uncategorized

Бомбар А. За бортом по своей воле. –
М.: Государственное издательство географической литературы, 1958. – 182 c.

Нам дуже хотілося писати про книги, які щось змінили на краще. Правда, дійсний результат написаного відстежити складно: він де? У світлих інтеліґентних головах чи вже у якомусь більш затишному місці? Але ця книга точно мала та ще матиме як наслідки,  так і послідовників.

“За бортом зі своєї волі” Алена Бомбара – історія сміливця та мандрівника, колишнього інтерна-медика, який наробив галасу у французькій та світовій пресі ХХ століття. Це автобіографічний твір про дослідницькі пригоди.

Якось молодого Бомбара викликали на місце корабельної катастрофи (і тут маринофоби пішли геть від нашої статті – упередженість нікому добра не робила))). Допомога медиків там уже не була потрібна – жоден із членів екіпажу не вижив. Але Бомбар опинився там, вочевидь, невипадково. Побачене справило на нього таке враження, що він вирішив довести на власній шкурі: ці люди могли вижити. І почав підготовку до одиночної експедиції через Атлантику.

Звісно, кожна книга має своїх героїв. Але для того, щоби ними бути, нічого геройського робити не доводиться. Ти у книзі – значить ти герой. Фактично чи лише номінативно, нікого вже не цікавить.

Перед тим, як стати героєм власної книги, Ален Бомбар дуже постарався: не один місяць досліджував можливості вижити і тренувався на менших, морських локаціях. Тільки після того, як усі необхідні відомості були зібрані, а навчальне плавання Середземним морем вдало завершилось, розпочалась підготовка до плавання через океан.

Бомбар твердо вірив, що жертви морських лих помирали не через беззахисність перед стихією, а через відчай – до речі, найтяжчий із смертних гріхів. Адже психологія може перемагати фізіологію.

«Жертвы легендарных кораблекрушений, погибшие преждевременно, я знаю: вас убило не море, вас убил не голод, вас убила не жажда! Раскачиваясь на волнах под жалобные крики чаек, вы умерли от страха».

Подорож Алена Бомбара тривала 65 днів – з 19 жовтня до 22 грудня 1952 року. За цей час він перетнув Атлантичний океан без води й провізії, без штурвала та вітрила і дістався берега живим і навіть здоровим.

Ця книга не схожа на інші мариністичні твори,  як і на твір науковий. Це лише особистий і в той же час, бортовий щоденник одноосібного екіпажу шлюпки “Єретик”. На моє глибоке переконання, він не про те, як вижити, а про те, як жити – і море, якби не схуднення автора, цілком могло бути метафорою. Щоправда, для доведення своєї правоти метафори буває недостатньо.

Ален Бомбар прожив 80 років. За цей час він отримав 10 тисяч листів: “Якби не ви, ми б не врятувались”.

Книга, на жаль, українською не перекладена, але у букіністів можна знайти старі затерті примірники російською мовою (до речі, у непоганих перекладах Мендельсона та Соболєва). Окрім того, цей бестселер 50-х років без проблем відшуковується в інтернеті.