Інтерв’ю

Минулого тижня оголосила про своє закриття на час літа незалежна київська книгарня Чулан, що з грудня 2011-го року була місцем паломництва для спраглих до актуальної літератури non-fiction у сфері гуманітарних наук і не тільки. Наскільки закриття можна вважати тимчасовим, про його причини, а також про поради книжникам-початківцем ми говорили з співзасновницею Чулану Юлією Козловець. 

Причини закриття & плани

Можна говорити про комбінацію кількох причин: по-перше, це ніколи не було прибутковою справою, і в нас завжди виникали в цьому плані проблеми. Однією з ідей, як оживити життя Чулану, був переїзд на нове місце [восени минулого року Чулан змінив локацію за вул. Б. Хмельницького, 16-22 – прим. ред.]– ми хотіли створити певний простір, де можна було б проводити різноманітні заходи, приваблюючи також і читачів, розвивати місце з різних позицій. У нас була ідея якогось кіноклубу, ідеї стосовно дитячих заходів, почасти їх вдалось реалізувати.

Однак соціально-політичні події у країні вплинули на ситуацію, два місяці ми витратили на облаштування нового місця, а згодом почався Майдан, і відповідно, наша робота зупинилась. Весь час, поки була революція, ми працювали, але продажем книг ніхто не займався. Це було на той час не надто актуально. І оскільки ми не маємо фінансової підтримки, окрім власних грошей, ця історія стала фінансово неспроможною.

Зараз ми активно вирішуємо, що робити: розглядаємо різні варіанти, але уявляємо реально картину дуже тверезо: літо, ціни на оренду, відсутність фінансової стійкості вказують на те, що немає жодних гарантій. Може, завтра щось трапиться, може, восени, може, ніколи.

Коли ми зрозуміли, що залишатись на цьому місці ми вже не можемо, почали розглядати нові шляхи розвитку: поки в нас є ідея пережити літо в кількох локаціях в наших друзів чи партнерів, які самі запропонували нам таку можливість. Можливо, дійсно буде кілька місць у Києві, де можна буде придбати наші книжки, – це не буде та вибірка, яка завжди була в Чулані, однак ми спробуємо під кожне місце відібрати таку літературу, яка могла б бути найбільш цікавою.  Тому зараз Чулан закривається, і спочатку ми зникнемо ненадовго, а потім будемо потроху «воскресати» в різних іпостасях. Ніхто не знає, як складеться насправді, восени подивимось, чи вдасться нам знайти інше місце і чи будемо ми зберігати той формат Чулану, який маємо зараз.

Організаційні питання і поради

Передусім потрібно шукати фінансову підтримку. Невелика книгарня без  фінансової підтримки існувати не може. Або ж вона має поєднуватись з чимось – з кав’ярнею, сувенірною продукцією, з якимись освітніми заходами. Можна говорити про відкриття невеликої лавки не в центральному районі – принаймні, там це видається набагато легшим, однак кияни не здаються такими мобільними у місті. Основна проблема – це щоденний товарообіг, який може забезпечити лише постійний потік людей. Часто люди приходять з питаннями, чому Чулан закривається, адже це такий крутий магазин, але багато з тих, хто питає, завітав до нас лише тоді, коли почув про закриття, чи не вперше. Якщо людина розглядає це як бізнес, вона одразу має врахувати питання: «Що буде приносити дохід щодня?»

Щодо пошуку приміщень, то, звісно, у нас є закони щодо надання пільг книгарням, розташованим в муніципальній будівлі, але інша справа – спробуй знайди муніципальне приміщення в центрі міста. Для цього завжди потрібні були знайомства, зв’язки, гроші. Сподіваємось, що зараз все буде змінюватись на краще. Окрім цього, незрозуміло, наскільки пільги можуть бути поширені на незалежні книгарні, адже державна підтримка часто передбачає виконання якихось вимог, наприклад, щодо підбору асортименту тощо.

Читайте також: Муніципальні книгарні в Києві: МАФи чи атмосферні заклади?

Отримання книг ніколи не було особливо легким, адже левова частка асортименту Чулану – це нішеві видання від якихось незалежних видавництв, питання про походження – російське це видавництво чи українське – для нас ніколи особливо не було важливим. Наприклад, у нас був знаменитий Rigas Laiks, який, у принципі, неможливо було знайти більше в Києві. Але складнощі з поставкою були завжди, адже в цих невеликих видавництвах, так само, як і в нас, працює від 4-х до 8-ми людей, і в них часто немає можливостей для міжнародних перевезень. До речі, ще одним фактором нашого рішення стала загальна політична ситуація у країні.

Нам не хотілося б протиставляти «українська-російська книга», втім необхідно визнати, що якісної української літератури мало.  І коли ми можемо чути про вимогу мати в асортименті 50% україномовної літератури, необхідно розуміти, що ми знову йдемо не тим шляхом. Передусім, йде мова про літературу нон-фікшн, науково-популярні видання, а науково-популярні видання для дітей у нас відсутні як клас. Окрім цього, багатьом українським видавництвам просто нецікаво співпрацювати з невеликими книгарнями, особливо, коли ти з усього переліку, що вони видають, вибираєш три книги з розрахунком не викупати їх, а взяти під реалізацію.

Коментар

Книгарня Чулан – це симптоматична і в чомусь типова історія для книжкової сфери загалом: невелика книжкова ініціатива створює не просто місце, де можна придбати цікаві, відібрані за спеціальною програмою книжки, а й майданчик для спілкування, культурних заходів, майстерень, створює місце культури. Це дуже вартісно, адже такий формат надає книжці індивідуальності, обличчя, створює атмосферу – інтелектуальну і трохи меланхолійну. З таких нішок-кишень постає специфічний світ, затишний і колоритний, за нього ми любимо Чернівці, і Відень, і Цюрих, і книжки про книжки… але час іде, книжкова ініціатива бореться за виживання і колись втомлюється. У багатому Євросоюзі великі мережі, а особливо супермаркети проковтують маленькі книгарні, у бідному – вони просто банкрутіють. Книжкові громади по всій Європі б’ють на сполох, тож Україна тут не виняток. Але це нас не заспокоює. Чулан боровся мужньо і наполегливо, “Простори” і Спілка перекладачів ТСПП провели у ньому чимало гарних заходів, і ми сумуватимемо за ним і бажаємо його команді відпочинку й натхнення для нових проектів. але загалом закриття книгарні – це ще один сигнал про потребу консолідації спільноти читачів та виробників книг, аби впливати на процеси у книжковій сфері.

Світлини  – з фб-сторінок “Чулану”, Ю.Козловець, Н. Ваховської