Book Art

21-22 листопада у Києві відбувся п’ятий фестиваль відеопоезії CYCLOP. У програму фестивалю був включений круглий стіл на тему «Відеопоезія: Історія та майбутнє». Як поезія та кіно можуть об’єднатися? Які нові форми існування поезії? Де межа між кіно, кліпом і відеопоезією?

Закордонні гості, які приїхали на фестиваль, ? Томас Цандеджакомо, Зета Бенкс та Артур Пунте ? намагалися знайти відповіді на ці та інші питання і визначити, що ж таке відеопоезія. Читомо записало їхню бесіду.

Артур Пунте,

текст-група «Орбіта», Латвія

На мій погляд, відеопоезії як окремого жанру не існує. Це ширший діалог між поезією та іншими видами мистецтв, що проявляється у знятому на картинку матеріалі. Загалом особливих жанрових ознак у відеопоезії немає. Тут дуже важко провести межу. Ми дуже часто спостерігаємо те, що, можливо, є лише знятим перформансом, а не відеопоезією. А, можливо, це музичний кліп. Чітко дефініціювати це майже неможливо. Бо у певні моменти поезія може прилипати до музики, до відео або до живопису.

 Чіткої дефініції відеопоезії немає

Те, що існують поетичні відеофестивалі, швидше, пов’язано з технічною особливістю: виставку поетичних інсталяцій і перформансів легше організувати.

Ти отримав файл, скачав його, створив програму і показав. І оця легкість вказує на те, що поетичні відеофестивалі відбуваються, і це актуалізує питання визначення ? що ж таке відеопоезія. Але насправді проблема вигадана.

Читайте також: Cyclop 2014: режисура поезії, поезія режисури

Від багатьох культурних організаторів доводилося чути, що відеопоезія ? це популяризація поезії, яку зараз мало хто читає, це спосіб збільшити коло її читачів. Але це неправильно. Роботи, що створені лише заради популяризації, зазвичай виявляються нудними. Єдина мотивація відеопоезії чи інших жанрів, що поєднують медіа та поетичне слово, ? бажання поета бути людиною свого часу і цікавитись тим, що відбувається у суміжних, або і зовсім не поєднуваних жанрах мистецтва.

 Роботи, що створені лише заради популяризації, зазвичай виявляються нудними

Якщо ти допитливий автор, то цікавишся тим, що роблять інші художники чи поети. Ти ходиш на виставки сучасного мистецтва, концерти, і в певний момент у тебе можуть виникнути ідеї, які лежать поза словом, поза словесним виразом. І вони можуть втілитися зокрема у вигляді поетичного відео. А відео не повинне бути буквальною ілюстрацією того, що ми читаємо у вірші.

Предметний світ поезії не повинен напряму перекочувати до відеоряду, оскільки це цілковито вбиває образність поезії, і відео робить небажану послугу поезії, перетворюючи її у ілюстративний кліп, «про-що-пишеться-те-й-зображується». Хоча є й винятки.

Томас Цандеджакомо,

арт-директор ZEBRA Poetry Film Festival, Німеччина

Відеопоезія ? це, перш за все, інструмент. Поезія поєднується з відео, а не з фільмом. Відеопоезія ? це експерименти відео з текстом. Відео ? це лише ХХ ст., а саме 1970?1990 рр. Термінологічна база тут досить широка: це може бути поетичне кіно, анімація тощо. Думаю, наступний крок у розвитку відеопоезії ? поетичні інсталяції. Відеопоезія повинна стати інтерактивнішою, щоб кожен глядач міг сам стати поетом.

Автори, які знімають відеопоезію, часом не диференціюють свою роботу як відеопоезію, хоча вона такою є. Для мене відеопоезія є відеоартом без тексту. Не потрібно писати спеціальний текст. Це саме та комбінація кадрів, яка і складається у поезію, у відео, але не в текст. Звісно, відео може поєднуватися з текстом, але це вже мистецтво монтажу, зйомки.

Відеопоезія ? відносно новий вид мистецтва. Йому вже декілька десятків років, але для нас він новий, тому і цікавий. З одного боку, ми маємо поетів, а з іншого, ? кінорежисерів, і вони співпрацюють між собою. Проте іноді це одна людина, яка знімає відеороботу на власну поезію.

Я бачив чимало робіт із різних країн, коли поети писали спеціальний текст, а вже потім створювали для нього відео. І ці люди просто хочуть висловити свій текст не за допомогою слів чи друкованих текстів, а якось інакше. Можу навести приклад з одним із дуже відомих американських поетів Біллі Коллінзом. На його вірші знімали дуже короткі ютюбвідео, таким чином популяризуючи його поезію у світі.

Читайте також: 10 найкращих відеопоезій від фестивалю «CYCLOP»-2013 року

Відеопоезію дуже часто використовують в університетах, є навіть цілі курси, на яких створюються 10-20 відеоробіт. Підходи до створення робіт в кожному університеті відрізняються. Наприклад, в одних університетах просять ілюструвати поезію відеорядом, в інших буде лише відео, яке покликане зберегти виразність відео без тексту.

Кожна країна має свою систему чи свій стиль створення відеопоезії

 У Франції на телебаченні існує освітня програма, яка популяризується завдяки знятим поетичним фільмам, і у 2014 Франція створила приблизно 20 відео для освіти.

За допомогою відеопоезії режисери з Бельгії, Естонії, Нідерландів та інших країн популяризують своїх національних поетів. Наприклад, в Німеччині дуже люблять Целяна, тому створюють багато робіт на його твори, таким чином про нього дізнаються все більше людей.

Кожна країна має свою систему чи свій стиль створення відеопоезії, і він цілковито відрізняється від будь-якого іншого. Якщо ми візьмемо Абу-Дабі чи Єгипет, то це будуть зовсім інакші відео, аніж відео, створенні у Європі, США чи Японії. Поезія загалом виходить за свої рамки, вона вже не є суто текстом.

І, звичайно, феномен відеопоезії багато в чому пов’язаний зі свободою слова. Коли можеш вільно висловлюватись, поезія тобі не така цікава, як тоді, коли у тебе немає свободи слова, і завдяки поезії можеш сказати більше, ніж тобі дозволено, і так, щоб це зрозуміли всі.

 Для іноземців набагато легше зрозуміти поезію з відеоролика, аніж прочитати чи прослухати текст

Завдяки відеопоезії популяризуються як класична поезія, так і сучасна. Якби я не побачив в мережі відео, я би й не дізнався що в Україні, Франції чи Туреччині є той чи інший поет. І щодо розширення аудиторії: наприклад, у США одна відеопоезія отримала більше 12 млн переглядів. Щоб отримати 12 млн читачів класичної поезії, потрібно прикласти надзусилля. А відео стає таким прискореним каналом, за допомогою якого про поезію чи її автора дізнається набагато більше осіб. І для іноземців набагато легше зрозуміти поезію з відеоролика, аніж прочитавши чи пролухавши текст.

Хороша відеопоезія повинна мати хороший текст, і щоб відео мало у ньому свій власний простір і було добрим відображенням цього тексту. В трансформаційному смислі, а не в ілюстративному. Так відео заграє з текстом. І, звісно, сама якість відео повинна бути високою. І якість аудіо також. Для мене важливо, щоб довжина відео дорівнювала довжині читання поезії. Бо коли сама поезія займає п’ять секунд, а решта ? лише відеоряд, це не так цікаво, як одночасна взаємодія тексту і відео.

Поліна Городиська: На CYCLOР подали 243 відепоетичні роботи з 24 країн

Зета Бенкс,

директорка Poetry Film, Великобританія

Відеопоезія може бути багатьма речами: це зображувальна форма, і семіотична форма, і просто поезія, і форма арту, і просто музика. Тому дуже важко сказати, що це якийсь певний жанр. Це комбінація різноманітних практик, але цим відеопоезія і цікава.

Є багато пунктів, з яких можна почати робити поетичний фільм. Можна почати зі шматка фільму, з певного треку чи звуків, можна почати з поезії чи з кольору. Все, що завгодно, може надихнути автора на нові ідеї. Робота над відеопоезією може початися зі співпраці експертів у своїй галузі ? звукорежисерів, танцюристів, ілюстраторів, поетів. Або це може бути робота, яку створює одна людина. І, звичайно ж, мета створення відеопоезії залежить від цільової аудиторії.

Коли я викладала курс відеопоезії в університеті, читала лекції для різних курсів ? майбутнім письменникам, режисерам, дизайнерам. Відзняту відеопоезію вони можуть презентувати на різноманітних  культурних подіях. Це можуть бути як фестивалі відео, так і фестивалі поезії, ролики можуть транслювати у галереях, бібліотеках, на арт-майданчиках. В цьому і полягає парадокс відеопоезії, що ми тут її обговорюємо, але не можемо знайти спільного визначення, що ж вона таке.

Найемоційніші фільми для мене завжди дуже цілісні

Я була в складі журі багатьох міжнародних відеопоетичних фестивалів. Тому переважно звертаю увагу на все. Особливо, щоб відеопоезія була цілісна семіотично. Тобто семіотичне поле ? це основний критерій, найважливіший. Відеокомунікація як відеовзаємодія з глядачами.

І сама відеограматика складається із багатьох елементів. І саме дизайнерський підхід до всього фільму може допомогти нам зрозуміти, що у цьому фільмі є найважливішим. Найемоційніші фільми для мене завжди дуже цілісні.

Читайте також: Поліна Городиська про те, як Літфест.ру став Літцентром.ua

Всі фото ? авторки