Дайджест

На сьомому Книжковому Арсеналі вперше представлена ромська література. Завдяки міжнародному фонду «Відродження» та Платформі для змін «Ре: Дизайн» відбулася ціла програма «Роми: (не) відомі». Першим заходом цієї спецпрограми стала дискусія «Ромська література в Україні та світі».

Письменники та інші діячі ромської культури говорили про багатошаровість мовного питання для ромів; про те, що дає письменникові право бути ромом, а рому — письменником; про труднощі перекладу класики для ромської аудиторії.

Про історію ромської літератури
.

Маріанна Сеславинська, дослідниця ромської культури:

«Ромська література на сучасному пост-радянському просторі зародилася у 30-ті роки XX століття. Наприкінці 30-х років національна політика в СРСР змінилася, і ромська література, як і багато інших, постраждала від утисків. У 80-х знову почали видаватися фольклорні тексти ромською. А у 1991 році ситуація змінилася кардинально: видавнича діяльність позбулася цензури, і ромські письменники почали видаватися вже у різних республіках безперешкодно.

Ромський письменник — це людина, що хоче розповісти про своє життя, свій народ і свою культуру. А видання ромської літератури — це процес міжкультурного обміну, розвитку культур і розвитку людства».

Читайте також: 10 зіркових гостей Книжкового Арсеналу-2017

.

.

Про значення культури автора і мови твору у ромській літературі
.

Вейо Балтцар, ромсько-фінський письменник:

«Я сам здебільшого пишу фінською, тому що ми мусимо виходити на широку аудиторію, щоб посісти у суспільстві якомога вище місце.

Для себе я ставлю це питання ще складніше: чи можна бути ромським автором, якщо ти народився ромом, але не прожив у ромській культурі жодного дня? Я сам — мандрівний ром за походженням. Коли мені було 5 років, я цілий день мав жебракувати заради маленького шматочка хліба. У порівнянні з цим сьогоднішні жебраки — мільйонери.

Я вважаю, що людина не може вважатися ромським автором, якщо вона — ром за походженням, але не жила у ромській культурі. Бо треба по-справжньому знати душу, серце культури, щоб себе ідентифікувати як її частину.

У питанні ромських авторів і ромської літератури ми маємо відкрито ставитися до різних мов і перекладів, і маємо думати в першу чергу про молодь».

Читайте також: Чому Фінляндія любить читати: архітектурні й сервісні принади бібліотек

.

.

Георгій Цвєтков, ромсько-російський дослідник, літератор:

«Це питання завжди постає у діалогах людей, що пишуть російською та ромською. Що вважати ромською літературою? Склалася наступна думка: ром пише ромською — отже, для ромів — отже, ромська література. А класик, що пише про ромів — це ромська література?

Я вже багато років пишу, і багато років намагаюся відповісти для себе на це питання. Але коли я беру до рук текст чи вже готову книжку якогось автора, я розумію, чи інтегрований він у ромську культуру, чи ні. Наприклад, текст написаний грамотно, але помітно, що писав не ром — не ті мовні фігури, не та ментальність. А якщо персонажі розмовляють і мислять як роми, то ми впізнаємо у такому тексті близьку ментальність».

.

.

Про труднощі перекладу
.

Рані Романі, українська та ромська письменниця:

«Я пишу в основному ромською — це моє життя, моя любов, моє тепло, моя нація — і одразу роблю переклад українською, а тоді російською, щоб люди могли розуміти, про що я пишу і навіщо пишу.  Комусь це може здатися складним, але мені взагалі нічого не складно. Хоча ні, збрехала — бувають труднощі, коли намагаєшся підібрати влучне ромське слово, і воно не згадується. У такі моменти я раніше завжди дзвонила своїм батькам, вони кидали все й шукали для мене це слово».
.

.

Микола Ільїн, ромський поет, перекладач:

«Ромська література дуже молода. Майстрів слова у ній можна порахувати на пальцях однієї руки. Переклад класики — дуже складна робота. В ній треба бути дуже добре підготованим. Наприклад, у «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна — потрібно зобразити атмосферу російської аристократії так, щоб це було зрозуміло ромам, які не були знайомі з життям тогочасних аристократів. Знайти мовні інструменти, що відтворять дух епохи та донесуть його до читача, який нічого про це не знає».

Читайте також: Що таке якісний переклад: поради фахівців

.

.

Вейо Балтцар:

«Я непогано знаюся на російській літературі. Правда, що Пушкіна та інших майстрів дуже складно перекладати на ромську, навіть попри те, що на мою думку, ця література дуже близька до ромської.

А Горький, наприклад — інша справа. Його життєвий досвід ближчий до нашої культури. Навіть мій перший роман про ромів — «Дорога, що палає», опублікований у 1960 році — критики порівнювали з «Моїми університетами» Максима Горького».

.Читайте також: Переклад як дзеркало, або Культурна дипломатія через книжки

.

 .

Про початок літературного шляху і мрії
.

Микола Ільїн:

«Усі ми в юності писали. Напевне, нема такої людини, що не писала б віршів об’єкту своїх симпатій. Я також почав писати у школі, тоді продовжив в інституті, і так це тривало протягом усього мого життя. Згодом я почав ставитися до цього питання серйозніше, почав видаватися, отримав визнання від Спілки письменників України. Я — провідний поет Кіровоградщини. Потім мені захотілося, щоб мої співвітчизники змогли читати класику своєю мовою: «Євгеній Онєгін», «Енеїда», казки Пушкіна — це все я переклав. Моя мета — пропаганда класики серед ромів і пропаганда мого народу серед більшості. Я істинний син свого народу, що пройшов шлях від кочівництва до спілки письменників».

..Читайте також: Іди й читай: 8 художніх книжок Книжкового Арсеналу

.

.

Вейо Балтцар:

«Ромська література зародилася у Фінляндії на початку 60-х. У 1960 році вийшла моя перша книжка.

Колись, коли мені було чотири роки, я грався у пісочниці з іншими дітьми. Раптом я зрозумів, що ці діти будували з піску стіни між собою. Я озирнувся навколо і помітив, що дорослі займаються тим самим — будують стіни одне від одного. У чому сьогодні проблема ромів? нам не вистачає статусу. Ми живемо у мультикультурному світі, Європа завжди була мультикультурною. Але мультикультурності поки недостатньо на ринку праці та освіти. Мої пошуки та дослідження показали, що у світі є багато літератури ромськими мовами. На жаль, багато європейських ромів асимілюються з власної волі. А коли ні, коли розвиток таких меншин, як рома, не пов’язаний з роботою, то будь-яка діяльність більшості виштовхує нас на маргінес. І тут ми приходимо до питання ідентичності: я хочу писати мовою більшості, бо я хочу змінити цей світ».

Фото: keywordsuggests.com, wikimedia.org, worldatlas.com, america.gov