Новини

 У блозі на «Читомо» я писатиму про дитячі книжки, які є в моїй домашній бібліотеці, і які мені страшенно подобаються. А також про ті, яких в мене ще немає, але які мають шанс там опинитися.

Свій перший запис я вирішила присвятити неймовірно зворушливій книжці нідерландської художниці Каріни Шаапман, яка захоплюється виготовленням мініатюрних мишенят, а також предметів їхнього побуту.  Це щось нереально красиве – ця створена нею зі старих ящиків модель великого багатокімнатного будинку для мишок (два метри в ширину і три метри у висоту, що вміщує понад сто кімнат і цілу низку крамниць), і відповідно – фото їхнього життя-буття у цьому будинку, і книжка, яка зрештою стала логічним продовженням історій, що виникають у мишачому помешканні.

Цю книжку я придбала минулої зими в одній з книгарень Амстердаму – якраз у розпал «мишкаманії», яка тоді охопила Нідерланди і була викликана саме цією книжкою. Тепер вона – одна з моїх найулюбленіших.

«Мишкоманія» і триметрова хатка

Книжка «Мишачий будинок. Сем і Юльця» («Het muizenhuis. San & Julia» by Karina Schaapman) – це перша книжка з серії про мишенят. Вона побачила світ у Нідерландах у вересні 2011 року.

За кілька тижнів її розкупили, і видавництво у тому ж таки вересні 2011 перевидало її. Третій, четвертий і п’ятий тиражі були додруковані у жовтні 2011 – книжки розходилися з шаленою швидкістю. Ще один тираж був у листопаді і ще кілька в наступні місяці. Неочікувано Нідерланди охопила «мишкоманія», або «семоюльцеманія».

У книгарнях ця книжка перебувала на вершині рейтингу продажів. Вона вже була перекладена кількома іноземними мовами, а у знаменитій Амстердамській бібліотеці у дитячому відділі експонувався оригінал будинку, заселеного мишками. Я це бачила на власні очі і, мушу сказати, це щось неймовірне. Розглядати ці кімнатки, їхніх мешканців, детальки їхнього побуту: всі ці мініатюрні книжечки, взуття, чашечки, платівки, іграшки, кухонне приладдя тощо – можна довго-довго.

У дітей же цей будинок викликав неприхований бурхливий захват. Малюки разом з батьками приходили до бібліотеки з книжкою і разом відшукували у будинку те, що було зображено на ілюстраціях. Кожний успіх у цих пошуках супроводжувався радісними дитячими вересками і сміхом.

Сама Каріна розповідає, що в історіях про мишеняток є багато чого автобіографічного – як з її власного життя, так і з життя її чоловіка – Елі Контента, який також є митцем. Багато автобіографічного є і у створених нею кімнатах мишачого будинку.

Хто-хто живе в будинку?

Отже, мешканці будинку. Юльця, яка носить плетені сукенки, завжди вигадує, чим зайнятися, має безліч планів і допомагає всім вибратися зі складних ситуацій. Вона вперта і до всього цікава. Вона любить пригоди і нудиться, якщо нічого не відбувається. А ще вона любить цікаві зустрічі і мистецтво. Юльця жити не може без солодощів і таємниць. Живе з мамою та часом  мріє мати велику родину, як в Сема.

Сем носить синій светрик, є страшенно сором’язливим, боїться першим говорити до інших, любить читати і не любить активностей, пов’язаних з бігом чи спортом. Він любить природу, човни і грати в шахи. А ще – таємниці, які вони вигадують разом з Юльцею. Позаяк Юльця – його найкраща подруга, йому доводиться бути сміливішим та більш активним, ніж він є, та брати участь в усіх її вигадках та пригодах. У Сема велика родина. Окрім нього, у його батьків ще є молодші трійнята – два хлопчики і дівчинка, старші Семові сестри-близнята, старший брат, та старші троє братів-трійнят, дві бабусі і два дідуся (один з яких моряк), тітка, дядько, двоюрідні брати й сестри.  Коротше, величезна рідня, яка також мешкає в цьому будинку. Ще в Сема і Юльці є подруга Елла-балерина, яка любить рожевий колір…

Книжка про мишеняток Сема та Юльцю Каріни Шаапман – заворожує. Це щось таке з дитинства, з тих часів, коли по телевізору можна було дивитися лялькові мультики. Коли ми «будували» будинки для наших іграшок зі старих коробок, облаштовуючи їх доступними нам речами – ґудзиками, сірниковими коробками, клаптиками тканини і величезною фантазією. Книжка Каріни Шаапман миттєво повертає в ті часи. Ілюстрації  тут незвичні і, у той же час, якісь дуже знайомі і рідні.

Як пояснює художниця, свій будинок вона також переважно будувала з того, що було під рукою – коробки, ящики, кришки від пляшок тощо.

Цього року в рамках Книжкового Арсеналу проходила виставка «Білі ворони -2013» – найкрасивіші книжки світу». І серед цих найкрасивіших книжок була і книжка Каріни, правда вже інша  – «Мишачий будинок. Сем і Юльця у театрі». Теж дуже й дуже. Також вже є книжка «Мишачий будинок. Сем і Юльця. Велика вечірка» і зовсім скоро побачить світ книжка «Мишачий будинок. Сем і Юльця у цирку».

Навіть, якщо купити книжку тією мовою, яку не знаєш, все рівно вона не буде вкриватися пилом десь на полиці. Роздивляючись ілюстрації, зовсім не складно разом з дитиною вигадувати власні історії про мишеняток-друзів Сема і Юльцю. І так, українським видавцям варто звернути увагу на цю справді добру книжку.

Думаю, у нас вона теж користуватиметься успіхом. Крім того, видавці особливо не ризикують, адже ілюстрації до неї не є надто експериментальними чи постмодерними. Все дуже навіть в дусі того, що любить український читач – тільки високої якості та у неймовірному виконанні.

Марія Семенченко, журналіст газети «День»,

автор журналу про дитячу літературу «BOOKa»

та блогу про книжки для дітей «Книженя».