Book Art

На прохання Читомо співзасновник Відкритої бібліотеки кра?сних мистецтв Владислав Головко підготував список із шести must-read – чи-то пак must-see – альбомів про сучасну візуальну культуру. Усі альбоми можна власнооч подивитися й власноруч погортати щонеділі у Відкритій.

1. Paul Moorhouse. Cindy Sherman

Phaidon, 2014.

Добірка робіт американської художниці Синді Шерман від видавництва Phaidon чи не найкраще дозволяє осягнути, що відбулося з концептуальним мистецтвом відразу після Воргола. Куратор лондонської Національної портретної галереї Пол Моргаус відібрав роботи Синді Шерман від середини сімдесятих до кінця вісімдесятих і доточив до них критичний текст.

Синді Шерман використовувала свій образ як медіум для роботи з соціо-культурними явищами, мистецькими напрямками та історичними епохами. Її образ об’єднує все: від ренесансного портрету та знайомих кадрів із фільмів Гічкока до обкладинок «журналів для дорослих» і репортерської фотографії. Одна з найвідоміших і найважливіших митців двадцятого сторіччя, з роботами якої варто ретельно ознайомитися всім, хто зацікавлений у питаннях зовнішності та ідентичності.

Читайте також інтерв’ю із засновниками Відкритої бібліотеки кра?сних мистецтв

2. Walter Erben. Joan Mir?

Taschen, 2008.

Ретроспектива одного з найвідоміших сюрреалістів, «вбивці живопису» та провідника модерної каталонської культури Жуана Мір?, укладена його другом і співрозмовником, викладачем красних мистецтв Вальтером Ербеном, – це, щонайменше, чудова книга.

«Ташенівське» видання – збірка розмов Ербена з Міро про Міро, його життя, його твори, про мистецтво взагалі. Ілюстраціями до розмов слугують репродукції картин Міро, знімки його скульптур і муралів, фотографії митця в процесі творчості.

3. Wolfgang Tillmans. Neue Welt

Taschen, 2012.

Четвертий альбом сучасного німецького фотографа Вольфґанґа Тильманса для німецького Taschen – доволі різкий ухил від попередніх досліджень себе та простору навколо себе, тепер він занурюється у зовнішнє. Екзотичним здається усе: і Лондон, і Папуа-Нова Гвінея. Дедалі менше вже звичного панку – а натомість різнобічне різноманіття: вулична фотографія, аерозйомка спальних кварталів, макро- тварин у тропічному лісі, медичні операції, зоряне небо, сміттєзвалище, колажі світлин із ринків і супермаркетів.

Фотографії не мають жодних підписів під чи збоку, але їм передує розмова з директором цюрихської Кюнстхале Беатрікс Руф.

Читайте також: Михайло Педан: Фотокнига – перехід на вищий професійний щабель

4. Contemporary European Architects

Taschen, 1991.

Видання 1991 року «Сучасні європейські архітектори» навряд чи можна вважати книгою про сучасних нам архітекторів: більшість проектів було реалізовано ще на початку вісімдесятих, і лише кілька архітекторів працюють по сьогодні. Це видання – зафіксований у конкретній точці зріз усього найцікавішого в класичному модернізмі, постмодернізмі та деконструктивізмі.

У країні, де новітня історія почалася саме з 1991-го, набагато легше наблизитися до розуміння того, що і чому будують сьогодні, заглибившись у те, що будували вчора.

Читайте також: Культура фотобуків ? це відповідь, в якій формі буде далі існувати фотографія

5. Araki. Tokyo Lucky Hole

Taschen, 2015.

Поглинаючи японську культуру в переважно вестернізованому форматі, відкривати для себе її справжню доволі важко й незвично. Відкривати для себе сексуальну японську культуру (чи коректніше культуру японської сексуальності) – ще важче. Та від цього, здається, лише цікавіше.

Живий класик японської фотографії Нобуйосі Аракі у проміжку між 1978 і 1985 роками устигнув зафіксувати індустрію так званих «Но-пан кісса» (буквально «кафе без трусиків»). Протягом років він перебував на марґінесі культурного процесу, пробивався крізь табуйоване та відкидав звинувачення в дешевій епатажності.

Урешті-решт, Аракі виробив свій неповторний та упізнаваний стиль, розповів і задокументував історії, які крім нього так не зняв ніхто. Якби не більш ніж 800 фотографій Tokyo Lucky Hole, у все це зараз ніхто б не повірив.

6. Jolanda Bucher, Eric Hattan. Hannah Villiger

Scalo, 2001.

Книга, що спершу може здатися альбомом з фотографіями, виявляється артбуком із скульптурами. Ганна Віліджер із Швейцарії зламала кордон між видами мистецтва: проголосила фотографію лише медіумом, скульптуру ж позбавила не просто об’єму, але й форми взагалі.

Аскетичне видання від віденського Scalo з коментарями кураторів і критиків, цитатами самої скульпторки, митців і філософів, що вплинули на її творчий метод, – книга, яка може цілком перекроїти сприйняття мистецтва взагалі.

Читайте також: 5 книжок для фотографів від Віктора Марущенка

Світлини Відкритої бібліотеки кра?сних мистецтв