Автори та ілюстратори

У традиційному форматі інтерв’ю «7 запитань» ми знайомимо читачів із найцікавішими українськими авторами та ілюстраторами. Героїня сьогоднішньої розмови – письменниця Леся Воронина. 

1. Назвіть книжки, які ви написали.

Найперша моя книжка – іронічний дитячий детектив «Суперагент 000». Це був такий собі нахабний експеримент, спочатку я випробувала історії про непереможного Гриця Мамая на читачах журналу «Соняшник», друкуючи щомісяця черговий розділ. А коли зрозуміла, що діти прийняли мої правила гри і що їм цікаво, видала «Суперагента» окремою книжкою.

Для малих написала казково-пригодницькі історії «Прибулець з країни Нямликів», «Нямлик і балакуча квіточка», «Різдвяна історія від слона Ґудзика», «Слон Ґудзик і вогняна квітка», «Слон на ім’я Ґудзик».

Для тих, хто вже сам читає і любить пригодницько-фантастично-детективні історії: «Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку №9», «Таємне Товариство брехунів, або Пастка для синьоморда». «Планета Смугастих равликів», «Хто впіймає шаленого кльоцика», «Хлюсь та інші», «Сни Ганса-Християна», «Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Фрідеріка Шопена, Жорж Санд, Івана Миколайчука», «Смак олімпійського золота».

А для зовсім дорослих написала тревелог «У пошуках Оґопоґо» (Нотатки навколосвітньої мандрівниці).

2. Що для вас означає термін «дитяча література»?

Дитячі книжки мають бути цікавими, і це найперша вимога до дитячої літератури. Бо я переконана – хоч би якою правильною, ідейно витриманою, високоморальною та гендерно-збалансованою була книжка, вона ніколи не зацікавить малого читача чи підлітка, якщо буде нудною. Коли ж дитина змушена буде читати таку «правильну» книжку, наприклад, за шкільною програмою, то прийматиме її, як гіркі ліки. І, крім відрази до літератури, це ні до чого доброго не приведе.

При цьому, дуже не люблю, коли автор намагається спекулювати на «заборонених темах». Хоча мені можуть заперечити – сьогодні дитина легко отримує будь-яку інформацію з інтернету, та все ж вважаю, що письменник, особливо дитячий, має послуговуватися добрим смаком, почуттям міри та розумінням того, що ми відповідаємо за тих, хто нам повірив і кого ми приручили… своїми книжками.

3. На які теми вам найскладніше писати? Чому?

Я просто не пишу на такі теми. Ще з дитинства історії крутилися в моїй голові, як живі картинки, – варто було зустріти на вулиці якогось дивного дідуся в панамці з різьбленим ціпком у руці, який сідав у тролейбус №18, як я починала «довигадувати», що з ним буде далі і які неймовірні пригоди чекають на нього у лісовій хатині, до якої він прямує.

Іноді якесь дивне слово, звук чи запах «вмикали» оте кіно в голові і далі ніби сама собою розкручувалася цілком закінчена історія. Обов’язково пригодницька, з несподіваними поворотами сюжету, небезпекою і щасливим закінченням. Досить довго я була впевнена, що такі історії складають у себе в голові всі люди.

Читайте також: 7 запитань письменнику: Галина Вдовиченко

4. Уявіть час як 100-відсоткову шкалу. Cкільки відсотків ви відводите читанню і скільки – письму?

50/50. Без читання я просто не можу жити, ця книжкова залежність у мене відтоді, як навчилася читати. Не писати – можу, я не графоман, але дуже люблю вигадувати якусь чергову історію, бо мені цікаво врешті дізнатися, чим вона закінчиться)).

5. Які книжки допомагають вам у творчій роботі?

Які книжки? Розумні, талановиті, дотепні, несподівані, чесні. Написані з любов’ю, а не з відразою до читача. Навіть коли в тій книжці йдеться про сумні чи страшні речі. Тепер набагато важче, ніж у дитинстві, знайти «свою» книжку. Просто раптом розумієш, як це зроблено і «випадаєш» зі світу, що його створив автор. Пропадає магія, завдяки якій перевтілюєшся в героїв оповіді. Це, мабуть, «іздєржкі проізводства»…

Читайте також: 7 запитань письменнику: Наталія Щерба

Дуже люблю Туве Янсон – і дитячу, і дорослу її прозу можу перечитувати безліч разів. Останнім часом повернулася до Ніла Геймана, особливо люблю його «Американських богів». Читаю Марію Ґаліну, яка так майстерно вибудовує цілком неможливі, але неймовірно живі світи. Можу назвати ще кілька десятків важливих для мене книжок, але іменний показчик час від часу оновлюється, а іноді кардинально змінюється.

6. Опишіть ваше робоче місце.

Старе крісло-гойдалка, що залишилось від мами, і стіл, який син переробив з масивних дерев’яних дверей, прикрутивши до них чотири круглі металеві ноги. Чомусь, коли я сиджу саме за цим столом-дверима, час від часу погойдуючись у кріслі, мені пишеться найкраще.

Читайте також: 7 запитань письменнику: Галина Ткачук

7. Ким із літературних персонажів ви могли б бути?

Томом Сойєром. Чесно. І не треба так єхидно усміхатися.

Фото Олександра Хоменка, проект «RECвізити» («Видавництво Старого Лева»)