uncategorized

Сергій Жадан. Тамплієри. — Чернівці: Книги?— ХХІ; Meridian Czernowitz, 2016.? — 120 с.

Плани кількох хрестових походів і ще деяких амурних походеньок виношує кіт Інжир після прочитання нової книжки Сергія Жадана «Тамплієри». Котячу рецензію на збірку головної рок-зірки української поезії пропонує прочитати у своєму книжковому блозі на Читомо.

Найпершими у нових книжках Жадана я читаю вірші, де є риби. Що риби неодмінно будуть, не сумніваюся. Найбільше з нових віршів про риб у «Тамплієрах» мені сподобався «Ловити її, мов рибу, не відходячи від води». Море і вогка руда піску, голоси птахів і категоричність «Все закінчиться тим, що без неї я не піду». Мені тут імпонує все, особливо ключовий образ – ловити її, мов рибу. Завжди так роблю. І не тільки з коханням.

До того ж, у хорошій книжці завжди клює. Особливо близькі котячій натурі останні слова – «Щоночі, щодня ловив її, потім відпускав, потім знову ловив її». Ви бачили, як я з мишами граюся? Та сама техніка. Ця гра – ловити – відпускати – потім знову ловити, це і є саме життя. І сама любов.

Любові у віршах Жадана багато, за це ми їх і любимо. Книжками Жадана можна перевіряти, чи ти закоханий. Давно так роблю. Відкриваєш – якщо всі вірші про тебе, вітаємо: закоханий. От і думай тепер, що робити. Якщо не знаєш, що робити – читай Жадана. У «Тамплієрах» Жадан пише – «Життя дається для любові і злості. Кожному вистачить роботи».

Скажіть мені, як йому це вдається, звідки він це все знає – ту правду? Чому ці слова читаєш так, наче їх не на папері, а по каменю написано? «Мова зникає, коли нею не говорять про любов». Або «Батьківщина – це там, де тебе розуміють, коли ти говориш вві сні». Вірші Жадана – це якийсь підручник про життя. Життя, що «випалює нас, мов сірники».

 Читайте також: «Книжки треба обирати, як коханців» – 7 читацьких порад кота Інжира

Окрім риб неодмінно має бути присутній священик. Останнім часом Жаданові священики подалися у капелани – бо йде війна і там їх потребують передусім. У «Тамплієрах» священик уже побував у полоні, має «шрам на скроні, збиті чорні долоні». О, він уже багато чого пережив і це загартувало все у ньому до стану криці, навіть його іронію, якою тепер можна порізатися. Навчився не говорити більше про втрати і що рятувати треба ще живих.

Коли він каже: «Моєї любові стане на всіх, навіть тих, хто хотів мене вбити» – це дуже по-християнськи, і нагадує про жертву Христа. Але – що іронічно і що залишає його все ж людиною – краще він проявить цю любов, принісши своїм ворогам квіти уже на могилу.

Така вона, любов. Любов у цій книжці наповнює будинки, як повітря. Тут багато глини і меду. У цих віршах присутня жінка з медом у голосі і шкірою античної скульптури. Вона володіє вмінням висвітлювати на обличчі світло та тінь так, мовби ні світла, ні тіні без неї б не було. Волосся її такої ваги, що тече повільно, наче мед. Таким жінкам кладуть на подушку зібрані метеорити. Або зірки, солодкі, як цукати.

Крізь тексти наскрізь проходить особливий ритм. Кожен другий може стати піснею, і стане. І хоч я як кіт, «Собак у космосі» трішечки боюся, на концерти таки піду. Бо більшість українських рок-гуртів далі продовжують ліпити ночі і очі, кров і любов, книжечок не читаючи взагалі. А тут – розкішні вірші Жадана. З нагостреними кігтиками сенсів.

 Читайте також: Кіт Інжир: Хорошу книжку завжди можна прочитати за ніч  

Бо власне, ми всі знаємо, де зараз йде битва за Святу Землю і куди спрямовані походи сучасних лицарів, героїв добровольчого батальйону «Тамплієри». Але ще треба з’ясувати, як взагалі можна вижити у Середньовіччі.

Так само і «Що з ними буде, коли вони усі повернуться?». Втім, хороші книжки не тільки дають відповіді, а й ставлять правильні запитання.

Ілюстрації Олени Павлової