Новини

Досліджуючи молоді видавничі проекти, які започаткували свою діяльність минулого чи навіть вже цього, 2014-го року, важко проводити паралелі або робити якісь узагальнення. Адже кожна ідея є по-своєму унікальна і постає результатом тривалих пошуків і напрацювань, під час яких не останню роль відіграють як зовнішні обставини, так і внутрішні прагнення видавців. Читомо поспілкувалось з ідейними засновниками видавництв або їхніми учасниками про те, в чому полягає особливість цих проектів та якими є перші результати і враження від роботи у царині видавничої справи. 

 The Veranda Project

The Veranda Project – це українсько-американське видавництво засноване у перший день 2014 року американською письменницею Корою Шварц (США) та поеткою, перекладачем з України Іриною Вікирчак (Україна). Це не комерційний проект, спрямований на промоцію сучасної української літератури у США та видання американських авторів в Україні, а також налагодження діалогу між авторами/читачами двох країн.

Ірина Вікирчак, співзасновниця The Veranda Project

«Місія звучить досить амбіційно, мабуть, але плани ми будуємо реалістичні, нікуди не поспішаючи. А головне – це наше з Корою хобі, тому перше завдання – насолоджуватися створенням “Веранди”. Кора Шварц – американська письменниця, зараз працює над книгою про Ольгу Кобилянську. Цікаво, що Кора навіть організувала особливу резиденцію для письменників у штаті Нью-Йорк, облаштувавши там все у дусі Буковини початку ХХ століття. Коли ми зустрілися в Чернівцях у листопаді минулого року обговорити ідею створення спільного проекту, я відразу погодилась присвятити його постаті Кобилянської, адже “Веранда” має дві адреси – чернівецьку та нью-йоркську».

«Слово – “веранда” – наче саме прийшло до нас, з’являючись несподівано то у листі від давньої знайомої, то з уст близьких людей, то у назві вулиці відразу за будинком, де я гостювала. Воно інтернаціональне і тому зрозуміле як українським читачам, так і англомовній аудиторії. І ще: веранда була улюбленим місцем у домі Ольги Кобилянської, де вона любила писати. На веранді мешканці дому зустрічаються по обіді погомоніти, відпочити, попити кави чи почитати книгу…»

«Окрім цього, коли в Україні відбуваються, такі важливі події і увага світових ЗМІ прикута до Євромайдану, варто розказати світові про сучасну Україну більше. Наразі, займаємося створенням двомовного сайту та розробляємо програму видавництва. Хоча далеко із планами не спішимо заходити. Для початку, хочеться зробити один пробний проект і максимально його розгорнути як в Україні, так і в США, щоб потім мати змогу пропонувати найкращим українським авторам унікальну угоду на видання книги у двох країнах та двома мовами. Думаю, це буде, як мінімум, цікаво. Якщо говорити про промоцію українських авторів у Америці, то розраховуємо на підтримку парнерів там, з деякими є попередні домовленості, але про це трохи згодом. Крім цього, від імені The Veranda Project існує розсилка англійською мовою, підписатись на яку можна залишивши свою електронну адресу на нашій Фейсбук-сторінці. У розсилці йдеться не лише про нашу діяльність, але й подаються спеціально написані статті про літературне життя в Україні».

Discursus

Засновниками івано-франківської літературної агенції Discursus (discursus з лат. «той, що перебуває в постійному русі») стали двоє учасників літературної студії «Нобель» – Василь Карп’юк і Ярослав Голодюк, які, подорожуючи різними містами із презентацією антології студії, надихнулись і на створення власного видавництва. З початку 2013-го року почалась робота над першими виданнями, а також бюрократичний процес реєстрації. За один рік існування Discursus видав 8 книжок.

Василь Карп’юк, директор видавництва Discursus

 «Як видно, тематика наших видань доволі широка. Природно, перебуваємо в пошуку. Але основний наш критерій у час інтернету, видавати не лише якісну літературу, а й максимально хороші книжки в естетичному і поліграфічному планах».

«Якщо говорити про складнощі, з якими ми зіштовхнулись під час створення видавництва, то вони помірно є у всьому. Найперше – у браку коштів. Я романтично витратив усі свої заощадження, і зараз чекаю на дохід, щоб видавати нові книжки. В цьому плані найскладніше. Звісно, непросто зробити якісну книжку, навіть якщо є гроші. Але ми покладаємося на власні смаки, маємо велике коло друзів, яким довіряємо і з якими радимося. Є чимало молодих надзвичайно талановитих дизайнерів, художників, які допомагають нам робити наші книжки кращими».

«Труднощі були навіть у тому, щоб вирахувати кількість паперу, щоб могти замовити в постачальника. Але світ добрий і люди добрі. Справді всі допомагають. Неодноразово ми турбували директора видавництва «Лілея-НВ» Василя Іваночка, який нам пояснив багато практичних моментів, а також вирішив нашу банальну проблему, поділившись контактами якісних друкарень тощо».

«На цей рік видавництво планує ще більше цікавих проектів і видань. Зокрема, познайомити з сучасною інтелектуально-екзистенційною літературою в серії «Свіжа проза». Це будуть збірки оповідань Максима Гаха та Оксани Борис, романи Олега Криштопи та Олега Шинкаренка… У розробці перебувають кілька поетичних збірок і підлітковий роман Ольги Деркачової, який, за сподіваннями видавців, може стати справжньою подією».

Додаткова діяльність: Минулого року Discursus реалізувало чудовий проект – Першу в Україні Резиденцію для молодих україномовних письменників «Станіславський феномен», яку провели спільно з рок-вар’яте «КораЛЛі» та хостелом «Феномен». Цього року Discursus планує вдруге провести «Станіславський феномен»

 Комора

Співзасновником видавництва Комора є українська сторона СП «Комора», лідера вітчизняного музичного ринку. Ідея видавничого проекту народилася під час довгих і плідних розмов письменниці Оксани Забужко, художника Ростислава Лужецького, сестер Галі та Лесі Тельнюк і керівника СП «Комора» Олега Репецького під час концертного туру «Дорога зі скла» – пісні «ТЕЛЬНЮК: Сестри» на вірші Оксани Забужко – та підготовки мультикультурного експерименту «Картографія», де презентували книжку есеїстики Забужко «З мапи книг та людей».

Оксана Щур, головний редактор видавництва «Комора»

«На мою думку, невелика кількість книгарень по Україні – одна із найбільших складностей для кожного видавництва. Часто люди, які охоче читають, люблять хороші книжки, просто позбавлені доступу до інформації про нові видання, не кажучи вже про можливість їх придбати. А з іншого боку – маленькі книгарні часто не надто прибуткові, а їхні власники і працівники є подвижниками нашої спільної справи. Розбагатіти на такому бізнесі досить складно»

«Але не все так погано. Презентації наших книжок збирають повні зали зацікавлених. А це свідчить про існування хай поки що не дуже великого, але уже сформованого кола читачів української книжки, які слідкують за появою новинок, прагнуть долучитися до їхнього обговорення, поспілкуватися з авторами та упорядниками. Вони – не просто покупці чи споживачі. Вони своєю активністю допомагають створювати довкола кожної книжки своєрідну ауру – завдяки цьому видання не просто існує на стелажі книгарні, але й пульсує в інформаційному полі суспільства».

«Зараз ми готуємо до друку книжку інтерв’ю Оксани Забужко “Український палімпсест”, яку підготувала журналістка Ізабелла Хруслінська, а з польської переклала Дзвінка Матіяш. У березні вийде книжка “Довженко без гриму”, впорядкована Вірою Агеєвою та Сергієм Тримбачем до ювілею митця. А у квітні Україну відвідає чеська письменниця Катержина Тучкова. Її роман “Житковські богині” став бестселером у Чехії. Ми плануємо презентувати український переклад на Книжковому Арсеналі у Києві, а також у Львові та Харкові».

  KievSeaPirates / Пірати Київського моря

Перша книга видавництва KievSeaPirates вийшла наприкінці минулого року – інтерактивне видання, українська казка «Котигорошко». KievSeaPirates – одне з небагатьох українське видавництво, що спеціалізується на випуску інтерактивних книг для дітей, хоча у світі це вже є доволі поширена практика. За словами засновників видавництва, KievSeaPirates є для них квінтесенцією бізнесу і творчості, адже для кожного з учасників проекту йдеться не лише про гроші, а й про творчу реалізацію, бажання залучити свій попередній досвід у сфері інтернет-технологій, маркетингу, дизайну й анімації.

Микола Ніколаєв, менеджер проектів KievSeaPirates

 «Першим результатом діяльності можна вважати вихід нашої інтерактивної книжки «Котигорошко» (це сталося у кінці грудня 2013). Але це якщо казати про очевидний результат. Для нас було багато проміжних цілей і досягнень: формування команди, готові ескізи книжки, прототип, озвучення, сайт та відео та інші»

«Видавництво інтерактивних продуктів абсолютно відрізняється від традиційного, тому і труднощі в нас були інакші. Найбільші, напевно, були пов’язані з технологічними аспектами: яку платформу обрати для створення, як робити анімацію, яким створити інтерфейс. Ну, і звичайно, моменти, які стосуються всіх компаній, що починають свою діяльність – формування команди та фінансування роботи. Ми фінансуємо видавництво самотужки, тому проблема з тим, де знайти гроші, як знайти золоту середину між низькою ціною та якістю постійно виникала в нашій справі».  

«Чому саме інтерактивні видання? Це звучить банально, але світ швидко змінюється. Діти зараз вже з народження оточені гаджетами та різними пристроями, і вони для них так само органічні, як для нас звичайні книжки. І, звичайно, діти люблять нові технології, бо це анімація, звуки, ігри, інтерактивність. Нас приваблює те, що за допомогою нових технологій можна долучити дітей до цікавої культурної спадщини, до відомих творів та казок. Це як надати деяким книжкам друге життя. Я не вважаю це перевагою, бо друкована книжка має свою магію, але інтерактивній зараз більше під силу зацікавити малюків».

NIICE

Незалежне некомерційне видавництво NIICE утворене влітку 2013 року. З одного боку, це яскравий приклад, коли видавці роблять акцент на нішевості видання, на суб’єктивному погляді автора, який не претендує на кількатисячний тираж, а у відносинах автор-видавець-читач, автор недарма очолює наведену ланку, адже саме його індивідуальна позиція й ініціатива є неабияк важливою. З іншого боку, саме завдяки тому, що серед учасників проекту можуть бути як професіонали, так і любителі, видавництво, таким чином, розширює коло потенційних учасників, прагне залучити нові ідеї і форми існування видавничого бізнесу. Тому надзвичайно важливою є освітня складова у діяльності проекту, частково присвячена мистецтву самвидаву, адже будь-хто зі слухачів є потенційним автором зіну.

Позиціонуючи себе як проект для молодих авторів різноманітних дисциплін, NIICE поки що не має чітких критерії відбору матеріалу й авторів, адже щоразу це нова ідея, дуже індивідуальна ситуація. Критерії і підсумки формуватимуться з часом, проте здебільшого зацікавлення видавців все-таки поширюються на молоду українську фотографії, іноді авангардну, графіку та живопис, де, на думку видавців, почерк автора є особливим, яскравим, сміливим, не банальним, окрема цікавлять колажі.

Аріанна Хмельнюк, засновниця NIICE Publishing

«Мене іноді питають про економічну складову такої ініціативи, мовляв, навіщо ви це робите? Адже дешевше створити блог, а чорнила, папір, командна робота й оплата праці збільшать ціну видання у кілька разів. Але люди забувають, що необхідними є й унікальні, лімітовані і колекційні проекти, які не залишають нас байдужими, вимагають більшої самовіддачі і специфічних знань. Для мене такі речі набувають іноді важливості артефактів».

«Мене зацікавила невелика кількість у нас амбітних нон-профіт видань, тоді як у всьому світі це є активно пульсуюча галузь».

«Цікаво спостерігати за світовим досвідом, європейським і американським, і я часто проводжу паралелі між субкультурним самвидавом, арткнигами і незалежними журналами, що розкривають теми культури, політики і фешн. Усі ці формати впливають один на одного. Якщо ви не стежите за цією сферою, ви не знаєте, що в Лондоні у жовтні пройшов важливий форум, присвячений віртуальній журналістиці і виданню журналів загалом, де зустрілись видавці більшості успішних друкованих проектів і журналісти. За результатами десятилітнього дослідження Джеремі Леслі про візуальну журналістику в цифрову еру, було опубліковано величезну книгу “The Modern Magazine”, яка якраз стала продовженням блогу magculture.com/blog, присвяченому видавничій культурі, зокрема, журнальній естетиці».

«Мені видається цікавим цей парадоксальний процес – перехід деяких друкованих видань у цифровий формат, тоді як блоги і сайти починають друкувати журнали і книги, як доповнення і розвиток своїх інформ-ресурсів. У нас немає досвіду у цій царині, нам доводиться вчитись находу, але це захопливий шлях, адже ми будуємо щось нове».

Додаткова діяльність: Протягом 2013 року видавництво NIICE ініціювало низку воркшопів і зустрічей, присвячених таким темам як генерація ідей і дизайн мислення, ази шрифтового мистецтва, видавничої справи в Європі тощо. Для розкриття останньої теми NIICE запросило Алексіса Зав’ялова, засновника культового книжкового магазину і видавництва в Берліні Motto; зустріч з Зав’яловим відбулась в рамках Гогольfest 2013.

Головне зображення – з facebook- сторінки видавництва NIICE.