Новини

Ми вже опублікували матеріал про нобелівських лауреатів, яких переклали на українську. Ця стаття присвячена темі нобелівської літератури, якої ми не маємо: досі неперекладеним або перекладеним лише частково творам.

Зі ста десяти Нобелівських лауреатів з літератури українською ми можемо прочитати роботи 67 авторів, що складає 61 % від загальної кількості. Неперекладених авторів удвічі менше — 29 (26 %). Авторів, чиї твори були перекладені частково або з’являлись лише в періодичних виданнях (на кшталт журналу «Всесвіт») найменше — 13 (13 %).

Досі неперекладеними українською лишаються такі лауреати:

• Еліс Енн Мунро — канадська письменниця, лауреат 2013 року;
• Гарольд Пінтер — англійський драматург та поет, лауреат 2005 року;
• Гао Сінцзянь — китайський прозаїк, драматург, лауреат 2000 року;
• Даріо Фо — італійський драматург, лауреат 1997 року;
• Кендзабуро Ое — японський романіст, лауреат 1994 року;
• Дерек Волкотт — карибський англомовний поет, письменник та драматург, лауреат 1992 року;
• Надін Гордімер — південноафриканська англомовна письменниця, лауреат 1991 року;
• Воле Шоїнка — нігерійський поет, письменний, драматург та публіцист, лауреат 1986 року;
• Одіссеас Елітіс — грецький поет, лауреат 1979 року;
• Ісаак Башевіс Зінгер — американо-єврейський письменник, лауреат 1978 року;
• Вісенте Алейксандре — іспанський поет, лауреат 1977 року;
• Гаррі Мартінсон — шведський письменник, лауреат 1974 року;
• Олександр Ісаєвич Солженіцин — російський прозаїк, драматург і поет, лауреат 1970 року;
• Неллі Закс — німецька поетеса, лауреат 1966 року;
• Гальдор Кільян Лакснесс — ісландський письменник, лауреат 1955 року;
• Вінстон Леонард Спенсер Черчилль — англійський прем’єр-міністр, письменник та журналіст, лауреат 1953 року;
• Йоханнес Єнсен — данський письменник, лауреат 1944 року;
• Франс Ееміль Сіланпяя — фінський письменник, лауреат 1939 року;
• Роже Мартен Дю Гар — французький письменник, лауреат 1937 року;
• Ерік Аксель Карлфельдт — шведський поет, лауреат 1931 року;
• Сінклер Льюїс — американський письменник, лауреат 1930 року;
• Сіґрід Унсет — норвезька письменниця, лауреат 1928 року;
• Хасінто Бенавенте-і-Мартинес — іспанський драматург, лауреат 1922 року;
• Карл Фрідріх Георг Шпіттелер — швейцарський поет, лауреат 1919 року;
• Карл Адольф Ґ’єллеруп — данський поет та письменник, лауреат 1917 року;
• Пауль Йоханн Людвіг фон Гейзе — німецький письменник, лауреат 1910 року;
• Рудольф Крістоф Ойкен — німецький письменник і філософ, лауреат 1908 року;
• Хосе Марія Вальдо Ечегарай-і-Ейсагірре — іспанський драматург, лауреат 1904 року;
• Теодор Моммзен — німецький історик, лауреат 1902 року.

З неперекладених нобелівських лауреатів найбільше прозаїків — 19 авторів (65,5 %). 20,5 % неопублікованих авторів — поети, 14 % — драматурги.

Майже усі ці твори перекладені російською та видані російськими видавництвами, адже ці автори мають велике значення для світової літератури. Наприклад, лауреат 1944 року Йоганнест Єнсен вважається найвидатнішим данським письменником ХХ століття, а іменем нігерійського письменника та громадського діяча Воле Шоїнки, який став першим лауреатом Нобелівської премії з літератури з Африки, ще за його життя назвали панафриканську літературну премію.

Цікаво, що серед неперекладених прозових творів є не лише художні. Це історичні роботи (багатотомна праця Теодора Моммзена «Римська історія», а також шеститомна праця Вінстона Черчилля «Друга світова війна») та філософські трактати (за свої роботи з філософії ідеалізму Нобелівську премію отримав Рудольф Ойкен).

Найбільше неперекладених творів з англійської та німецької. З одного боку, це закономірно, тому що це найпоширеніші мови творчості нобелівських лауреатів. Проте якщо відсутність перекладів ісландського письменника Гальдора Ласкнесса або фінського письменника Франса Ееміля Сіланпяя зрозуміла з об’єктивних причин (в Україні не так багато знавців ісландської або фінської, здатних здійснити якісний переклад художнього твору), то, з іншого боку, відсутність перекладів з англійської трохи дивує, адже знавців цієї мови та перекладів з неї в Україні достатньо, тобто нарікати на брак перекладацьких ресурсів тут неможливо. Також дивує відсутність перекладів творів Олександра Солженіцина з російської, оскільки перекладачів, здатних їх здійснити — вдосталь.

Можливо, у цьому випадку йдеться навіть не про відсутність перекладачів, а про неактивність видавництв. Залишається лише сподіватись, що у майбутньому ми побачимо твори і цих письменників українською.

Потрібно згадати також і про лауреатів, переклади творів яких вийшли фрагментарно, найчастіше — у журналі «Всесвіт». Серед цих авторів:

• Мо Янь — китайський прозаїк, лауреат 2012 року, його оповідання «Геній» було надруковане у «Всесвіті» у перекладі Євгенії Красикової;
• Тумас Транстремер — шведський поет, лауреат 2011 року, в інтернеті трапляються переклади Юлії-Ванди Мусаковскої;
• Доріс Лессінг — англійська письменниця, лауреат 2007 року, повість «Домівка гірської худоби» була надрукована у «Всесвіті» у перекладі Ростислава Доценко ще у 1977 році;
• Імре Кертес — угорський письменник, лауреат 2002 року, уривки з роману «Знедолені» у перекладі Оксани Ковач було надруковано у «Всесвіті»;
• Відьядхар Сураджпрасад Найпол — тринідадський та британський письменник, лауреат 2001 року, переклад роману «Мігель-Стріт» у перекладі Ростислава Доценка друкувався на сторінках «Всесвіту» ще у 1986 році;
• Наґіб Махфуз — єгипетський романіст та драматург, лауреат 1988 року, у «Всесвіті» публікувались переклади Романа Плачинди повісті «Історія без початку і кінця» та роману «Пансіонат “Мірамар”»;

• Сол Беллоу — американський письменник, лауреат 1976 року, у «Всесвіті» публікувались роман «Гендерсон, повелитель дощу» у перекладі Віктора Шовкуна та оповідання «Мемуари Мосбі» у перекладі Дмитра Костенка;
• Патрік Віктор Мартіндейл Вайт — австралійський письменник, лауреат 1973 року, оповідання «Повне чрево» у перекладі Марії Габлевич та повість «Жіноча рука» у перекладі Надії Боровик були опубліковані у журналі «Всесвіт»;
• Георгос Сеферис — грецький поет, лауреат 1963 року, переклади окремих віршів з’являлись у «Всесвіті»;
• Джон Стейнбек — американський романіст, лауреат 1962 року, на сайті Сергія Снігура є переклад частини роману «Про мишей та людей»;
• Перл Бак — американська письменниця, лауреат 1938 року, переклад Мирослави Чапелькової повісті «На перехресті вітрів» публікувався у журналі «Нова хата» у 1937 році;
• Карл Густав Вернер фон Гейденстам — шведський письменник, лауреат 1916 року, деякі повісті письменника у перекладі Івана Франка друкувались у «Літературно-науковому віснику», оповідання «Мазепа і його посол» у перекладі Сергія Вакуленко було надруковане у газеті «Вечірній Харків»;
• Джозуе Кардуччі — італійський поет, лауреат 1906 року, ряд віршів Кардуччі переклав Василь Білоцерківський.

На жаль, ці переклади маловідомі та важкодоступні для зацікавлених читачів. Наприклад, переклад повісті Перл Бак є єдиним українським перекладом цієї письменниці, і його вперше і востаннє публікували у далекому 1937 році. Багато письменників зі списку були перекладені ще за Радянського Союзу, ці переклади не вийшли окремими виданнями, а нові так і не були опубліковані.

Видання письменників із цього списку є цілком реальним, оскільки більшість із них уже має професійний переклад,  зокрема на сторінках журналів «Всесвіт».

Тож сподіваймося на появу нових нобелівських книжок українською мовою, принаймні від «Видавництва Жупанського».

Читайте також: Нобелівські лауреати українською: серії, цифри й факти

Інфографіка Читомо

Стаття надана дружньою редакцією книгознавчого часопису Коло