Зараз у світі спостерігається справжній бум «creative writing». А за попередні роки він дійшов і до України. Це позначилось появою Центру літературної освіти, лекторіїв від письменників для тих, хто хоче ними стати, і виходом цілої низки книжок про письменницьку майстерність.

Та література такого типу не нова, ще давні греки вигадали для неї термін «поетика». Давні поетики були схожі на філософські трактати, де в теоретичному вимірі окреслювались сутність письменницького мистецтва та призначення митця. Упродовж століть поетики трансформувалися, хоча в них досі є розгляд композиції, стилю, художніх засобів тексту. Читомо пропонує проаналізувати, які вони, українські поетики сучасності. Чи стали вони практичнішими? Чи дійсно навчать молодого автора писати?

Пиши сильно: практичні вправи, поради, теорія

• Київ: Пабулум, 2017. – 240 с.

Пабулум вперто тримає курс на просування нон-фікшну українського виробництва. Видавництво встигло зробити аж 3 праці про те, як і з чого почати писати. І першою ластівкою стала книжки «Пиши сильно» у співпраці з Центром літературної освіти.

«Пиши сильно» чимось нагадує всім відомі тренінги особистісного зростання, де теорія рівномірно чергується з практикою. Цього досягнуто завдяки використаному формату воркбуку, в якому письмові завдання можуть бути зроблені прямо на сторінках книжки.

У передмові упорядники обіцяють навчити читача писати за умови системної роботи над собою. Структура книжки дає змогу дотримуватись цієї системності. Кожен із 15 розділів книжки складається з коротенької одно-двосторінкової теорії та кількох креативних вправ на закріплення пройденого матеріалу. «Пиши сильно» не створена для швидкого читання. Щоб зрозуміти теорію і зробити завдання, читач потребуватиме більше, ніж півгодини часу.

Читайте також: Українські бестселери 2017 року: говорять видавці

Особливістю книжки є поради відомих українських авторів про писання. Не всі їхні рекомендації  цілковито практичні: десь помітне хизування собою та своїм талантом, щось написано у форматі есею про літературу, як у Сергія Жадана, чи порад з написання одного жанру, як в Олександра Бойченка. Але під час порівняння більшості порад простежується багато спільного, а, отже, дієвого та застосовного. Наприклад, намагатись писати кожного дня, багато читати чи перекладати улюблених іноземних авторів.

Оформлення воркбуку теж доволі оригінальне. Округлими кутами книжка нагадує нотатник і налаштовує читача на те, що, всупереч правилам, писати в ній дозволяється. Ілюстрації та написи всередині ніби зроблені дитиною, озброєною простим олівцем. А для власників розмашистого почерку доведеться заводити спеціальний зошит для вправ. І якщо вірити братам Капрановим, хороша книжка неможлива без закладки. «Пиши сильно» її має, тому завжди можна відкласти книжку і через деякий час надолужити згаяне.

Ірина Голодюк. Есе: бліц-курс

• Брустури : Дискурсус, 2017. — 192 с.

Скоро весна, а, отже, гарячка з приводу ЗНО набуде особливо великих масштабів. Одним із необхідних та водночас непередбачуваних предметів для складання тестів є українська мова та література. Вступники зіштовхуються з труднощами підготовки до творчого завдання – власного висловлювання, яке оцінюють у 20 балів (усього за ЗНО можна отримати 104 бали). Ірина Голодюк, за фахом вчителька української мови та літератури, зробила воркбук для цільової аудиторії, поради з якого їй вдалося випробувати на групі учнів. Посібник вчить, як писати аргументоване есе у форматі ЗНО з чітким формулюванням теми, відповідною кількістю аргументів і прикладів, які їх підкріплюють.

У книзі розглядається тільки один вид есе – аргументоване, яке й використовується як творче завдання з української мови. Тож готуватися за цим виданням до вступу до закордонних ВНЗ можна, але буде дещо складно. Адже, скажімо, для складання популярного англійського тесту IELTS потрібно не стільки вміння висловлювати свою думку на письмі, скільки вміння дотримуватися специфічних вимог до есеїв цього тесту. А це потребує ґрунтовної підготовки.

Читайте також: Ігри зі словами та сюжетами: 5 порад підліткам про те, як писати

Порядок розділів воркбуку нагадує структуру власного висловлювання: план, зав’язка або вступ, тема, аргументи, висновок. Читачу запропоновано короткий витяг теоретичного матеріалу і завдання дати відповідь на тестові запитання та написати твір або окрему його частину. Між розділами та наприкінці книжки розміщено додаткові теми для опрацювання. Як приклади наведені твори випускників-відмінників та викладачів.

Перевагою «Есе: бліц-курс» є те, що розглядаються реальні теми творів, використані в різний час на ЗНО, та доволі злободенні, що можуть трапитись наступними роками.  До складної тематики в книзі перелічено вже готову аргументацію. Якщо читач почав готуватись занадто пізно і не встигає опанувати весь посібник, можна зважати на позначки часу, тобто ті розділи, які потребують обов’язкового опрацювання.

Ну й насамкінець не можна не згадати про дизайн цієї книжки. На тлі багатьох інших навчальних посібників вона виглядає першою ластівкою модернізації підходу до навчальної літератури. Адже за своїм виглядом і формою внутрішнього наповнення цей воркбук більше нагадує літературу для саморозвитку й популярні закордонні підручники для вивчення мови, аніж типові українські шкільні видання.

Таня Стус. Письмонавтика. Курс літературної творчості для дітей

• Київ: Пабулум, 2017. – 144 с.

У дитинстві ми часто замислюємось про те, щоб стати письменником. Ледве навчившись писати, хтось починає описувати буденне життя в щоденнику, займатись віршуванням з обов’язковою присвятою таємним лицарю чи дамі серця, складати оповідки чи навіть замірятися на цілий роман. Зараз дитині з письменницькими схильностями цілком можна подарувати інструкцію, як це правильно робити.

У видавництві Пабулум вийшов посібник з креативного письма для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Авторка Таня Стус разом з проектом підтримки дитячого читання «Барабука» взялись за надскладну місію – адаптувати курс «creative writing» таким чином, щоб навіть найменші охочі «стати письменником» могли ним скористатись.

Книжка поділена на розділи, що відповідають послідовності написання художнього твору – жанровому розмаїттю прози, структурним елементам твору, типам побудови композиції, створенням персонажів та головного конфлікту, саморедагуванню. Фрагменти теоретичного матеріалу максимально короткі та вміщені не більше як на 3 сторінках.

Читайте також: Травелоги, або Як писати про подорожі

Далі подано обов’язкові вправи на закріплення та словничок використаних термінів. Вправи доволі креативні та вчать не тільки талановитого писання, а й вдумливого читання та навичок спостереження, що є не менш важливим для створення текстів. Міжрозділові пустки заповнюють нотатки з висловами українських дитячих письменників про процес писання, помічені позначкою «NB».

Попри полегшений виклад матеріалу, завдання та теорія можуть виявитись заскладними для початкового шкільного віку. Наприклад, це стосується завдання композиційно розібрати відомий твір чи вигадати зовнішнє втілення та глибинну основу конфліктної ситуації. Але водночас це можна назвати перевагою книжки, адже й у дорослому віці читати її цікаво й корисно.

Тетяна Качак. Літературник: книга артистична

• Київ: ВЦ «Академія», 2017. – 80 с.

Фанатієте від літератури та вважаєтесь справжнім bookworm? Маєте колекцію популярних у всьому світі щоденників для творчого вивільнення від Кері Сміт та Остіна Клеона? Тоді ловіть український аналог креативного нотатника з літературним ухилом – артистичну книгу «Літературник».

Творчий задум авторів полягав у тому, щоб відтворити забуті нині літературні щоденники. Тоненька за обсягом книжка, тим не менш, пов’язана з усіма фетишами, які мають прихильники літератури: збирання автографів та селфі з письменниками, колекціонування цитат, відвідування книжкових презентацій, виписування значень незнайомих слів, складання книжкових планів на рік. Власнику залишається тільки заповнювати сторінки відповідно до їх призначення та знайомитись із навкололітературними висловами  українського письменницького бомонду.

Читайте також: За рамки блокнотів: 5 креативних записників

Артбук має дуже яскравий вигляд: під жовтою мінімалістичною обкладинкою приховано цікаві графічні ілюстрації, використано різні види шрифтів та типів оформлення. Упорядники надихались Інтернет-простором, саме тому «Літературник» декорований справжніми постами з Facebook та Twitter, хештегами та хмарами слів.

Навряд чи ця книжка навчить вас креативного писання, але певні елементи письменницького воркбуку тут є. «Літературник» ставить собі за мету зробити не професійного письменника, але професійного читача, що є не менш важливим для того, щоб почати писати. Наприклад, ви можете спробувати побути автором чи поділитись улюбленими текстами в рубриці  #літ_вівторок, занотувати корисні думки з презентацій та прочитаних книжок, записати власні й улюблені вірші та вдалі початки прозових творів.

Стаська Падалка. В очікуванні копірайтера

• Київ: Пабулум, 2017. – 160 с.

«В очікуванні копірайтера» – перший нон-фікшн на українському ринку, написаний у жанрі художнього твору. За форматом це п’єса на 8 дій, яка обіцяє навчити писати копірайтерів, SMMників та всіх, чия повсякденна робота пов’язана з текстами. Матеріали для книжки були зібрані під час практичного семінару «Курс про розумний та красивий копірайтинг».

Стаська Падалка – копірайтерка з філологічною освітою та координаторка Центру літературної освіти в Харкові. Тому не дивно, що у своєму творі авторка намагається пояснити основні поняття копірайтингу та створення текстів крізь призму суміжних дисциплін – філології, письменницької майстерності та маркетингу.

Сюжет розгортається у формі діалогів між 3 головними персонажами. Філологиня, письменник та маркетолог відвідують курс з копірайтингу, який має навчити їх писати по-новому. Але таємничий Копірайтер кожного разу пише, чому буде присвячено чергове заняття, не з’являючись у полі зору. Герої, бачачи запропоновану тему, вступають у дискусію, обмінюються власними знаннями та досвідом і, врешті-решт, самі знаходять правильні відповіді та роблять висновки.

Читайте також: Андрій Бондар: як написати 20 колонок про мишей

Кожна дія присвячена важливим аспектам написання фахових текстів, без чого копірайтер не буде успішним. Авторка розглядає поняття «продавального тексту», «нейму» та «слогану», письменницькі прийоми та художні засоби, процес редагування.

Книжка читається доволі легко та швидко, бо написана живою розмовною мовою та щедро проілюстрована прикладами з реклами й літератури. Маркетолог пояснює механізми сприйняття тексту споживачем за допомогою слогану Приватбанку, філологиня для наведення прикладу анафори (єдинопочатку) використовує рядки Стуса, а письменник знайомить з методами пробудження уяви, цитуючи уривок з «Кульбабового вина» Бредбері.

Наприкінці дії надано опорний конспект і міні-словник термінів. Практичні завдання, щоб закріпити теорію, відсутні, чим ця книжка відрізняється від представлених у своєму сегменті.  

Зображення: ilatanka.in.ua, www.cosmo.com.ua, WoMo, Platfor.ma