uncategorized

Цього року видавництво ArtHuss розпочинає серію перекладів найцікавіших нон-фікшн книжок, присвячену сучасному мистецтву – Ukrainian Art Book. Перше видання українська публіка побачить у квітні на Книжковому Арсеналі – робота мистецтвознавиці й соціологині Сари Торнтон «33 митці у трьох актах», авторки знаменитої книжки «Сім днів у світі мистецтва». Протягом чотирьох років Торнтон подорожувала світом, результатом цієї подорожі стали інтерв’ю з 130-ма художниками.

«33 митці у трьох актах» – це історії з 14-ти країн з 5 континентів – художників, відкритих до діалогу і готових артикулювати питання, пов’язані з власною творчістю і власним трактуванням мистецтва, зокрема Джеффа Кунса, Ай Вейвея, Габріеля Ороско, Сінді Шерман, Деміана Гьорста, Марини Абрамович, Яої Кусами та інших.

Зібрання публічних виступів, приватних зустрічей у майстерні, розмов по Skype – все це у спробі наблизитись до митця і розуміння його особистості. Ці есеї доповнені 44-ма ілюстраціями.

До їхнього укладання в українському виданні долучилась сучасна українська художниця Зоя Орлова. Два ключові питання, які авторка ставить у книжці і перед кожним з художників – «Що означає бути митцем?» і «Яким митцем є ти?». Власне, Торнтон неодноразово зізнається, що її захоплюють публічні образи художників; міфи, що вибудовуються навколо їхньої персони.

Ай Вейвей Hanging Man Homage to Duchamp 

Читайте також: Відкрита бібліотека кра?сних мистецтв: безперешкодний доступ до видань з fine arts

Справді, у фокусі її дослідження – особистість митця і віра в те, що автор мистецького твору є частиною його значення: за митця більше не говорять виключно його праці, його робота має практично перформативний характер: «майстерні художників як приватні сцени для щоденних репетицій буття собою». Відтак логічним тут є акцент на інституційному схваленні і визнання комунікації як конститутивного чинника для ствердження себе у професійному середовищі.

Досліджуючи міфи навколо персони художника, Торнтон свідомо чи несвідомо є тією, хто ці міфи конструює – великою мірою завдяки характерному наративному опису, який перетворюється на ретельну документацію побаченого – подекуди суб’єктивну й іноді подібну до легковажного журналістського письма.

Уважність до деталей – радикальна. «Він читає щось зі своєї Nokia», «Художник закурив цигарки Camel», «застібнутий чорний костюм від Gucci». Увага до нюансів як до безлічі знаків, які несуть за собою код для розгадування особистості. Наївно було б заперечувати, що обираючи ті чи ті «деталі», ми разом з ними вибудовуємо власний образ. Це також увага до особистості, яка проступає через жести, манеру відповіді, манеру тримати руки в кишенях, використовувати або не використовувати макіяж.

Деміен Гьорст For the Love of God

Читайте також: 10 видань на високі полиці

Однак навіть у поєднанні з екскурсами у творчу кар’єру художників ці історії важко назвати цілісними есе «Про …». Зрештою «ізоляція генія» у монографічних трактатах – це те, проти чого у своєму підході бореться Сара Торнтон.

Кожен текст тут змістовно переплетений з іншими, більше того – кожне есе й справді подібне до сцени-нарису: авторка змальовує портрети, грайливо співставляючи різні іпостасі митців, вибудовуючи пари антагоністів: політично ангажованого Ай Вейвея і аполітичного Джеффа Кунса; одіозного, вельми плідного митця Деміана Гьорста й академічної Андреа Фрейзер.

Три акти, на які відбувається поділ, – це Політика, Родина (Спорідненість) і Ремесло. Ці нетрадиційні поняття для мистецької критики «демаркують ідеологічну межу, яка дозволяє відрізнити митця від не-митця, або «справжнього» митця від «непереконливого».

Яйої  Кусама Obliteration of My LIfe

Читайте також: Україна на першому ярмарку мистецьких видань у Варшаві

«Політика» звертається до взаємодії митця з владою, відповідальністю, питаннями прав людини і свободи слова. «Родина» або «Спорідненість» торкається теми взаємних впливів – як родинних у випадку з подружжям Керолом Дангеном і Лоррі Сімонс, так і творчих – як у зізнанні Сінді Шерман, що Сімонс є її спорідненою душею у мистецтві.

«Ремесло» розповідає про шлях твору мистецтва від зародження ідеї, її реалізації і до ринкових стратегій промоції, про роль особистості художника на цьому шляху. Бо «жоден твір не є ізольованим об’єктом», як і рідко митець може дозволити собі розкіш ескапізму.

Майже інтимні сцени-спостереження викликають враження хвилинної зустрічі з художником, це спроба говорити про те, що перебуває за межею публічності й водночас викриття сучасного розуміння публічності як образу, міфу.

Читайте також: Костянтин Кожем’яка та ArtHuss: Розтопити лід сором’язливості

• щоб дізнатись про сучасне мистецтво доступною мовою;
• допитливим до приватного життя арт-середовища;
• малознайомим з сучасною художньою сценою і її законами;
• для роздумів над неординарним форматом письма про мистецтво.

• тим, хто очікує глибоких аналітичних міркувань про мистецтво;
• тим, хто вважає себе знавцем сучасного мистецтва;
• любителям наукового стилю;
• снобам.

 Ілюстрації надано видавництвом ArtHuss