uncategorized

 «Образ, тіло, порядок. Гендерні дослідження в міждисциплінарному спектрі», – Київ: Медуза, 2014.

Із дванадцяти статей та передмови збірника «Образ, тіло, порядок» можна зрозуміти, чим жили й живуть європейські та американські гендерні дослідження від 90-х років минулого століття донині. Поряд із текстами знаних авторок Джудіт Батлер і Ненсі Фрезер та промовою лауреатки Нобелівської премії Ельфріди Єлінек, у книжці надруковано і статті маловідомих в Україні дослідниць і дослідників.

Упродовж останніх десяти років в Україні не з’являлося подібних видань. Час від часу виходять книжки, які можна пов’язати із гендерними студіями: «Ритуал і тіло» Марії Маєрчик, «Жіноче тіло в традиційній українській культурі» Ірини Ігнатенко, «Жінка в традиційній українській культурі» Оксани Кісь. Сюди ж – «Оргазм із Захід» Робера Мюшамбле, число часопису «Ї» «Гендер.Ерос.Порно» (2004), збірник перекладних статей «Гендерний підхід: історія, культура, суспільство» (2003, ВНТЛ-Класика). Не заглиблюватимуся далі в археологію українських гендерних досліджень, адже зрозуміло одне: цих розрізнених видань все одно недостатньо. А тому «Образ, тіло, порядок» варто мати на полиці як тим, хто запитує «що значить гендер?», так і тим, хто хоче бути в курсі останніх тенденцій у західних феміністичних дослідженнях.

Це видання не назвеш популярним, хоча поряд з написаними академічною мовою статтями, тут є есеїстичні тексти, що легко читаються. Але більшість все ж таки вимагають глибшого занурення і часу. Увести в оману може «легке» оформлення книжки й рожеві вставки поміж розділами, але в передмові до збірника редакторки Катерина Міщенко та Сюзанне Штретлінг пояснять такий іронічний крок свідомою грою з гендерними  стереотипами.

Я би радила почати читання зі статті «Гендер як проект», в якій пояснено походження концепції гендеру. Авторка монографії про історію інтерсексуальності Ульріке Кльоппель аналізує останні тенденції в медичній сфері (у підході до інтерсексуальності) та критикує сучасну медицину. Поки науковці сперечаються, як визначати біологічну стать, реальні проблеми інтерсексуальних людей лишаються не вирішеними, вважає Кльоппель.

Текст «Гендер і знання» Крістіни фон Браун та Інґе Штефан дає зрозуміти, що такі очевидні речі сьогодні, як наприклад, кількість жінок у педагогічних професіях та гуманітарній сфері, не завжди виглядали саме так. Авторки звертають увагу й на те, як змінювалося значення наук з точки зору наближення їх до християнської ідеї «порятунку світу»: спершу це стосувалося теології, пізніше – філософії, і нарешті сьогодні ми віримо, що медицина й генетика здатні наблизити нас до безсмертя.

Кілька текстів збірника присвячено зв’язку гендерної та просторової проблематики. Це перегукується із критикою Зільке Тьорпш («Карта, простір, місце?») надмірного вживання просторових метафор в гуманітарних науках. На думку Тьорпш, феміністичні студії дозволяють переосмислити поняття простору і повернути йому політичне значення.

У статті «Архітектура з-поза: тіло, логіка, стать» Дайян Аґрест (працювати над цим текстом авторка почала ще у 80-ті роки) розглядає андроцентричність архітектурної думки Ренесансу і відповідно й сучасної західної архітектури, яка на ній заснована. В Альберті, Філарете та інших архітекторів популярним було зображення будинку – а потім і міста – як живого організму. Аналогії шукали з людським тілом, а саме – тілом чоловіка. Аґрест пропонує критичний проект переосмислення міста, на який здатна лише жінка. Виключена, «істеричка, відьма, аутсайдер», вона може поглянути на архітектуру з-поза усталеної точки зору.

Текст «Сховки, одяг, викриття» Генрі Урбаха (в оригіналі – «Closets, Clothes, Disclosure») зіставляє вислів to be in the closet («не оприлюднювати свою сексуальну ідентичність») із розташуванням гардеробної кімнати в американському будинку. Прихований гардероб, closet, є зоною інтимного й приховуваного, на противагу відкритому простору кімнати, що порівнюється з проявами нормативної сексуальної ідентичності. Урбах описує свої відчуття від відкриття захопливої зони переходу між цією приватною сферою гардеробу та публічним простором кімнати, порівнюючи передгардеробний простір з ідеєю «складки» Дельоза – простором презентації себе, водночас пов’язаним соціальними нормами та вільним від них.

Читайте також: Всередині Тамріко

Експресивний есей (точніше, промова на відкритті жіночого простору Kosmostheater у Відні) Ельфріди Єлінек нагадує, що жінці потрібно нескінченно добиватися навіть права бути жінкою: «щойно подумаєш, що виборола собі невеличкий затінок у проміжному просторі, аж раптом він знову зникає».

Упорядниці не могли оминути увагою тексти Джудіт Батлер та Ненсі Фрейзер, у яких ідеться про дуже конкретні соціальні проблеми, що потребують переосмислення з феміністичної точки зору. У статті «Перформативність, прекарність та сексуальна політика» Батлер пише про вразливість (або ж прекарність, що «об’єднує жінок, квірів, трансгендерів, людей, що є за межею бідності або не мають громадянських прав») соціальних груп і як вони, попри все, реалізують свої права, не маючи їх, говорять, не маючи голосу. Ненсі Фрейзер («Після сімейної зарплати: гендерна рівність і соціальна держава») пропонує уявити світ ідеальної гендерної рівності і почати діяти згідно з цим уявленням. «Народження і виховання дітей, а також неофіційна домашня робота повинні бути підняті на один рівень з офіційною оплачуваною працею», – пише Фрейзер, пропонуючи модель «універсального годувальника/ці», що не уподібнює жінок до чоловіків, а встановлює жіночі моделі життя як норми для кожного.

«Образ, тіло, порядок» містить також тексти з естетики (аналіз стрічки «Чоловік, який застрелив Ліберті Валенса» Джона Форда та дослідження зміни принципів фотографування у клініці доктора Шарко), медицини («Жінка на вагу») та права («Феміністична теорія права»). Збірнику можна закинути відсутність перекладів з-поза англо- та німецькомовного простору. З іншого боку, неможливо охопити все в одній «легкій» збірці. Ця відсутність лише доводить, що таких перекладів, як і власне українських досліджень, мало би з’являтися більше, і вони мали би бути різноманітнішими.

• активіст(к)ам феміністичного руху, квір-руху;
• дослідникам/цям гендерних питань;
• правозахисникам/цям;
• домогосподарям/-господиням.

• на першому курсі соціології;
• у метро;
• якщо вас лякає слово «фемінізм»;
• домогосподиням.

В оформленні використані фото скульптур Raphus Cucullatus