме виникненню великої кількості запорізьких видавництв, зануртує літературне життя і так далі. Я вже встигла отримати і особисту користь від фестивалю: мені нарешті принесли 500 гривень гонорару за публікацію в журналі “Крилаті”, який матиме скоро презентацію. Я й сама мало тут вже дві дискусії: про історії дитячої літератури та тенденції її розвитку, про те, чого бояться дорослі у дитячій літературі, про табу,  потім я мала чергування на “Книголіссі” – на дитячому майданчику, де читала дітям книжку».

.

.

Прикро вразила явно недостатня увага до фестивалю запорізьких медіа. Журналістів було мало. Очевидно, їм ця подія не здалася вартою уваги.

Можливо, тому в приміщеннях виставкового центру й не було надто людно. Втім, київським письменникам Запоріжжя все одно сподобалося, а деякі з них навіть запропонували місцевим мешканцям досить оригінальні ідеї.

.

.

Вано Крюгер,

поет-ексцентрик, некро-комуніст

«Я дуже люблю цей південно-східний радянський індастріал Запоріжжя. Пам’ятник Дзержинському мені сподобався ще у перший мій приїзд. Справа в тому, що радянська монументальна пропаганда – це ціле мистецтво, і якісних його зразків доволі мало. Наприклад, знищений пам’ятник Лєніну навпроти Бесарабки у стилі ар-деко, за яким багато хто жалкував через його мистецькі якості, мені дуже не подобався, він був доволі потворним. А от запорізький пам’ятник Дзержинському дуже красивий.

У нас із Женею Чуприною виникла ідея встановити біля нього табличку “Вано Крюгер” тобто я. По-перше, ми економимо бюджет, по-друге, знімаємо конфлікт у суспільстві. а по-третє, все одно мені пам’ятник доведеться ставити, так що ми зекономимо і на цьому».

.

.

Директор фестивалю Ігор Гармаш вважає, що своє завдання ця подія вже виконала. Люди, які читають і думають, навряд чи стануть жертвами ворожої пропаганди.

А те, що читають, можна сказати з певністю: книжки ВСЛ, Дискурсису і Лютої справи розходилися, як гарячі пиріжки.

.

.
Ігор Гармаш,

директор фестивалю

«Ми, Асамблея культурних діячів Запоріжжя, вирішили створити тут культурний фронт. Бо у нас з обох боків присутній мілітарний конфлікт, ми не хочемо війни на запорізькій землі, й тому ми створюємо події, які зрушать з мертвого місця та подолають культурний вакуум. Всі розповідають, що немає грошей. Вони є: якщо є команда та палке бажання, то гроші знаходяться елементарно. Ми сподіваємось, що цей фестиваль загартує українців таким чином, щоб якомусь загарбнику не дали жодного шансу прийти на нашу землю».

Світлини Поліни Городиської

Читайте про найбільші цьогорічні книжкові виставки в Україні: Книжковий Арсенал (Київ), Форум видавців (Львів), Kharkiv BookFest (Харків), «Зелена хвиля» (Одеса).