Новини

Книжковий Арсенал цього року став для видавців, власне, як і для читачів, точкою неповернення. Зростання ціни на друк більше ніж вдвічі, збільшення витрат на створення і реалізацію книги загалом, потенційно низька купівельна спроможність аудиторії тримали всіх у напрузі аж до першого арсенального дня. І якщо багато хто з видавців досі планував вихід більшості новинок на осінь до Форуму видавців у Львові, то рекордна кількість відвідувачів Книжкового Арсеналу – 70 тисяч (проти 43170 відвідувачів форумівських гостей) – довели, що ситуація на книжковому ринку змінюється.

  DOING WELL: Як почувається книжковий бізнес  

Арсенал знову виріс у масштабах: майже 450 подій проти 250 торішніх, 50 іноземних гостей проти 30 минулого року, під фестиваль виділили другий поверх. На противагу начебто пожвавленню легко помітити, що кількість новинок різко скоротилася. Якщо минулого року «Фоліо» заявило про вихід 180 нових книг, то цього року не набирається й двох десятків помітних видань. Лідерами за кількістю свіжих назв залишаються «ВСЛ» (15), «КСД» (8), і раптово у хедлайнери ярмарку вириваються чернівецьке видавництво «Книги-XXI» (12), зосередившись здебільшого на добротних перекладах, та харківське видавництво «ВІВАТ» (7), активно торуючи політичний напрямок нон-фікшну. Кількість експонентів, порівняно з Форумом видавців у Львові також була невелика, проте додалися книгарні.

Дізнавайтесь про всі новинки, які вийшли до Книжкового Арсеналу на нашій вітрині.

Видавці, що вийшли на Арсенал з кількома новинками, зізнавалися Читомо, що варто переформатувати діяльність. «До цього більшість новинок ми готували до Львівського форуму, але тепер я бачу, що потрібно переформатовуватися і половину новинок мати до Книжкового Арсеналу, бо два книжкові Великодні вже стають рівноваговими», – зазначив Іван Малкович, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Багато видавців довозили свої книжки. Анатолій Івченко, директор видавництва «Урбіно» (Львів): «Ми продали практично всі книжки, які привезли. Наше невдоволення є нами самими, бо ми не розрахували, що книжок треба більше, треба ретельніше і краще готуватися. Якщо порівнювати з другим чи третім Арсеналом, то у мене продажі зросли у три-чотири рази».

Антон Мартинов, директор видавництва «Наш Формат», з цього приводу не надто дивується, бо вважає, що зростання попиту на книжку – стабільна динаміка для його видавництва: «Якщо порівнювати з продажами минулого року, то цього книжок на нашому стенді купили більше, як у кількісних показниках, так і у грошовому еквіваленті. І хоча це незначне зростання рік до року, та, зважаючи на те, що книги подорожчали, а населення не стало заможнішим – результат обнадіює».

Попитом, що перевищив очікування, можуть похизуватися практично всі видавці. Це, в першу чергу, стосується тих, хто видає дитячі книжки, художню літературу і так звану інтелектуальну книгу. «Переважно звертали увагу на фахову літературу, менше — на «легке чтиво». Насамперед, цікавила книга – як джерело нових знань. Тому «Фізика майбутнього» (видана 2014 року – Ред.) розійшлася миттєво. Ми до КА видали книжку «Новий цифровий світ» від керівників Google, двічі підвозили зі Львова», – розповідає Михайло Комарницький, директор видавництва «Літопис».

«Видавництво Анетти Антоненко» також констатує суттєве зростання попиту, а його очільниця називає конкретні цифри: «За результатами виторгу – маємо підвищення на 96% по грошах у порівнянні з Арсеналом-2014  і 90% зростання відносно Форуму-2014. Це за умови, що цього разу в мене було 14 книжок (з них 6 новинок в березні вийшло, 2 в квітні під Арсенал), а в 2014 на Арсеналі була вся продукція «Кальварії» — не менше 90 позицій у прайсі. Порівнюючи продажі за кількістю назв, можна сказати, що цього Арсеналу ми продали на 30% більше, ніж торік і вдвічі більше, ніж на Форумі у Львові».

Менші успіхи мають видавці белетристики та іншого «масового» продукту, що не вирізняється ані оригінальністю теми, ані оформленням і поки що не зробив якісних кроків вперед. Аудиторія Книжкового Арсеналу в цьому контексті уже явно переросла таких видавців. Микола Шейко, директор «Видавництва Старого Лева» має схожі спостереження: «Галузь буде жити, це очевидно. Щодо трендів, то книжка стає вишуканішою, але й стає дорожчою, і це чомусь не зменшує продажу. Це мене дивує, люди прагнуть книжки, вона їм потрібна. Окрім того, ринок перестуктурується. Хтось відійде після цього року, хтось, навпаки, долучиться до нього. Значно краще буде почуватися той, хто вибирає якусь вузьку нішу, ніж універсалісти. З іншого боку, універсалісту легше працювати з великими торговцями, нішовикам легше працювати з окремими, меншими торговцями».

Дана Павличко, директорка видавництва «Основи», помітила й збільшення конкуренції і «одночасно нестачу якісної розважальної художньої літератури та нон-фікшину, адже на ринку багато класної інтелектуальної літератури, а от гарний детектив знайти важко». Про неготовність до апетитів аудиторії заявив Святослав Померанцев, очільник літературної корпорації Meridian Czernowitz: «На нашу багатомільйонну країну у нас всього замало. Нам треба все в рази збільшувати: масову літературу, нон-фікшн, дитячу літературу, передачі на телебаченні тощо».

Так, досі порожніє науково-популярна ніша, яку доводиться заповнювати російськими виданнями. В цьому сегменті можна виокремити дуже небагато хороших видань – насамперед, серії Laurus’a «Історія на власні очі», уже згадувані видання «Літопису», книжки від «НІКА-центру» тощо. Традиційно історія і культура в науково-популярному ключі залишаються більш охопленими, ніж, наприклад, природничі науки, про які доведеться дізнатися зі шкільних підручників відомої якості або академічних спеціалізованих видань.

Не залишилися обділеними й видавництва мистецького характеру, ціни на які підскочили особливо відчутно. «Останній рік чи два книга знову стала елітним подарунком, так що в нас купують чимало саме на подарунки», – розповідає Лідія Лихач, директорка видавництва «Родовід».

У торговому залі, на щастя, і попри дискусійність теми «імпортної книжки», були представлені книги російських видавництв завдяки Альянсу незалежних видавців і книгорозповсюджувачів, які й цього року вдало доповнили своїм асортиментом порожні ніші інтелектуальних, науково-популярних видань і світової перекладної літератури.

Вперше взяло участь і білоруське опозиційне незалежне видавництво «Логвінаў». До кінця виставки українські покупці розмели майже всю продукцію, що привезли білоруси. Ігор Логівнов, засновник і директор видавництва, розповів, що випускати книжки білоруською мовою у братній країні – це швидше йти проти течії. «Російськоорієнтованих видавництв у нас більшість, тому що ринок орієнтований на російськомовних. Більше 93% на ринку – це книжки російською мовою. Зараз у Білорусі така тенденція, що можна бути хорошим білоруським письменником і писати російською мовою. Але це не привід принижувати білоруську мову, яка на білоруську культуру має величезний вплив», – зазначає у коментарі Читомо Логвінов.

Для ознайомлення українському читачеві демонстрували кілька десятків найкращих минулорічних чеських книг на стенді Чеського культурного центру, проте їх можна було лише переглянути й надихнутися.

  КНИЖКОВІ СТРАТЕГІЇ  

  Тема війни й політики

Тему Євромайдану у книговиданні можна було закривати книжками, що вийшли до відзначення річниці з дня першого розгону мітингувальників, ця тематика видань, попри свою актуальність, встигла набриднути (хоч дехто продовжує додруковувати наклади, «Люди беруть!», – кажуть видавці). На зміну цим фотофіксаціям, громадянській ліриці й есеїстиці Революції Гідності прийшла спроба підвищення політичної грамотності – в редакційних портфелях видавців з’явилися книжки від європейських та американських політологів, правників, філософів та навіть ворогів Путіна, що взагалі стало окремим трендом. Попит на такі видання, очевидно, себе виправдав.

Навіть «Видавництво Старого Лева», яке ще кілька років тому видавало тільки дитячі книжки з невеликими вкрапленнями дорослої поезії, цього року поряд із іншими виданнями для дорослої аудиторії спеціально до Книжкового Арсеналу підготувало збірку «Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе».

Читайте також: 4 книжки від особистих ворогів Путіна

  Збірки інтерв’ю

Формат збірок відомих імен набуває популярності: по-перше, це охоплення окремих різних цільових мікроаудиторій в обличчях фан-клубів конкретних персоналій, по-друге – розголос. Сьогодні, здається, це вдалий для нашого ринку формат: суспільство хоче українських прикладів успіху і віри у власні сили. Першим гучним проектом «for inspiration» ще того року стала серія «Теплих історій» (БрайтБукс). Наступним успішним виданням такого типу стала однойменна збірка найкращих 20 інтерв’ю з онлайн-видання The Ukrainians (ВСЛ).

  Залучення медійників

Можна говорити як мінімум про п’ять хітових книжок, що з’явилися стараннями медійників: збірка репортажів «Війна на три букви» Катерини Сєргацкової, яка регулярно висвітлювала для «Української правди» та російського незалежного онлайн-видання Colta події із зони АТО («Фоліо»); «Майдан Тахрір» Наталі Гуменюк, яка провела не один місяць у подорожах країнами Сходу у пошуках суспільств боротьби і протесту («Політична критика» / «Медуза»); «Майдан. Нерозказана історія» редактора «Лівого Берега» Соні Кошкіної («Брайт Стар Паблішинг»); уже згадувана «Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе» Володимира Федоріна, колишнього головреда «Forbes Україна» та інші.

  Подарункові й «солідні» видання

Непроста економічна ситуація таки спровокувала видавців до пошуків нових не лише цікавих і привабливих, але й бюджетних проектів. Наприклад, видавництво «Фонтан казок» ще з минулого року започаткувало серію книжечок на одну казку «Добрі казки». «Ми задумували цю серію як «антикризову» – максимально дешеву для покупця за рахунок зменшення обсягу книжки, але в жодному разі не за рахунок якості. Практика показує, що такий підхід має сенс передовсім для поїздок, зустрічей із маленькими читачами в школах і бібліотеках, які ми активно, наскільки змога, проводимо в різних куточках України. Однак на таких великих книжкових форумах батьки значно охочіше купують своїм дітям красиві й дорожчі книжки, аніж маленькі й “економні”», – зізнається Андрусяк.

Цей же факт можна підтвердити і результатом продажів самвидавної книжки дитячого психолога Дади Александрової «Привет, Я» (італійські витратні матеріали та ручне зшиття вилились у ціну 495 грн), яку купували активніше, ніж інші інтерактивні, але менш вибагливі дитячі видання зі стенду малих видавців. Борис Шавлов, виконавчий директор видавництва Laurus має схожі спостереження: «Ми так само намагаємося видавати якісні книжки, розуміючи, що в ситуації, коли людина не готова платити багато грошей, вона скоріше заплатить більші гроші за одну кращу книжку, ніж за кілька поганих».

  Орієнтація на світову класику, бестселлери і просто «безсмертні книги»

Цього року ми дочекалися виходу українських перекладів, яких давно чекали: антиутопії Орвелла «1984» («Видавництво Жупанського»), романів «Атлант розправив плечі» Айн Ренд («Наш Формат»),  «Розенкранц і Гільденстерн мертві» Тома Стоппарда (Discursus). Окрім цього, з’явився найновіший «нуарний» роман Умберто Еко «Номер нуль» («Фоліо»). І окремої уваги заслуговує  гучно презентований на Арсеналі «Коран» («Основи»).

Дитячі видавництва попри стабільнішу ситуацію з попитом теж намагаються менше ризикувати і обирати безпрограшні варіанти – причому як молоді видавництва, так і давно відомі. Приємною появою став «Мишачий дім Сема і Джулії» Каріни Схапман, який ще минулого Арсеналу всі захоплено гортали на стенді російських видавців, а цього разу з’явився українською на стенді ВСЛ. Там саме можна було знайти й книжку «Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті в чудовому оформленні Анастасії Стефурак.

Видавництво «Ранок» видало «Пітера Пена» Джеймса Баррі й продовжило серію пригод Ведмедика Падінгтона. Ці видання справді хороший крок для видавництва, український контент якого більше нагадує візуальний шум. Новостворене харківське видавництво «Читаріум» презентувало свою першу книжку – геніальну в своїй простоті «Дуже голодну гусеницю» Еріка Карла. Попри ціну (друк «Гусениці», відповідно до угоди придбання, можливий лише централізований – у Китаї), видання ознаменувало серйозний старт для «Читаріума».

  Історія

Особливою популярністю стала користуватися й історична література. «Дедалі більше видавництв спеціалізуються, і це, у принципі, дуже приємно для користувачів, адже читачі більше орієнтуватимуться відповідно до своїх потреб. Як історику мені дуже подобається, що значно зросла кількість книг історичної тематики, у видавництв, що спеціалізувалися на популярній літературі, з’являються відповідні серії», – наголошує Володимир В’ятрович, історик, голова Українського інституту національної пам’яті.

До речі, цього Арсеналу журналістка, мандрівниця та редакторка альманаху «Жила» Анастасія Мельниченко представила свою серію видань «Книжечки з історії для дітей із сіл», що були видані з її ініціативи завдяки фонду «З країни в Україну». Проект є некомерційним, але надзвичайно приємно, що цього року Арсенал запропонував пільгові площі й для тих, хто має цікавий продукт, але не зміг би взяти участь на рівні з видавництвами. Така цінова політика організаторів дозволила залучити велику кількість цікавих учасників – від самвидавних проектів та ілюстраторів з листівками та плакатами до малих видавців з кількома назвами книжок.

Читайте також: Які книжки з історії України потрібні дітям

 ЧИТАЧІ 

Якщо раніше на Книжковий Арсенал приходили переважно кияни, а жителі інших міст віддавали перевагу подорожі на Форум видавців у Львові, то тепер, очевидно, наприкінці травня у столиці теж ставатиме значно велелюдніше. До того ж, поїздки на Арсенал стають видом родинного відпочинку: завдяки дитячій програмі практично всі, хто мали дітей, вважали за потрібне їх привезти з собою.

Черги на Книжковий Арсенал у два останні вихідні дні розтягнулися на цілу зупинку. Приємно, що платний вхід уже нікого не здивував і не викликав бурхливих обговорень: люди готові платити за культуру.

«Найголовніше у цьому заході не так активність покупців, як їхня кількість, – розповідає Олександр Жулябін, директор видавництва «Методика». – Люди, не зважаючи на ситуацію, прийшли на виставку. Їх не зупинила навіть вартість квитків. Бо наприклад, у Львові на подібних виставках відчутне зменшення відвідувачів. А тут навпаки побільшало, навіть порівняно з минулим роком.

Олег Жупанський: «Завдяки імплантуванню в КА різновекторних мистецьких подій, як-то музичні концерти, фото- і художні виставки і подібне, він  вже перестає бути суто книжковою подією, а перетворюється на загальномистецький фестиваль, який приваблює різну публіку. Це є безсумнівним плюсом».

Олександр Красовицький, директор видавництва «Фоліо» через попит на книжки дозволяє собі зробити навіть більш глобальні висновки: «Українці витрачають гроші на книги, які не є предметом першої необхідності, і це свідчить про те, що вони не відкладають їх на чорний день, а, отже, вірять у країну. По-друге, якщо люди купують книги для своєї домашньої бібліотеки, це значить, що вони не збираються покидати цю країну. Таким чином можна стверджувати, що у нас усе буде нормально не тільки з книжковим ринком, а й з країною загалом. Зауважу також, що значну частину продажів склали серйозні видання. Це ознака того, що, люди вважають, що для того, щоби йти в Європу, треба читати якісні книжки».

Для Олі Жук, кураторки Книжкового Арсеналу, така кількість людей теж була несподіваною: «Ми знали, що буде багато людей, але все одно я не сподівалася на аж таку кількість. Це дуже приємно, але очевидно, що це вже зовсім інший рівень порівняно з попередніми роками. Постає проблема росту – нам відтепер доведеться ще більше працювати над логістикою, комфортом публіки, забезпечувати потреби більшої аудиторії, відповідно, на 2016 рік потрібно буде шукати більшого фінансування, можливості розширити нашу маленьку команду».  

Тим часом у порівнянні з минулим роком селебріті книжками не закуплялися, як і не було Катерини Осадчої: як-не-як а дата виборів ще невідома. Правило порушив хіба що президент Петро Порошенко з дружиною, які купили у видавців загалом більше 30 книг.

  ПРОБЛЕМИ  

Звісно, зміна масштабів поставить перед організаторами багато додаткових проблем. Куди поміщати все більше число учасників? Як здійснюватиметься якісний відбір подій? Чи буде посилена охорона й безпека? Які площі будуть освоюватися для проведення заходів?

Повертаючись до цьогорічної ситуації, можна відзначити кілька проблемних моментів, які навряд зможуть зіпсувати враження від одного з найбільших книжкових свят, але, можливо, будуть враховані організаторами наступного року.

1. Від багатьох учасників і навіть читачів отримали зауваження насушні, про харчі. Зокрема критикували за розміщення недешевої російської пирогової «Ніколай» на території Арсеналу. Зважаючи на те, що інфраструктура Арсенальної в контексті закладів громадського харчування менш, ніж розвинена, а йти з Арсеналу мало кому хотілося, з голоду не дали померти лише кілька атмосферних маленьких кав’ярень. З іншого боку, Арсеналу бракувало тихих і комфортних місць для ділових переговорів, які вже почали проводитися.

2. Інша проблема –  вбиральні. Вони явно не розраховані на такий потік читачів.

3. Актуальним залишається питання освоєння всієї території Арсеналу. Цього року вона розширилася: окрім основних приміщень, заходи активно відбувались на подвір’ї та на другому поверсі. Але про це мало хто здогадався з випадкових відвідувачів через відсутність вказівників та інших навігаційних елементів.

4. Чи не найбільша проблема – температура повітря. Саме з цієї причини на другому поверсі не повністю вдалося зробити невимушену атмосферу, з кавуванням у кафе. Після лекцій відвідувачі відразу не затримувалися і тікали грітися на перший поверх.

Але на цьому місці ми змушені перерватися, і пообіцяти невдовзі звіт із подієвої програми Книжкового Арсеналу, яка була надто насиченою, щоб поміститися в один звіт.

Висловлюємо вдячність усім коментаторам за враження і надану інформацію.

Над матеріалом працювали: Ірина Батуревич, Анастасія Івашина, Настя Трепитьон, Наталія Корнієнко, Тетяна Калитенко, Тетяна Петренко, Оля Герасименко, Пилип Пухарєв, Галина Танай, Анастасія Семерей, Анастасія Савченко.

Світлини прес-служба президента, Оксани Хмельовоської, Книжкового Арсеналу

Читайте також: Книжковий Арсенал №4. Книговидання після Майдану