Інтерв’ю

Книга Мічіу Кайку «Фізика майбутнього» стала однією з її улюблених, після «Маленького принца» Екзюпері.  Але ще до її прочитання Інна Ведмідь, вже тепер дипломований біохімік, біотехнолог,  переймалася цікавою подачею наукового матеріалу для школярів. Спочатку, коли у студентські роки працювала у навчальному центрі альтернативної освіти, розробила концепцію дитячого табору «Майстерня успіху. Знімаємо кіно», який і нині успішно функціонує, декілька експрес-тренінгів з біології. А на посаді вчителя біології і хімії у одній київській приватній школі не тільки вигадала курс Science, а й самостійно створила навчальні матеріали. Відтак за трьома номерами цього журналу вже із задоволенням навчаються діти.

Наскільки розумію, курс курс Science – це якийсь винахід, а не постійна практика у шкільний освіті?

Ще майже 6 років тому зародилася така собі ідея «а що якби можна було створити такі умови навчання для дітей, щоб це нагадувало навчальну пригоду..».  Тоді в рамках освітніх таборів, де я працювала, разом зі своїми однодумцями ми проводили цікаві тематичні заходи, під час яких діти об’єднувалися в групи і йшли до спільної мети, проходячи всі етапи командної динаміки.

Потім ще були замовлення розробити індивідуальні маршрути для вивчення природознавства.

Будучи науковцем за освітою, маючи вже непогані навички в організації проектів «досягнення успіху», після закінчення університету потрапила в приватну школу «Афіни. Ніколи не збиралася мати справу із середньою освітою, але тут було дуже незвичне і цікаве завдання – розробити курс, який би поєднував природознавство, історію та географію для дітей 10-12 років.

За одну годину в тиждень зацікавити школярів наукою майже неможливо

 Так сталося, що ще 3 роки тому в 5 і 6 класі природознавства, географії та історії було приблизно по 1-2 годині на тиждень, зрозуміло, що за таких умов вивчити щось, зацікавитися взагалі науками практично неможливо.

Виникла ідея, що це має бути такий інтегрований курс, який би формував у дітей бажання досліджувати довколишній світ і трансформувати «невідоме» у формат, доступний кожному. Так виник курс Science.

Так, курси із такою назвою є в закордонних школах, але принциповою різницею є те, що там діти безпосередньо працюють з об’єктами досліджень біології, хімії та фізики, а в нашому курсі ми розглядаємо будь-що з різних точок зору.

Наприклад, єгипетські піраміди в ракурсі історії, географії, муміфікацію під кутом хімії та біології, будівництво піраміди як чудовий приклад використання важелів та простих механізмів, відомих з фізики. Далі, дослідивши вже відоме, ми намагаємося створити, наприклад, власний рецепт розчину для зберігання певних матеріалів, макети, муляжі тощо.

Маючи таку програму, мабуть, постала необхідність розробити власні навчальні матеріали?

Так, адже курс розрахований на 2 роки по 6 годин на тиждень.  Під такий формат у моїй уяві підходив лише журнал, як певний щоденник «навчальної пригоди», джерело інформації та цікавих ідей. Ось так народився журнал «Science».

 Журнал «Science» – це щоденник «навчальної пригоди», джерело інформації та цікавих ідей

 Ще в дитинстві моєю улюбленою книгою була дитяча енциклопедія з червоною обгорткою, і я завжди мріяла, аби можна було навчатися за такими «підручниками», щоразу дізнаватися щось цікаве і отримувати від цього задоволення.

Щонайперше виникло питання з технічним виконанням. Якщо писати у мене трохи виходило, то верстати журнали я не вміла зовсім. Але – головне бажання. Довелося освоїти InDesign та ще багато чого. Будучи новачком, я використала дуже простий стиль, але це яскраво і не обтяжливо для читання.

Чи є рубрикація у журналі?

Кожен журнал розрахований на триместр. Створені вже 4 номери: «Світ під мікроскопом», «Анатомія та фізіологія планети Земля», «Еволюція: від строматолітів до нанотехнологій», «Фізика життя».

У цілому журнал складається з 3 обов’язкових рубрик: загальні наукові поняття (науковий метод, теорія і т.д. + введення в науки, які є фундаментальними у конкретному номері), теоретичний мінімум (маршрут руху по темі) та Щоденник досліджень, у якому є чимала кількість завдань, які можна виконати, використавши власну креативність та теорію з журналу.

Наприклад, виготовлення макетів, моделей, хімічні та фізичні досліди, розробка сценаріїв, приготування до конференцій, написання рецензій до фільмів та багато іншого.

Чи маєте авторські права на ілюстрації, які використовуються у тексті?

Деякі схеми та малюнки створювалися власноруч, але все ж таки більшість картинок з інтернету, переважно з іноземних порталів. На всі джерела є посилання в кінці журналу. Але у найближчому майбутньому маю намір всі ілюстрації зробити власноруч, звичайно ж, не без допомоги художника.

А який наклад номеру і де знайшли гроші на друк?

Поки надруковано 80-90 примірників кожного випуску, тобто кожній дитині і викладачам курсу. Ніякого спонсорського фінансування, все за кошт школи.

Чи будуть наступні номери?

Так, будуть. У планах ще 2 номери для цього курсу. Але щоб курс справді був повноцінним, є необхідність створення подібних журналів і для дорослих, які залучені до таких видів роботи. Можливо, цим я теж займуся в майбутньому.

Яка реакція на журнал у дітей?

Чудова! По-перше, журнали яскраві і тоненькі (38-40 сторінок), що не відлякує дітей від процесу навчання.

По-друге, це не підручники, в яких нічого не можна писати. Тут, навпаки, необхідно робити свої позначки і виконувати різноманітні завдання. Та і формат інтегрованого курсу для віку 10-12 років надзвичайно корисний і цікавий з точки зору психофізіології, так як дитина ще пізнає світ, відчуває на кінчиках пальців, що їй подобається, а що ні.

 У журналі можна робити свої позначки і виконувати різноманітні завдання

Потім виникає набагато менше проблем з мотивацією до вивчення наук у старших класах.

Як бачите розвиток проекту?

Як на мене, це лише початок! Це лише перші кроки, спроби зробити освіту в Україні орієнтованою на інтереси дитини, як то кажуть, на прокладання «індивідуальної освітньої траєкторії». Коли діти, будучи в старших класах, не мають комплексного уявлення про світ, а в голові лише мозаїка з предметів, які ніколи не складаються в єдиний пазл, – це надзвичайно велика проблема, яка стає причиною того, що школярі обирають не ті професії, в результаті рідко досягають успіху, не працюють за спеціальністю, а довго «шукають  себе», втрачаючи на це ще дуже багато дорогоцінного часу.

У старшокласників в голові мозаїка із предметів,  які ніколи не складаються в єдиний пазл

 Чому не створити умови, аби діти САМІ йшли за знаннями як за необхідністю, а не змушені були споживати одинаковий «фастфуд», приготований для них  вчителями і державою?!

Зоя Звиняцьківська: «Батьківський контроль»

перевіряє підручники на сучасність

У сучасному світі змінилася роль вчителя, він вже не може бути просто джерелом інформації, адже конкурувати з Google йому не вдасться. А от бути наставником і провідником для дитини – так, врешті-решт, сьогодні вчитель стає менеджером навчального процесу. У зв’язку з цим я планую продовжити рух у напрямку впровадження інновацій для покращення освітніх процесів.

Але журнал фактично зроблений для дітей однієї школи?

Так, поки він є лише у нас, оскільки маємо статус «експериментальної школи», а хотілося б, щоб він допомагав і іншим дітям. Але це вимагає чималих коштів та певних змін у освітній системі.

Швидше за все, будуть інші «продукти», можливо, інші журнали, книги, ігри, які допоможуть розповісти про науку ще в школі, так би мовити, «на пальцях». Тому що має бути тісний зв’язок між середньої та вищою освітою, інакше, школа повністю перетвориться у «мертвий продукт».

6 нон-фікшн книжок про природу, людину і техніку для підвищення IQ

Світлини надані Інною Ведмідь