uncategorized

Після майже трирічної перерви я повертаюся до розповідей про свою домашню бібліотеку і улюблені книжки. Писатиму, як і раніше, – про дитячі та підліткові книжки. Про класні, стильні, цікаві і нетипові. Про ті, які маю у власній бібліотеці, а також про ті, які мені дуже подобаються і які я б залюбки придбала. Кілька попередніх блогів можна прочитати тут, тут і тут. За час перерви гарних книжок з різних країн та різними мовами на моїх поличках побільшало – і про них хочеться розповідати. Ось просто зараз. Раптом комусь стануть в нагоді мої дописи. 

Цей блог – про дотепну книжку-картинку Єви Муггенталер «Коли риба вийшла на прогулянку». Почну з того, що Єва Муггенталер – одна з найпопулярніших ілюстраторок Німеччини. Вона народилася в 1971 році у місті Фюрті, вивчала ілюстрацію і графічний дизайн в коледжі дизайну в Гамбурзі. Була двічі номінована на Німецьку молодіжну літературну премію. Живе в Швабштедті зі своєю сім’єю. Її книжки перекладені багатьма мовами, зокрема англійською, їх можна придбати на Amazon.

Євині ілюстрації легко впізнати серед інших, вони дотепні, іронічні й просто нашпиговані різними цікавими детальками, які так подобаються дітям. Саме ці візуальні деталі, а також майже повна відсутність тексту роблять книжки-картинки Єви «продуктами тривалого використання». Кожен раз дитина може вигадувати свої власні сюжети, історії, віднаходити щось, що не побачила в попередні рази. Книга тоді не набридає, а відкривається з нових ракурсів, її цікаво переглядати і «перечитувати».

Якщо пошукати відгуки на ці книжки в мережі, то і вчителі, і батьки пишуть про суцільний успіх Євиних ілюстрацій у малечі від трьох до семи років. Та що тут казати, мене її книжка «Коли риба вийшла на прогулянку» теж привабила саме ілюстраціями. Навіть не так, найперше ця книжка привернула мою увагу обкладинкою. На ній – дві рибини під парасолькою (аякже, дуже вони бояться дощу!) спокійно собі прогулюються мостиком. Очевидно, отримуючи від цього неабияке задоволення. Одна з рибин ще й наспівує пісеньку… Інтригує?

Цю книжку я купила в одній із багатьох затишних книгарень Вільнюса. У перекладі на литовську, що зовсім не утруднює її читання. Адже на кожному розвороті тут можна знайти буквально 2 – 4 слова. Все. Ці слова є підказкою до «прочитання» того чи іншого розвороту, але вони не розповідають якоїсь конкретної історії, а заохочують дітей придумувати власні, уявляти можливі сюжети. Це книга з мінімумом слів, але з максимумом простору для фантазії.

Слова на розворотах дібрані теж невипадково. Це – антонімічні вирази. Наприклад, «боятися – набратися мужності», «бути на самоті – бути у гурті», «сяяти від щастя – бути в печалі», «відчувати себе в безпеці – бути чужим», «бешкетувати – поводитися мудро», «бути сильним – звернутися по допомогу» тощо.

Всі ці фрази окреслюють ситуації і відчуття, які кожна дитина проживає у своєму щоденному житті. Тому малечі не важко сконструювати різні ситуації, де герої ілюстрацій сваряться, а потім миряться, бояться, а потім набираються мужності, намагаються бути як всі, а потім пробують чимось вирізнитися…

У цих синонімічних парах немає «хороших» і «поганих» моделей поведінки, всі вони мають місце в нашому житті і весь час чергуються. Тому для дитини важливо знати, що попросити когось про допомогу, почуватися засмученим, відчувати гнів – це такі ж нормальні реакції, як і радіти, співчувати чи справлятися з усім своїми силами.

І зрозуміти та прожити все це допомагають дотепні ілюстрації Єви Муггенталер. А роздивлятися книжку можна годинами. Тут всі герої – а їх не завжди помічаєш з першого разу – живуть своїм насиченим динамічним життям.

За кожним з них – своя історія, а то й не одна – все залежить від фантазії читача. Якщо коротко, дуже раджу цю книжку. Байдужою вона вас точно не залишить.

Марія Семенченко, журналістка,

авторка журналу про дитячу літературу «BOOKa»

та блогу про книжки для дітей «Книженя».