Новини

«Kharkiv BookFest — це серія відкритих для публіки заходів, об’єднаних «книжковою ідеєю», які будуть проходити на різних майданчиках Харкова з 15 по 30 травня. Завданнями фестивалю є популяризація читання, розвиток української літератури, відродження видавничої індустрії, а також доповнення культурної осі «захід — схід»: Львів — Київ — Харків», — саме так голосно і претензійно заявили організатори, не побоюсь цього слова, першого сучасного книжкового фестивалю в Харкові.  І забігаючи наперед скажу що їм це вдалось.

Особливо зважаючи на те, що фестиваль готувався лише 4 місяці. «Ідея фестивалю з’явилась усередині січня 2015 року, тож від задуму до реалізації минуло чотири місяці. Міська влада пішла назустріч, хоча ми мали побоювання, що нам не дозволять провести ярмарок у Саду Шевченка у зв’язку зі станом у країні. Але все пройшло прекрасно», – запевняє організаторка, генеральний директор ООО”Видавництво “Вiват” Юлiя  Орлова. Саме це видавництво, що стає все більш помітним на ринку, й харківське поліграфічне підприємство «Фактор» за підтримки Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів стали ініціаторами заходів.

У цьому фестивалі ніби було все що треба: прогулянка з одним із найкращих екскурсоводів, оповідачем міфів та легенд Харкова Максом Розенфельдом; виставка, присвячена історії української ілюстрації; фільми про письменників, що транслювалися у трьох різних закладах під час фестивалю.

Цікавий своєю новизною захід під назвою «літературни дах» мав стати родзинкою фестивалю, але не став, бо, за словами організаторів, дах не встигли підготувати будівельники.

Ну, і власне книжковий ярмарок. Книжковий ярмарок на будь-якому книжковому фестивалі має бути, він там зобов’язаний бути. Організатори ж  Kharkiv BookFest зробили цей ярморок у центральному парку Харкова просто неба. Погода завжди в такі моменти любить вносити свої корективи. І вона їх внесла, але заповзятих читачів, тих поціновувачів книг дощем було не зупинити. Однак їх то було, на мою скромну думку, небагато. Також хочеться зазначити зовсім малу кількість видавництв, представлених на ярморку. І це у Харкові, в місті де розташовані одні з найбільших видавництв України, де друкується майже 70% всіх друкованих видань.

Але мої сумніви щодо ярмарку розвіяли організатори. «Оскільки ми робили усе вперше, спочатку вирішили, що на пілотний проект ми не будемо запрошувати інші видавництва для участі, аби уникнути непорозумінь у разі організаційних проблем. У подальшому ми плануємо запрошувати інші видавництва», – заявила Орлова.

Цей суботній день, день ярморку, був останнім днем фестивалю і мав пройти голосно, себто з музикою. Цю ношу взяв на себе гурт «Вулиця Курзу», як завжди гарно, нічого сказати.

Одразу за музичним виступом ми пішли на кіно просто неба, що традіційно збирає дуже багато глядачів, які замотоються покривалами і обіймами своїх коханих.

А от не вистачило книжковому фестивалю найголовнішого — письменинків. Сучасних популярних українських письменників, які живуть для того щоб розвивати літературу і тримати весь літературний процес на плаву. І саме відсутність письменників мене сильно вразила. Можливо, організатори не хотіли зачепати цю сторону медалі, можливо, не встигли, можливо, вони мають свої відповіді на це питання, та книжковий фестиваль без автограф-сесій, без презентацій, без авторських зустрічей, без дискусій на навкололітературні теми з майстрами пера, на мою думку, виглядає незавершеним.

Хоча, зазначу, письменники стали відвідувачами фесту. Так не пропустив книжкову імпрезу Сергій Жадан.

От, самі харків’яни, на мою скромну думку, могли і жвавіше відреагувати на таку подію у своєму місті. Місті, в якому творили представники розстріляного відродженням, в місті, яке подарувало багато гарних і плодовитих сучасних письменників. Найактивнішими були традиційно мами з дітьми, що після купівлі книжок відразу сідали на галявину їх читати.

Та ми знаємо що перший млинець падає завжди незручно, і тому всі наступні рази, переконаний, привернуть значно більше уваги як читачів, так і ЗМІ.

Підсумовуючи то все, організаторам  Kharkiv BookFest хочеться подякувати за ініціативу, ту роботу яку вони проробили і за фундамент, який залили. Адже повірте мені як харків’янину, фінансування будь-якого літературного проекту у Харкові – це стіна, в якій далеко не кожен може знайти двері.

І тому вдвічі приємніше, що організатори вирішили робити захід щорічним, а ще є задум проводити різноманітні івенти під егідою Kharkiv BookFest’у протягом усього року, наприклад, у планах –  провести ще один ярмарок до дня Святого Миколая або привозити письменників з презентаціями книжок.

Окрім того, однією із найпродуктивніших івентів стало проведення Книжкової Ради, такого собі неформального клубу видавців, завдання якого позначити загальні проблеми галузі та окреслити шляхи їхні вирішення.

Під час Книжкової Ради обговорювалася ціла низка найбільш важливих проблем книговидавничої галузі: питання оподаткування галузі, завдання ідентифікації України в книжковому світі як двомовної країни, методи боротьби з контрафактною продукцією й електронним піратством, відродження культури читання, наповнення бібліотечних фондів тощо.

Вразили й учасники Книжкової Ради, серед яких були й кілька чиновників високих рангів Юрій Луценко, голова фракції Блоку Петра Порошенка, Олександр Кірш, депутат ВР, Олег Наливайко, голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України,
Олексій Кононенко, начальник управління видавничої справи та преси Державного комітету телебачення і радіомовлення України, президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль, представники видавництв і «Книжкової біржі».

Зокрема Луценко висунув не нову ідею створення в Україні Інституту книги за прикладом аналогічної структури, що працює в Польщі. Тим часом Олександра Коваль слушно зауважила, що Інститут книги повинен мати стабільне фінансування та широкі повноваження, «інакше це буде несерйозно».

Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів.

Ми домовилися, що асоціація готуватиме пакетні закони, які б передбачили ліквідацію тендерних закупівель, забезпечення існування захищених статей у бюджетах усіх рівнів для закупівель для бібліотек книжок вітчизняного виробництва на рівні не менше від 20 % від їх річного сумарного накладу. Оскільки для європейця – це 25-30% щорічних закупівель, для Сполучених Штатів залежно від штату до 40%, і ми будемо наполягати, щоб була така закупівля. Як перший крок просування пілотного законопроекту «Про обов’язковий платний примірник», який держава мусить закупити для того, щоб в областях з’явилися новинки. Не тільки інформація, якої, до речі, сьогодні й немає, а конкретні книги, які протягом року вийшли в Україні, хоча б по 50-70 примірників.

Одним з найголовніших, безперечно, питань було питання електронного каталогу, без якого видавнича галузь розвиватися не зможе. На сьогодні Україна не має єдиного книжкового ринку. На ньому представлено не більше, ніж 20% видань, які виходять в Україні щорічно, і переважно потужних видавництв, як Клуб Сімейного Дозвілля, Ранок, Віват, Навчальна книга «Богдан», «Фоліо», десь у межах 12-14 видавництв, в яких є більше можливостей донести свою книгу до регіонів. Всі інші книжки, як правило, не перетинають кордони областей своїх видавництв.

Є таке англійське видавництво «Букселлерс», яке видає величезні каталоги усіх книжок, які виходить у будь-якій країні світу протягом року. Зараз вони видають електронні каталоги, але, на жаль, в їхніх каталогах Україна не присутня як країна, яка друкує книжки. І це зрозуміло, бо ми самі цього каталогу не маємо.

Юлiя  Орлова, організаторка, генеральний директор ООО «Видавництво “Вiват”»

Я хочу подякувати усім учасникам Книжкової Ради, за те що вони змогли піднестисся над своїми власними проблемами для вирішення спільних задач видавничої справи.

Ми раді, що майже всі учасники Книжкової Ради після його проведення надіслали нам свої пропозиції. Це свідчить про те, що захід такого формату був в Україні давноочікуваним і необхідним. Не можу сказати, що ми дійшли згоди з усіх питань, і це теж добре. Книжкова Рада була ключовим, але не єдиним заходом нашого двотижневого Книжкового фестивалю. У майбутньому нам би дуже хотілося доповнити свято книги Літературним фестивалем. І ми активно працюємо у цьому напрямку.

Василь Теремко, директор видавничого центру «Академія», завідувач кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка

Треба віддати належне організаторам заходу. Вони не гналися за величезною кількістю учасників, не намагалися охопити велике коло проблем. Розмова була стримана, без епатажу.

Водночас головна проблема таких зустрічей у тому, що ми двадцять років підряд обговорюємо одні й ті ж негаразди, а нічого не розв’язуємо. Час змінює актуальність проблем, але цього, на жаль, не усвідомлюють люди, які вповноважені ці проблеми розв’язувати.

Стосовно створення українського інституту книги, то річ не в тому, буде інститут чи ні, а в тому, яким буде розуміння змісту реформ видавничої справи в Україні та ролі держави у цій сфері, якою буде світоглядна культура, інтелектуальна оснащеність і ділова активність центрів, в тому числі людей, які повинні цією справою зайнятися.

Щодо формату фестивалю, то на майбутнє його не треба розширювати, а варто зосереджувати на одному-двох питаннях. Як для першого заходу, то він у мене зауваг не викликає, а якщо надалі, то на мій погляд, варто формувати проблемні групи, готувати проекти рішень щодо кількох конкретних питань і закінчувати роботу чіткими моделями. І це під силу організаторам, які мають правильний прагматичний підхід.

Олександр Красовицький, генеральний директор видавництва «Фоліо»

У Харкові повинна бути потужна книжкова виставка. Я не впевнений, що її треба називати фестивалем. Фестивалі потрібні, але на них треба десь знайти багато грошей.

Формат Книжкової ради теж перспективний. Раніше у нас не було такого заходу, де б зустрічалися великі гравці ринку. Тепер є. На Форумі Видавців такого не могло бути, бо, по-перше, не приїжджають всі великі гравці, по-друге, всі мають свої заходи у різний час, тому разом зустрітися немає можливості і часу.

Фото надані видавництвом Віват