Новини

 Є письменники, яких поважають як авторів, але терпіти не можуть як особистостей. Ну, хто б хотів провести вечір під акомпанемент моралізаторського бурчання Толстого або сльозливого ниття Франца Кафки? Але з Реєм Бредбері випити хотів би кожен. Річі Блекмор, Елтон Джон, Франсуа Трюффо, Альфред Хічкок – це лише початок списку відданих фанатів цього американського письменника. Завдяки «Центру літературної освіти» київські шанувальники фантастики або просто зацікавлені у літературі могли послухати лекцію  «Як писав Рей Бредбері», яку прочитав літературознавець, видавець, викладач Києво-Могилянської академії Ростислав Семків. А Читомо підготувало для вас нотатки – про всім потрібну параною, оптимізм і письмо як систему.

Фантастичні батьки Бредбері

www.openculture.com

Хороший фантастичний твір має дві важливі характеристики. По-перше,  у такому творі зображено нову технологію або предмет, що потенційно можуть змінити світ. По-друге, ця технологія діє, і події, описані у книжках, справді мають шанс відбутися.

Наприклад, те, що Жюль Верн у ХІХ столітті намріяв про підводний човен, космічні мандрівки, комунікацію на відстані і швидке переміщення у просторі нині оточує нас у повсякденні. «Герберто-уелсівського» інопланетного вторгнення поки не сталося, але його оригінальні ідеї також мають шанс втілитися.

«Три закони робототехніки» Азімова, іншого літературного батька Рея Бредбері, – це засадничі заповіді існування всіх механічних істот у сучасному медіапросторі. І тепер кожен робот у новому голлівудському фільмі має вирішити: чи буде він дотримуватися цих законів, чи навпаки їх зневажить і переступить.

Читайте також: Як писав Хемінгуей: де завгодно, «без дірок» і про знайомих

Станіслав Лем, без якого, безумовно, не було б Бредбері – це парадоксальне поєднання іронічного перелицювання традиційних сюжетів і серйозних філософських ідей, на кшталт мислячого океану. Філіп Дік для читача важливий насамперед тому, що у його творах вперше зміщено фокус зацікавлення: маємо погляд на роботів і кіборгів не ззовні, а зсередини. Як почуваються ті, кого ми створили?

Найважливішим концептом у творчості братів Стругацьких є проблема прогресорства: наскільки більш розвинута цивілізація має право впливати на менш розвинуту? Чи варто людину примусово вести до щастя? Всі ці теми були по-різному, але з незмінним оптимізмом втілені у творчості Рея Бредбері.

Секрет успіху Бредбері

www.etsy.com

Бредбері чимало залишив статей про те, як і про що  варто писати. Проте висвітлюючи основні засади творчості, він чимало не договорює. За кадром письменник лишає силу уяви – тобто те, що найперше необхідне для фантаста. Як побачити те, що раніше ніхто не уявляв? Адже навіть серед талановитих авторів не всім вдасться оповідати про апріорі нереальне. Фантаст має вміти «проникати у шпаринку», як Аліса, аби там знайти «чарівний пиріжок» – цікаву ідею, навколо якої можна буде побудувати цілу книжку.

Читайте про Kyiv Comic Con – божевільний простір

Один із секретів успіху Бредбері – це наскрізні теми. Про що б американський фантаст не писав, він завжди звертається до автобіографії, повертаючись у ранньопідлітковий вік, коли юний Рей відкривав для себе світ. Цей час пронизаний загальним ліризмом, що почасти і приваблює мрійливого читача. Автор пише романи для себе, це утішне повернення до золотого віку, до оповіді від імені маленького хлопчика, захищеного особистим простором.

Цікаво, що Бредбері був певен, ніби пам’ятає себе мало не з народження. Для нас неважливо, чи письменник справді все це пам’ятав, головне – він так думав. Отже, для того, аби стати геніальним письменником, треба просто знайти власну параною.

Священна трійця: утопія, фантастика, антиутопія

www.etsy.com

Наукова фантастика часто наближається до утопії, а через неї прямує і до антиутопії. Певний винахід, який уявив науковий фантаст, згідно із законами жанра, має змінювати життя людей на краще. Наприклад, у «Розпаді» Брюса Стерлінга знаходять дешевий замінник їжі – і голод зникає.

Однак утопія часто може обернутися антутопією, як-от у Гакслі, і саме такі твори особливо цікаві. Замятін, Оруелл, Гібсон – це канонічні антиутопісти, тоді як Бредбері – письменник пограниччя. З одного боку, він фантаст, з іншого – фантаст-оптиміст, тобто великою мірою утопіст, проти в його книжках антиутопія часто «смикає за руку» наукову фантастику, нагадуючи, що навіть Марс має інший, непривітний бік.

Читайте: Як писав Сартр

Рецепт успішного космічного роману від Бредбері

skurlatov.livejournal.com

Бредбері закликає не починати  з романів: спочатку треба навчитися писати коротку форму, а потім у цих оповіданнях можуть з’являтися наскрізні персонажі, і тоді такі наративи можна бути об’єднати докупи, при цьому романна мозаїка ніколи не буде повною. Саме так було створено «Марсіанські хроніки», «Зелені тіні, білий кит» і «Повсталих з праху». Така постульована «неповнота» корелює з підходом братів Стругацьких: вони закликали не говорити у романі про все, лишаючи лакуни в описах чужого світу, аби читач міг «доуявляти» цей фантастичний топос.

І саме тому, що «Марсіанські хроніки» мають такі лакуни, сьогодні науковці готові називати іменем Бредбері бункери на Марсі, а керівник НАСА Чарльз Болден, оповідаючи про місію Curiosity, покликається на Бредбері, а не на своїх наукових консультантів. Людина потребує міфу, і легенда про Марс  Рея Бредбері парадоксально виглядає правдивішою за тонни серйозних дисертацій. «Марсіанські хроніки» – це, звичайно, найкращий путівник по Марсу на сьогодні.

Віднайдений час Бредбері

skurlatov.livejournal.com

Інший, менш суворий, але не менш відомий за «Марсіаніські хроніки» твір Бредбері – «Вино з кульбаб».  Це ніжна утопія дитинства, спроба схопити час, втримати свято, яке завжди з тобою.

На відміну від Пруста, Бредбері час не втрачав, натомість він відтворив в уяві світ, у який хотів би повернутися. Ідеальний час для фантаста – 11 років: тоді він вперше злякався смерті, але водночас гостро відчув, що живе. Внутрішнє багатство людини, яка спостерігає красу простих речей навколо себе, – ось головна ідея «Вина з кульбаб».

Читайте: Шість універсальних правил для створення тексту

Творіть про себе міфи

Бредбері любив оповідати автобіографічну легенду: у 10 років він нібито побачив виставу мандрівного цирку. Там хлопчика картонним мечем торкнувся ілюзіоніст і сказав: «Ти маєш жити вічно». З того часу Бредбері було не спинити: він постійно пише, сподіваючись у тексті віднайти власне безсмертя.

Щороку фантаст випускав збірку оповідань, а щоп’ять років – роман. І хоча у зрілому віці фантаст непогано заробляє, це письмо – не заради гонорарів, йдеться про текст як спосіб існування.

Дзен і мистецтво реклами

Компактна й емоційна книжка «Дзен у мистецтві письма» – це збірка есеїв про те, як Бредбері бачить творічість. У цьому творі вже успішний автор підсумовує власний успіх. Проте «дзен» у назві не має нічого спільного із буддитськими практиками.

Як чесно зазначив у вступі сам Бредбері, він просто шукав красиве магнетичне слово, яке одразу привабило б читача. У цьому зауваженні проступає захоплення Бредбері масовою культурою і його американська практичність: письменник залюбки дивиться голлівудське кіно, колекціонує комікси і навіть пише сценарії до фільмів.

Поради від Рея Бредбері молодим письменникам

1. «Писати – це почуватися живим», «Писати – це вижити й залишитися», «Будьте п’яні від письма, і реальність не зможе вас знищити» – постійно наголошує фантаст. Письмо для Бредбері – це спосіб досягти безсмертя, і кожен письменник має пам’ятати, що текст – це не лише найкращі ліки від депресії, а й найспритніший стрибок у вічність.
2. «У романах витворюйте світ, у якому ви хотіли б існувати». Тоді вам буде, куди повертатися.
3. «Не пишіть задля грошей». Як відомо, найбільший гріх американців, які висаджуються на Марс, – те, що вони одразу почали будувати точки продажу хот-догів, що, безумовно, образило витончених марсіан. Саме письмо дає радість, адреналін, ейфорію, та й популярність до того ж.
4. «Підіть від друзів, що не вірять у вас!» Одного разу у дитинстві приятелі висміяли героїв коміксів, яких любив Бредбері. Ображений хлопчик спалив дорогоцінну колекцію, і потім зрозумів, що саме супергерої – його справжні друзі. Для того, аби не бути самотнім, Бредбері почав писати.
5. «Правильне слово – любов». Письмо твориться заради любові, любов – остаточно мета літератури.
6. «Просто сядьте і напишіть, що щойно згадали». Такий підхід оголює неймовірний досвід, про який ми можемо забути. Що було з нами 10, 20 років тому?
7. «Пишіть про те, що вас хвилює, чого ви боїтеся і що ненавидите». Бредбері вірив, що писати про важливе. Якщо ви не любите павуків і сусідів, оповідайте про те, як ці вороги об’єдналися і намагаються захопити вашу домівку.
8. «1000 слів на день». Ці 5 сторінок щодня мають вилитися в одне оповідання наприкінці тижня. Так за рік можна написати 50 оповідань, якщо два тижні відпочивати.
9. «Читайте добрі оповідання», а для цього «живіть у бібліотеці». Ніхто не може написати підряд 50 поганих оповідань, якась частина точно буде хорошою, тому цю пораду варто поєднувати з попередньою.
10. Про що змовчав Бредбері – це основні константи, які роблять його твори особливо популярними. По-перше, це фірмовий бредберівський оптимізм: навіть лякаючи нас, письменник пропонує читачам оптимістичну перспективу. Не менш важливим є автобіографізм: пригадування, особливо дитячих років, для автора може бути хорошим джерелом натхнення. Крім того, письменник має пам’ятати, що новелічність – це зручний спосіб створювати романи. Втім, найважливішим секретом Бредбері є очудення: автор повинен дивитися на речі, ніби бачить їх вперше, адже невідомо, що всередині оболонки звичних предметів та істот. «Використовуйте все, що працює» – прагматично каже Бредбері. І ми не можемо з ним не погодитися, адже такий підхід веде до безсмертя.

Читайте: Поради письменникам від Тараса Прохаська

 Підсумки

Що залишається додати? Сьогодні Бредбері повсюди – на екранах кінотеатрів, на сторінках журналів, навіть місце висадки марсоходу Curiosity назвали Bradbury Landing. Чому? Тому що це Рей Бредбері. The greatest sci-fi writer in history.