Новини

Австрійський письменник Карл-Маркус Гаусс, вітаючи у 2013 році Оксану Забужко з отриманням премії «Анґелус» жартівливо зазначив, що якби це було футбольне змагання, то в матчі «Україна-Австрія» Україна перемогла б з рахунком  «2:1». Минуло лише два роки, і от ми вже ведемо 3:1. На цей раз гол – за харків’янином Сергієм Жаданом.

Премія Янгола Сілезійця

«Анґелус» – досить молода, але вже знана у світі літературна премія. Не така вузька, як Букерівська, не така політично забарвлена, як Нобелівська, не така специфічна, як фантастичні Г’юго чи Неб’юла, а тому популярна і важлива для літературного процесу.

З 2006 року автор найкращої прозової книжки, перекладеної й опублікованої польською мовою, отримує статуетку авторства Еви Россано і 150 тисяч злотих (майже 40 тисяч доларів). Вже десять років «Анґелус» є візитівкою Вроцлава: навіть назва премії походить від імені патрона цього міста Angelus Silesius (Янгол Сілезієць) – сілезького релігійного поета епохи бароко. Янгол Сілезієць писав вірші німецькою мовою, а головною темою його поезій була містична єдність людей з Богом. Цікаво, що твори Янгола Сілезійця люблять як католики, так і протестанти, а його збірка «Херувимський мандрівник» стала символом об’єднання і поміркованого діалогу людей з різним світоглядом.

Практичні поляки бачать в «Анґелус» не так благодійний проект чи спосіб вшанувати пам’ять улюбленого барокового поета, як важливу частину культурної стратегії Вроцлава і всієї Польщі, що неодмінно допоможе розвитку економіки. Янгол Сілезієць точно «грає на боці» Вроцлава: у 2016 місто не останню чергу завдяки «Анґелус» отримає на рік статус культурної столиці Європи, що допоможе залучити додаткові інвестиції і привабити туристів.

Український акцент

Вроцлавського ангела можуть отримати письменники з 21 країни Центральної Європи, які в своїх творах піднімають важливі для сучасності теми. Цікаво, що Україна є своєрідним «рекордсменом», ми маємо аж трьох лауреатів – Юрія Андруховича (2006), Оксану Забужко (2013) і Сергія Жадана (2015). Крім того, у фінал минулих років потрапляли Тарас Прохасько («Спалене літо»), Марія Матіос («Солодка Даруся»), Олександр Ірванець («Рівне / Ровно») та Андрій Бондар («Історії важливі й неважливі»).

Переможця визначає журі, до складу якого входять історики літератури, критики, поети, журналісти, видавці, редактори, драматурги і публіцисти. Не останню роль у цьому процесі відіграють і перекладачі, адже автор перекладу книжки-переможця отримає окрему нагороду – 20000 злотих, а з 2009 року – і власного ангела.

Перекладачка Катаржина Котинська, з якою українські читачі могли познайомитися на останньому «Форуму видавців», куди вона привезла монографію «Львів: перечитуючи місто», вже двічі отримувала нагороду: за «Дванадцять обручів» Юрія Андруховича і «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко. Проте цьогоріч тріумфували Майкл Петрик і Адам Поморський, завдяки яким польською мовою з’явилася «Месопотамія» Сергія Жадана.

Перекладачку Катаржину Котинську Забужко назвала «співавтором» свого «Музею», а пані Котинська, своєю чергою, визнала, що перекладати твори Забужко надзвичайно складно, але цікаво: «У польській літературі дуже багато індивідуального бачення світу. Читачеві, як мені здається, цікава не стільки велика об’ємна картина, скільки особисте ставлення оповідача до описуваних проблем і подій», – зазначила Котинська.

Свого часу лауреатами «Анґелус» ставали білоруська письменниця Свєтлана Алексієвич (2011), угорці Петер Естергазі (2008) і Дьордь Шпіро (2010), австрієць Мартін Поллак (2007 ), чех Йозеф Шкворецькій (2009 ), боснієць і хорват Міленко Єрґович (2012). Головна інтрига для більшості літературних критиків полягає у тому, коли ж статуетку ангела врешті-решт отримає поляк? Хоча польські письменники щороку потрапляють у шорт-ліст, вони досі так і не здобули престижної нагороди.

2006: Перший, але не останній український янгол

wroclaw.wyborcza.pl

Поява на літературному обрії нової премії – завжди гучна подія. Так було і з «Анґелус», за яким у 2006 році слідкувала вся європейська літературна преса. До фінального етапу дійшли 7 книжок-номінантів: «Кожен приніс, що мав найкраще» Мечислава Абрамовича (Польща), «Спокій» Атілли Бартіс (народився в Румунії, мешкає в Угорщині), «Біле на чорному» Рубена Гальєго (з походження іспанець, виріс в Росії, мешкає у Німеччині), «Умова» Євстахія Рильського (Польща), «Часи кіз» Луана Старова (албанець з Македонії), «На прикладі мого брата» Уве Тімма (Німеччина) і «Дванадцять обручів» Юрія Андруховича.

Неочікувано для Європи роман Андруховича було визнано найкращою прозовою книжкою року, і перший ангел «полетів» в Україну.

2013: Щастя народитися у нещасливій країні

angelus.com.pl

Варто зазначити, що для здобуття «Анґелус» недостатньо написати «найкращий прозовий твір, що буде опубліковано польською мовою». Книжка-переможець має «формувати нові смисли і робити наголос на загальнолюдських проблемах». Цим формулювання Анґелус, звичайно, нагадує Нобелівську премію, проте видається, ніби ця нагорода, як і Букер, «випереджає» нобелівку на кілька років. І те, за що можна отримати «вроцлавського ангела» цьогоріч буде у тренді нобелівського комітету років за п’ять. Доказ – нагородження нобелівкою-2015 лауреата «Анґелус-2011» Свєтлани Алексієвич.

У 2013 фаворитом «Анґелус» критики одностайно називали Оксану Забужко, обережно натякаючи і на можливість отримання українкою нобелівки. Конкуренцію «Музею покинутих секретів» склали чотири польських і два перекладних романи: «У гущавині метрополії» Карл-Маркуса Гаусса, «Будинок під лютню» Казимежа Орлося, «Це ніч» Людміли Петрушевської, «Щоденник» Єжи Пільха, «Грохув» Анджея Стасюка і «Морфій» Щепана Твардоха. Прогнози справдилися лише частково: «Анґелус» відійшов Україні, а от нобелівську медаль у Канаду повезла Еліс Манро.

Як зазначила під час церемонії нагородження голова журі Наталя Горбанєвська, у 2013-му експерти «вирішили нагородити книгу, яка пронизана історією та сьогоденням, в якій є і магія, і любов, зрада і смерть». Член журі професор Анджей Завада так характеризував твір української авторки. Тут варто зазначити, що роман Забужко цілком вписується у європейську традицію memory studies – переосмислення досвіду минулого не заради переписування історії, а задля презентації іншої точки зору на події ХХ століття. Саме такої альтернативи полякам, схоже, не вистачало у власній літературі.

Читайте також: Bologna Award-2014: Порошинка, звірі-пікселі й макові зернята

У своїй промові Забужко зазначила: «Україна – це країна, яка лише тепер вчиться розповідати про себе, вона лише зараз себе пізнає. Я щасливо народилася у нещасливій країні, а нещаслива країна дає письменникові багато матеріалу для роботи».

Голова журі премії «Анґелус» письменниця Наталя Горбанєвська. angelus.com.pl

Читайте також про Премію «Анґелус»2011

2015: Хроніки півострова Харків

Тріумф Сергія Жадана. wiadomosci.onet.pl

У 2015 році до лонг-лісту престижної польської премії потрапили одразу чотири українських книжки: «Месопотамія» Сергія Жадана, «Книга забуття» Василя Слапчука, «Роман про батьківщину» Дзвінки Матіяш та «Lubczyk na poddaszu» («Комашина тарзанка») Наталки Сняданко.

Проте до фіналу з українських творів пробилася лише «Месопотамія» Жадана, конкуренцію якій склали «Мати Макрина» Яцека Денеля, «Книги Якубові» Ольги Токарчук, «Я бачив тої ночі» Драґо Янцара, «Схід» Анджея Стасюка, «Сімка» Зємовіта Щерека, «Матеі Брунул» Лучана Дана Теодоровічі. «Матеі Брунул» отримала нагороду читачів імені Наталі Горбанєвської, а от статуетку від Еви Россано в Україну повіз Сергій Жадан.

До «Месопотамії» увійшло дев’ять оповідань і тридцять віршів про життя харків’ян. Цікаво, що в Україні твір про «півострів Харків» минулоріч було номіновано на «Книгу року BBC», проте нагороду тоді здобула «Фелікс Австрія» Софії Андрухович.

www.polskieradio.pl

Читайте про Книжкові перемоги українців у конкурсах світу 2014

Під час церемонії нагородження у вроцлавському театрі «Капітолій» Жадан говорив про літературу на тлі війни: «Ця нагорода – добра нагода звернути увагу на проблему України. Зараз у Росії перебувають політв’язні – Кольченко, Сенцов, Савченко… Дуже важливо пам’ятати, що ці люди перебувають поза межами свободи. Хочу виразити свою солідарність з ними. Цього року в них вийшли книги. Я хочу, аби вони теж були номіновані на «Анґелус», щоб вони були вільні і могли бути тут, приїхати сюди у Вроцлав».

Вибір журі цього року цілком вписується у рамки вже відомих критеріїв оцінки літературних творів: місцевий колорит, загальнолюдські проблеми і, звичайно, формальна довершеність. Цей «список інгредієнтів» добре підходить, здається, всім – і комітету нобелівки, і журі «Книга року ВВС», і навіть «The Man Booker Prize» (за умови, що твір буде написано англійською мовою, звичайно). Проте українці, забираючи вже третій «Анґелус», досі не отримали жодного запрошення на бенкет у Блакитній залі Стокгольмської ратуші.

Підсумки

Свєтлана Алексієвич – лауреат премії «Анґелус»у 2011. angelus.com.pl

Часто відомі літературні премії називають «сходинками» до нобелівки – омріяної нагороди для кожного письменника. Свєтлана Алексієвич отримала «Анґелус-2011» за твір «У війни не жіноче обличчя», і головна літературна премія не забарилася. Після появи «Музею» польська «Newsweek» писала, що Забужко «замахнулася на Нобеля». Під час вручення Жаданові «вроцлавського ангела» член журі Юстина Соболевська побажала харківському письменнику отримати найвищу літературну нагороду якнайшвидше. Здається, варто подолати ще кілька «сходинок», і Україна нарешті пишатиметься не лише лауреатами «Анґелус», а й нобеліатом. Але, як писав Бернард Шоу, «Нобелівська премія – це рятівне коло, яке кидають плавцеві, коли той вже щасливо дістався берега».

Чільна картинка – статуетка «Анґелус»,

виготовлена вроцлавським скульптором Евою Россано, angelus.com.pl