uncategorized

Там вихваляли і сварили, аналізували і відзначали дипломами гідних. Ніби на червоний килим – так на Всесоюзний конкурс щороку з’їжджалися радянські книговидавці з найвіддаленіших республік СРСР представляти свої напрацювання. Наприклад, «Рідне слово» – книга для читання в 11 класі. – Державне видавництво педагогічної літератури Литовської РСР. – Каунас, 1961; Музичний буквар. – Москва, 1961; Скриня з казками (литовські народні казки). –  Державне видавництво художньої літератури Литовської РСР. – Вільнюс, 1961.

Радянська доба назавжди вкоренила в наших батьках, та й у нас, думку про те, що треба постійно прагнути до вдосконалення. Щоб підвищити продуктивність праці, влаштовували різноманітні заходи, апелювали до соцсвідомості робітників – віддайте додаткові зусилля на відбудову соціалізму! Утвердився навіть типово радянський термін – соціалістичне змагання. Формально такі змагання вважали добровільним виявом ініціативи робітників, але насправді їх організовували за наказами згори: постанови партійних з’їздів, конференцій, пленумів ЦК КПСС рясніють наказами про організацію соцзмагання.

В ідеї вони охоплювали весь загал. Не оминуло це і тих, хто трудився на благо книжкової справи. Завданням останніх було: «точнее увидеть цели, к которым должны стремиться наши издатели и пути, которыми нужно идти к достижению этих целей». Та всі стежки, якими треба було йти до мети, вели видавців не до Риму, а до Москви. Вони щороку з’їжджалися на Всесоюзний конкурс – так в СРСР стимулювали, щоб книжки були цікавіші, яскравіші, краще оформлені художньо і краще виконані поліграфічно. За традицією, спочатку проводилися республіканські конкурси, потім книжки, що заслуговували на увагу, відібирали до «вищого огляду». Переможців видавали у збірниках (зображення обгортки, подекуди і кількох найцікавіших сторінок з малюнками та короткий опис). Зацікавлений читач через n-ну кількість років міг взяти такий збірничок і дізнатися про дипломовані видання певного періоду. Як-от «Найращі книги 1961 року» .

..

…

..

…

Цікаво, які ж видання заслуговували називатися найкращими в 60-ті роки минулого століття? Палітра вражає різноманіттям. Не дивно, що багато партійної тематики: «Устав КПРС», збірник документів ХХІІ з’їзду КПРС «Вперед до комунізму». Тут і технічна література – «Гамма-промені», «Холодильна техніка», художня – «Енеїда» Котляревського, збірник поезій «Моя країна –  Італія» Сальваторе Квазімодо, італійського письменника, перекладача – лауреата премії Нобеля 1959 року. З українського – альбом «Україна у фотоілюстраціях», Художня спадщина Тараса Григоровича Шевченка (в 4 томах) –  це видання Академії наук УРСР нагороджено дипломом І ступеня:

«Издание выполнено с исключительным мастерством. Это относится прежде всего к качеству репродукций. На таком же высоком уровне сделаны и остальные работы – набор, переплет, печать. Приуроченное к юбилею поэта издание может быть в полном смысле слова названо подарочным. Этим оправдывается применение дорогостоящего футляра и дорогих полиграфических материалов». Тільки схвалення не вплинуло на тираж – тільки 8 тисяч, тоді як, до прикладу, «Устав КПРС» вийшов накладом – 50 тисяч.

Найвищу похвалу і диплом І ступеня заслужили – Альбом малюнків М. Жукова «Володимир Ілліч Ленін», книга «Герої наших днів», що розповідає «о нашем современнике, советском Человеке, строителе комунизма», Художня спадщина Тараса Григоровича Шевченка, литовські народні казки, «Маленькі трагедії» Пушкіна, «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі та ін.

…

…

…

…

Проте експерти зауважили, що не всі галузі радянського книговидавництва того періоду розвиваються рівномірно.  Наукова, технічна, сільськогосподарська відстають від художньої та дитячої. І вердикт журі ІV конкурсу несхвальний – серед відзначених дипломами мало видань, поліграфічне виконання яких можна сміливо назвати бездоганним. До того ж, за словами експертів, немає жодного дипломованого видання художньої літератури, де «...был бы графически запечатлен облик нашего современника. Выполнить этот существенный пробел – долг мастеров советской книги. Призыв партии создавать произведения значительной идейной содержательности, понятные народу и помогающие ему в жизни и борьбе, должен вдохновить художников советской книги на активную работу над современной темой».

..

..

Х (1967-1968 роки) та ХІ (1969-1970 роки) конкурс готували разом із підготовкою до святкування 100-річчя від дня народження Леніна, тому зрозуміла «особлива увага» до суспільно-політичної та соціально-економічної літератури.  Серед альбомів «На родине Ильича», збірок листів, конспектів, творів, статей, фотографій та кінокадрів про Леніна або в його авторстві відзначили, наприклад, Шевченкові «Гайдамаки», або ж:

«Следует отметить большой успех издательства «Транспорт», сумевшего выпустить учебное пособие «Тепловоз» с большим числом многократных таблиц…»

..

…

У збірнику «Найращі видання СРСР 1967-1970» відзначено видавничі колективи Білорусі, України, Литви, Латвії, Казахстану. Схвалена робота художників з України, які працювали над створенням нових шрифтів. Відсталими за словами журі 1967-1968 були видавці з Туркменістану, Таджикистану, Вірменії.

..

..

…

Сьогодні в Україні проводяться різноманітні конкурси на найкращу книгу. Проте сучасних аналогів таким збірникам немає. І наступним поколінням важко буде дізнатися, які книжки були «the best» 2000- чи 2005-го.

Наталка Чиханцова

Дякуємо за надання книжок букіністичному відділу арт-кафе “Купідон”