Дайджест

Традиційними наприкінці року стали підсумкові матеріали, серед яких і списки найкращих видань. Редактори The New York Times Book Review обрали десять книжок, що мають шанс стати світовими бестселерами. Читомо пропонує ознайомитися з найкращими текстами 2016 року за версією The New York Times.

Асоціація маленьких бомб

Каран Махаджан

Фіналіст Національної книжкової премії США, кмітливий, виснажливий і непередбачуваний текст Махаджана починається з терористичної атаки Кашмір на ринку в Делі, а згодом описує життя постраждалих. Серед них Діпа та Вікас Кхурана, які через вибух втратили молодих синів, і друг синів – травмований Мансур, який з віком й сам почне загравати з політичним тероризмом. Нічого не вціліло після бомби: ані людяність, ані наша політика, ані навіть наша віра.

Північна вода

Ян Макгаєр

У лютій, жорстокій і безжалісній картині Макгаєр описує залежного від опіуму ірландського хірурга ХІХ століття, який зустрічається зі злісним психопатом на борту китобійного судна в Арктиці. Автор описує насильство з похмурим, гострим ліризмом та історичними вкрапленнями. Уявіть Джозефа Конрада і Кормака Маккарті в якомусь занедбаному порті і їхній довгий, похмурий кивок одне одному при зустрічі.

Читайте також: 10 найкращих книжок 2015 року за версією The New York Times

Підземна залізниця

Колсон Вайтхед

Простий, але водночас потужний сюжет у сміливому й потрібному творі Вайтхеда описує рабиню, яка тікає на Північ завдяки справжній підземній залізниці з локомотивів, вантажних вагонів і провідників. Завдяки незначним змінам у розповіді, сюжет у творі (переможець Національної книжкової премії з літератури) переміщується на різні теми в контексті рабства, чи, радше, на теми, з яких є сказати щось нове: про основоположні гріхи Америки, і про те, як часто чорну історію крадуть білі оповідачі.

Вегетаріанка

Хан Канг

У тривожному романі Хана, здавалось б, звичайна домогосподарка – її чоловік описує її як «зовсім нічим непримітну з будь-якого боку» – стає вегетаріанкою після того, як їй наснився жахливий сон. Авторка описує своє ставлення до покірності й руйнації, у такий спосіб роман набуває форми притчі, коли самопожертва головної героїні стає дедалі суворішою і незрозумілою. Роман Хана досліджує, чи можливе існування справжньої невинності в такому жорстокому і кривавому світі.

Читайте також: Міжнародну Букерівську премію отримала письменниця з Південної Кореї Хан Канг

Війна і скипидар

Стефан Хертманс

Натхненний записами і спогадами свого дідуся – художника, який служив в бельгійській армії під час Першої світової війни – Хертманс пише з красномовством, що нагадує В. Г. Зебальда, коли досліджує теми, де авторитет оповідача, винахідливість й спекуляція переплітаються разом. Автор поєднує спогади дідуся та власні відвідування місць, які вплинули на розвиток старця як чоловіка, батька, а також митця, у такий спосіб створивши майстерний твір про пам’ять, мистецтво, кохання і війну.

В кафе екзистенціалістів: свобода, буття і абрикосові коктейлі

Сара Бейквел

Авторка біографії Монтеня «Як варто жити» написала ще одну винятково зрозумілу книжку, в якій описала картину гігантів екзистенціалізму і феноменології: Сартра, Бовуар, Камю, Ясперса, Мерло-Понті, Гайдеггера й інших європейських письменників і філософів. Історія ранніх 30-тих років ХХ століття розділяється між персонажами, мав рацію щодо світового порядку та філософії, як Бовуар, і тими, хто виходять взагалі помилявся, як Гайдеггер. Бейквелл описує цікаві випадки та не уникає біографічних знахідок: наприклад, ми дізнаємося, що після мескаліну Сартру місяцями ввижалося, що його переслідують «лобстеровидні істоти».

Читайте також: 10 найкращих книг 2015 за версією The Washington Post

Темні гроші: прихована історія мільярдерів за підйомом правих радикалів

Джен Мейєр

У 1980-тих Чарльз і Девід Кох вирішили, що будуть витрачати свої величезні статки на обрання консерваторів на усі рівні влади, і відтоді світ американської політики змінився назавжди. Мейєр витратила п’ять років, вивчаючи дії братів Кох, в результаті чого ми маємо ретельно досліджену і добре задокументовану книжку. Виявити таку таємну діяльність було непросто, але Мейєр підійшла до цього набагато ближче, ніж зробить будь-хто найближчим часом.

Виселені: злидні і достаток в американському місті

Метью Десмонд

У травні 2008 року Десмонд переїхав жити на паркінг для трейлерів в Мілуокі – уражену бідністю північ. Тогочасний випускник факультету соціології, він ретельно занотовував життя людей, що стояли на межі виселення: ті, хто сплачують 70 чи 80 відсотків від свого прибутку на оренду житла, яке, об’єктивно кажучи, є непридатним для життя людей. Старанно досліджений матеріал для книжки заново представляє поняття «експлуатації» в дискусії про бідність, у такий спосіб показуючи, як виселення й ущемлення можуть назавжди залишити слід в житті людини.

Читайте також: Найкращі лекції від TEDx про літературу, книжки й читання

Темна кімната

Сьюзен Фалуді

Коли Фалуді дізналася, що її літній батько переніс операцію зі зміни статі у 2004 році, це стало відновленням їхніх важких стосунків. Її батько був жорстоким і повним суперечностей: він пережив голокост в Угорщині та був фанатиком Лені Ріфеншталь, заколов чоловіка, з яким зустрічалася її матір і використав цей інцидент задля несплати аліментів. У цьому невичерпному, захопливому і зрештою щедрому мемуарі Фалуді – що відома своєю феміністичною журналістикою – намагається помиритися зі Стівеном, зухвалим патріархом, яким колись був її батьком, тепер Стефані, старою жінкою, якою вона стала.

Повернення: батьки, сини та земля між ними

Хішам Матар

Батька Матара, Джабалла Матара – відомого критика диктатури Муаммара Каддафі – викрали у вигнанні в 1990 році і віддали лівійській владі. Чи був Джабалла серед тих, кого вбили в тюремній різанині шістьома роками пізніше, дізнатися неможливо; він просто зник. Мішам Матар повернувся до Лівії весною 2012 року, у той короткий спокійний час, після того, як режим Каддафі було повалено, і перед тим, як почалася громадянська війна. Його незвичайний мемуар з описом того часу – це набагато більше. Це зображення розради в мистецтві, аналіз авторитаризму, і книжка сумного трауру.

Оригінал матеріалу тут.

Усі фото nytimes.com