uncategorized

Сідаючи писати блог у такі спекотні літні дні, я не мала жодного сумніву щодо того, яку книжку обрати цього разу. Звичайно ж, про море. Книжка «Хвиля» корейської художниці С’юзі Лі – одна з найулюбленіших книжок у моїй домашній бібліотеці. Потрапила вона до мене з Італії. Але щоб її читати, знати італійську не обов’язково, – це книжка без слів. Взагалі. Жодного слова всередині. І в цьому її краса. Навіщо описувати словами те, що і так чудово зчитується з ілюстрацій?

Я б назвала «Хвилю» візуальною поемою про дружбу маленької дівчинки і моря. У книзі ця комунікація між дитиною і стихією дуже добре прослідковується. Весела і динамічна розповідь про один день, проведений малечою на пляжі. Художниця майстерно і достовірно змальовує дитячі пригоди і новий досвід спілкування з природою. Дівчинка вступає у взаємодію з хвилями, і читач бачить всі емоції, сюжети, настрої як дитини, так і моря: тут вони рівноцінні герої розповіді.

Читайте також: Левантійські канікули: морські пригоди й експрес-курс для салаг

Ще мені дуже подобається формат книжки – панорамний. Ти відкриваєш її і бачиш довгий безлюдний пляж. Дівчинку і кілька мартинів. Все. Ти наче сам присутній у цьому просторі – на узбережжі моря. Це дуже приємне відчуття.

Це дає тобі повітря, дає ефект присутності у «кадрі». Ти наче відчуваєш цей солонуватий запах моря, пісок під ногами, шум хвиль, крики мартинів. Чудова нагода побувати на морі, не виходячи з дому. Повне занурення. І тому цю книжку я б радила не лише дошкільняткам, які ще не вміють читати, а й старшим дітям, які мають досвід перебування побіля моря, і дорослим, які люблять красиві якісні видання.

Ця книжка – дуже естетична. Трьох кольорів вистачає, щоб передати всю палітру емоцій дитини і характер стихії. Білий, блакитний і чорний. Дівчинка намальована вугіллям. Художниця вміло передає пластику дитини й емоції кількома лініями і штрихами. Натомість море мисткиня вимальовує бурхливо, хаотично, насичено. Використовує акрилову фарбу.

Лінія корінцевого згину на розвороті вдало обігрується художницею як символічна берегова лінія, яку спочатку не перетинає ні дівчинка, ні море. Але згодом дівчинка таки заходить за неї, за що хвиля накриває малу, а щоб та не сильно сердилась, дарує свої скарби – виносить на берег мушлі і камінці. Ще цікава деталь. Коли дівчинку накриває хвилею, її одяг набуває кольору – стає синім. З одного боку – за сюжетом – все ясно: він стає мокрим, а з іншого – це метафора, дівчинка наче наповнюється цим морем, новий досвід сповнює дитину.

Читайте також: Ільма Ракуза, закохана в море і Росію

В одному з інтерв’ю, які можна почитати на офіційному сайті художниці, Лі говорить: «Мої книги переважно безсловесні. Навіть книги, що містять текст, мають у сумі менше десяти речень. Я роблю це не навмисно, це, скоріше, пов’язано з моїм підходом до створення книжок. Я схильна думати зоровими образами. Часто історія приходить до мене саме у візуальній формі. Й така історія, побудована із серії малюнків, як правило, не вимагає слів. Деякі історії найкраще розповідати взагалі без слів.

Безсловесні книги мають свою логіку. Коли немає слів, ви можете побачити більше. Ви не зможете пропустити якісь візуальні підказки та деталі, важливі для історії. Коли немає звуку, ви можете почути краще. Я думаю, якщо ви коли-небудь були на морі або озері, ви будете чути звук хвиль зі сторінок книжки».

«Хвилю» оцінили як маленькі читачі, так і їхні батьки, вчителі та бібліотекарі. А ще – літературні критики та книгознавці. Видання, яке вперше побачило світ у 2008 році, отримало цілу низку нагород.

Читайте також: Маленьким злим геніям: книжка без картинок

На жаль, українські видавці поки не звертають особливої уваги на книжки без слів. А дарма. В усьому світі вони користуються попитом. Звичайно, далеко не всі українські батьки готові купувати дітям книжки без тексту і не всі готові в принципі вважати книжкою видання без тексту, втім, я сподіваюсь, що ситуація скоро зміниться на краще. Подібні книжки добре розвивають уяву, розповідають не гірші історії та сюжети, ніж книжки з текстом, і тішать своєю естетикою. Була б рада побачити «Хвилю» і на поличках українських книгарень.

Марія Семенченко, журналістка,

автор журналу про дитячу літературу «BOOKa»

та блогу про книжки для дітей «Книженя».