uncategorized

Галина Рис. Намалюй мене пташкою. – Б.: Дискурсус, 2014. – 212 с.

Під час презентації роману «Намалюй мене пташкою» молода письменниця Галини Рис назвала свою книжку студентським романом, така собі знахідка для абітурієнтів та студентів, чиє навчання тільки-но почалось. Роман дозволяє зрозуміти, як виглядає життя в сучасному українському вищому навчальному закладі та дає змогу впізнати в переживаннях персонажів книжки свої власні, чого не відбувається при читанні зарубіжних книжок та перегляді європейських та американських кінострічок про університетське життя через відмінності навчальних процесів.

За браком в українській літературі романів про студентів, «Намалюй мене пташкою» стає справжнім путівником епізодами з університетського побуту: дедлайни, поєднання навчання з роботою, стан хронічної перевтоми, безсонні ночі в період сесії на першому курсі, самотність та страхи.

В романі йдеться про перший навчальний рік в Академії Пір’їни 17-ти річної  Гелени, яка переїжджає в інше місто, щоб опанувати мистецтво літати. Для цього дівчині та її однокурсникам треба вивчити багато дисциплін (частина з яких аж ніяк не пов’язана з польотами), серед них спів, малювання та каліграфія. Окрім навчання, Гелені треба працювати, щоб мати змогу винаймати житло та не звертатись по допомогу до батьків.

Читайте також: Галина Рис: Найкращі історії з’являються несподівано

В Академії вона знаходить близьких друзів та переживає свою першу справжню пригоду: бере участь у створенні «Підручника Літання», магічної книги, яку може дописати лише безстрашна людина, справжній лицар духу і  в роботі над якою на дівчину чекає справжня небезпека.

Нічого не нагадує? Навчальне середовище, пригоди та переживання студентів відсилають до атмосфери романів про Гаррі Поттера. Проте авторка зовсім не наслідує Джоан Роулінг. Магія в романі є, швидше, метафорою, ніж самоціллю. А подібність із романами Роулінг викликає передовсім привабливий опис навчального життя. Попри легкість історії у тексті помітні ерудованість і смак авторки: її героїня робить диплом, переписуючи вірші французького поета Жака Превера, в образі птахолюдей (персонажі повісті, які вже навчилися літати) можна побачити своєрідний символ інтелігенції й аристократії духу. А органічне переплетення снів та фантастичних образів із реаліями сучасного українського життя робить роман схожим на твори магічного реалізму.

Ще одним приємним аспектом є описи, подані в книжці, адже Рис створює роман переважно з тих моментів, які хочеться пам’ятати та постійно переглядати, що робить книжку подібною до інстаграмів сучасних дівчат. Текст дає зрозуміти, яку насолоду авторці дає можливість виписувати репліки, коли героїня думає про процес читання чи малювання, про осінь, прогулянки, купування черевичків та інші побутові дрібниці. Найкраще авторці вдалось створити образ пекарні пана Ібіса, атмосферне місце, в якому панує родинний затишок і завжди пахне свіжою випічкою. Певно, саме ця «картинка» назбирає найбільшу кількість «лайків» серед читачок роману.

Чого може бракувати в цій книзі, то це любові. Героїня протягом роману ні в кого не закохується й залишається зосередженою на самореалізації (що має імпонувати феміністкам: нарешті в нас є книжка для дівчат, в якій героїня думає про щось, окрім стосунків з хлопцями, та дотримується базового феміністичного принципу «бути самій собі ціллю». Зрештою, наприкінці Гелена розчаровується в своєму егоїзмі і самовдосконаленні.

До того ж, книжка навряд знайде шанувальників серед хлопців: чоловічі персонажі (хлопці подруг Гелени та викладачі) залишаються в романі другорядними й відіграють свою роль лише задля розкриття жіночих образів.

• Між парами в парку
• Тим, хто любив і любить своє університетське життя
• Тим, в чиїх інстаграмах повно світлин свіжої випічки, інтер’єрів кав’ярень, щойно придбаних книжок та інших приємних дрібничок
• Всім, хто із задоволенням читав Гаррі Поттера

• Хлопцям
• Тим, хто подорослішав і зазнався
• Тим, хто не любить красиві історії з хорошим закінченням
• Шукачам любові