Новини

Вже кілька років Ірина Ігнатенко знімає табу з тем соціального, родинного, фізіологічного життя українських жінок та чоловіків, що жили в доіндустріальному суспільстві. Її книжки «Жіноче тіло в традиційній культурі українців» та «Чоловіче тіло в традиційній культурі українців» користуються незмінною популярністю. Однак цікаво те, що саме другу з названих книжок було запаковано в целофан і марковано поміткою «18+», тоді як перша продається «доступною».

Читомо спробувало з’ясувати, що спонукало видавництво «Клуб сімейного дозвілля» до таких заходів і наскільки це виправдано, а також дізналося, чи впливає це на продаж книжки. 

Основною причиною запаковування «Чоловічого тіла» в плівку став сороміцький фольклор та сцени інтимного характеру. Однак, це викликає низку запитань, адже це не художня, а науково-популярна література, результати багаторічних досліджень авторки, що становлять історичну й культурну цінність.

.

.

І якщо вже якийсь підліток зазирне під обкладинку, а ще краще – купить і прочитає цю книжку, це не травмує його більше, ніж перегляд чергової серії «Гри престолів», а користь якусь та й принесе, як мінімум у розумінні своєї культури (як на те пішло, сороміцька фразеологія куди більш вигадлива й цікава, ніж сучасна обсценна лексика).

.

Фото зі сторінки у Facebook Ірини Ігнатенко

.

Книжки з поміткою дрібним шрифтом «Обережно, ненормативна лексика!», нікого не стримують. До слова, без маркування і целофану продаються численні антології фольклору і легендарний словник Лесі Ставицької «Українська мова без табу». Без обмежень продаються чергові «50 відтінків», а у тому ж КСД можна без проблем купити з десяток книг Стівена Кінга, де сцени інтимного характеру чергуються з сценами психологічного і фізичного насилля.

У Законі України «Про захист суспільної моралі» зазначено: «Дія цього   Закону   не   поширюється   на   виробництво   чи розповсюдження   документальних   матеріалів,   художніх творів літератури, мистецтва та культури, які визнані класичним чи світовим мистецтвом, на обіг наукових, науково-популярних, публіцистичних, освітніх матеріалів з питань статі й сексу та виробів сексуального характеру медичного призначення».

Відповідно до цього, книжки Ірини Ігнатенко можна було б класифікувати як науково-популярні матеріали з питань статі, які до того ж підтримують національну культуру. Тут наведемо ще одну цитату із закону: «Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є: (…) підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання,   поліпшення   систем пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва».

Читайте також: Трохи міждисциплінарного тіла й порядку

На противагу українському законодавству, в Росії в 2010 році було підписано закон «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їхньому здоров’ю та розвитку», що запровадив для інформаційної продукції поділ на вікові категорії (продукція заборонена для дітей, 6+, 12+ і 16+). Таким чином звичайною ситуацією стала відмова бібліотекарів/продавців книгарень видавати/продавати школярам окремі книжки зі шкільної програми, як-от Віктора Гюго і Джека Керуака.

Про це писала журналістка і літкритик Анна Нарінская. У книгарні її синові не продали книжку Віктора Гюго «Людина, що сміється» зі шкілької програми, бо вона маркована позначкою 16+. Однак представник однієї з книжкових мереж Росії на умовах анонімності пояснює, що так вони лише дотримуються закону. «Книжки у плівці і з маркуванням нічого не підігрівають. У мережі є чимало порно, кому воно потрібне», – додав він.

З іншого боку, можна було б припустити, що це всього лише маркетинговий хід, прийом, відомий з книги Master’s of Sex – запакувати книжку, що з різних причин добре не продається, в упаковку, що приховує зміст, тим самим підігріваючи інтерес публіки.

Однак, представники книгарень спростовують цю думку і ще раз підтверджують, що в сьогоднішніх реаліях сексуалізація (чи навіть натяк на неї) в рекламі є неефективною.

Читайте також: Цензура, соловейко-калиновий канон і «пліснява», що вирішує

Ірина Ігнатенко,

дослідниця традиційної народної культури українців:

«Книжку «Чоловіче тіло в традиційній культурі українців» було вирішено запакувати у спецплівку з написом «18+» тому, що текст містить так званий «сороміцький фольклор», де фігурують слова виключно для дорослої аудиторії.

З огляду на це, читач має бути попереджений; плівка унеможливлює прочитання та купування книги підлітковою аудиторією. Це найважливіші причини. Таке рішення було погоджено зі мною. Я згодна з такою позицією видавництва.

Книжка «Жіноче тіло» не містить нецензурної лексики, тому не запакована у спецплівку. Видання не містять непристойних зображень. У книжках використані архівні світлини та світлини з приватних колекцій сер. ХІХ – поч. ХХ ст., а також репродукції картин українських художників».

.

Іван Лопатченко,

PR-менеджер КСД:

«Книжки Ірини Ігнатенко «Жіноче тіло» і «Чоловіче тіло» виходили друком напередодні минулорічного Форуму Видавців. Книжка «Чоловіче тіло» містить опис певних сцен інтимного характеру та термінів сороміцького українського фольклору. Тому задля запобігання непотрібних інсенуацій ми вирішили одразу після друку запакувати її у плівку й поставити наліпку «18+».

Наше законодавство точно не визначає параметрів, за якими видавці мають здійснювати пакування та маркування книжок. Ми здійснили цей процес, виходячи з нашого видавничого досвіду. Технологічний процес друкування книжок не передбачає можливості їх пакування у плівку безпосередньо у друкарнях, тому вона проводиться або безпосередньо в точках продажу, або на нашому складі. Деякі партії книжок роз’їхалися по книгарнях без проведення цієї технологічної операції, тому ми виправляли ситуацію шляхом повернення, пакування та завезення книжок знов. Це стандартна процедура, що тривала не більше тижня, і аж ніяк не виняткова.

Це далеко не перший досвід такого пакування, так у 2015 році запакованою продавалася книжа Чака Поланіка «Чарівна ти!», й раніше теж відбувалися такі процеси. З нашого досвіду таке пакування на продажі особливого впливу не має».

Читайте також інтерв’ю з Іваном Лопатченком 

.

Анастасія Левкова,

арт-директорка мережі «Книгарня Є»:

«Видавець загортає в плівку ті книжки, які хоче. Логіку в цьому простежити дуже важко. Взагалі, це незручно, бо покупець не може роздивитись все.

Недавно натрапила на дитячу книжку, загорнуту в плівку. Щоправда, в цьому логіка була, бо там до книжки ще якісь матеріали додавались, то щоб не розсипалося…

Важко передбачити, чи це спрацює як маркетинговий хід. Я би радше говорила, що ні. Але пояснити це раціонально не можу. Це так, суб’єктивно-емоційне».

Читайте також інтерв’ю з Анастасією Левковою

.

Олександр Кириленко,

директор Книгарні #1:

«Загортання книжок у плівку – це не надто поширене явище. Українські видавці цього не практикують. Тут навіть немає про що говорити, чесно кажучи.

Лиш КСД інколи практикує. На продажі це ніяк не впливає, зокрема й у випадку з Ігнатенко. Вона – це уже бренд».

.

 .

Можна заглибитись ще далі і поміркувати, чи пакування «Чоловічого тіла» і водночас непакування «Жіночого тіла» є тенденційним відображенням нинішніх гендерних стереотипів і надмірної об’єктивізації жіночого тіла.

Марія Дмитрієва,

ґендерна експертка:

«Я вважаю таке рішення дуже дивним. Якщо ставити такі помітки, то на обидві книжки, або ж на жодну.

Мені здається, що тут йдеться про більшу суспільну поблажливість щодо жіночої інтимності, яку зводять до зоб’єктивізованої тілесності, позбавленої права на індивідуальність і повагу».

.

 .

Сексуальна революція прогриміла більш як 50 років тому. Ірина Ігнатенко пише про сексуальність більш ніж сторічної давності. Але хіба це зупинить періодичні сплески просвітницької активності і піклування про суспільну мораль?

Чільне зображення ukraine.politicalcritique.org