uncategorized

У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника Даґа Ейстейна Ендшьо «Секс та релігія» проаналізовано величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Секс та релігія неминуче і нерозривно пов’язані між собою. Релігія забороняє і регулює, засуджує і благословляє, карає і роздає нагороди. Чи є секс священним або стає огидним, цілковито залежить від того, як релігія визначає це. Ваш сексуальний партнер, сімейний стан, колір вашої шкіри і ваша релігія або каста – це все чинники, які можуть привести до порятунку або загибелі. Автор ґрунтовно розглядає низку питань щодо взаємовідносин між сексом і релігією. Зокрема у розділі «Благословенна гомосексуальність» йдеться про ставлення до гомосексуалізму в різних релігійних та культурних спільнотах.

Публікуємо уривок із книжки, який люб’язно надало Читомо «Видавництво Анетти Антоненко».

.

Наприкінці XVI століття розчарований чоловік на ім’я Міцуо Садатомо блукав пустелею Японії. Він сподівався отримати чудове натхнення від буддійського ченця Кобо Дайсі, який жив у ІХ столітті. Шістнадцять днів провів Міцуо на самоті й у молитві, проте нічого не сталося. Але його зусилля не були марними. На сімнадцятий день дух давно померлого монаха показався терплячому Міцуо та посвятив благочестивого чоловіка в усі «таємниці кохання юнаків».

Історія про Міцуо Садатомо та його зустріч із буддійським ченцем, який мав таке благословенне розуміння священної гомосексуальності, була описана самим Міцуо. Ця історія стала вступом до його книжки «Кобо Дайсі», опублікованої в 1598 році. Решта книжки містить докладні рекомендації від святого Кобо Дайсі, також відомого, як Кукай, щодо того, як ченці можуть інтерпретувати різні натяки від чоловіків-новачків, як спокусити їх і які види сексуальних технік і позицій ченці повинні використовувати, якщо вони привернули увагу молодих хлопців.
.

.
Бачення Кобо Дайсі сексу між чоловіками як сексуального таїнства не властиве релігійному ставленню до гомосексуальності. Проте воно спростовує поширене переконання, буцімто масове релігійне засудження одностатевого сексу є одностайним. Але той факт, що багато релігій негативніше ставляться до гомосексуальності, ніж до дошлюбної гетеросексуальності, не означає, що існує фундаментальний конфлікт між релігією та гомосексуальністю. Згідно з баченням Міцуо, гомосексуальні стосунки можуть однаково вважатись і священними, і проклятими. Немає нічого в його релігії, що б визначало її ворожість до гомосексуальності.

Низка учених стверджувала, що гомосексуальність аж ніяк не може бути непроблемною категорією. Як ми вже бачили у випадку гетеросексуальності, гомосексуальність чужа для більшості релігій і культур. У багатьох релігійних і культурних контекстах вирішальне значення має не стать вашого сексуального партнера, а те, що ви насправді робите з ним або нею. У багатьох інших релігійних контекстах, з іншого боку, стать партнера більш важлива, що є нормою сьогодні, оскільки чоловіча й жіноча сексуальність не вважаються паралельними явищами, це також стосується й гомосексуальності.

.
Споглядаючи на відношення релігії до одностатевої сексуальності, варто мати на увазі, що гей або лесбіянка як індивід є сучасним явищем. Поняття гомосексуальності з’явилося лише в ХІХ столітті. Люди мали статеві контакти з особами тієї ж статі за всіх часів, але не завжди існувало розуміння, що одностатева сексуальність є частиною ідентичності людини, яке поширене у сучасному західному суспільстві.
.

Раніше майже не існувало аналогів сучасних геїв і лесбіянок, проте завжди були люди – носії ідеї, за якої краще уникати сексуальних відносин із людьми протилежної статі.

Сексуальну ідентичність представників середнього класу можна умовно поділити на три основні категорії: гетеросексуали, які мають сексуальний потяг і статеві контакти з людьми протилежної статі; геї та лесбіянки, які мають сексуальний потяг і статеві контакти з людьми тієї ж статі; бісексуали, які мають сексуальний потяг і статеві контакти з людьми обох статей.

Але навіть сьогодні ці категорії не є чіткими. Більшість людей, які мають статеві контакти з людьми тієї ж статі, однаково не визначають себе людьми нетрадиційної орієнтації. Такі люди живуть головно гетеросексуальним життям, але мають або мали статеві контакти з людьми тієї ж статі. Вони досі вважають себе гетеросексуалами або взагалі не відносять себе до жодної категорії сексуальної ідентичності.
.
.
У Норвегії 14 відсотків людей, які позиціонують себе як гетеросексуали, стверджують, що вони відкриті для сексу й з особами тієї ж статі, 4 відсотки вже мали такі сексуальні зв’язки. Три з десяти гетеросексуальних жінок у віці до 30 років готові до сексу з іншою жінкою. Різні дослідження в Пакистані показують, що переважна більшість чоловіків, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, одружена. Згідно з дослідженнями 2000 року, 49 відсотків пакистанських водіїв вантажівок мали статеві контакти з іншими чоловіками, хоча 83 відсотки – одружені.
..
За даними опитування, проведеного в Ірані у 2009 році, 24 відсотки жінок і 16 відсотків чоловіків мали гомосексуальний акт. Дослідження Альфреда Кінсі з США від 1948 року показало, що 37 відсотків чоловіків мали статеві контакти з іншими чоловіками, тоді як аналогічний показник серед жінок становив 14 відсотків.

.
Опитування, проведене переважно серед російських православних студентів-медиків у Москві в 1907 році, показало, що 42 відсотки «навчилися мастурбувати» від інших чоловіків і хлопчиків. Дослідження 1963 року свідчить, що 44 відсотки всіх студентів чоловічої статі (і мусульман, і християн) Американського університету Бейрута мали сексуальні стосунки з іншими чоловіками.
.

Варто мати це на увазі, розглядаючи більш пильно мінливе релігійне ставлення до гомосексуальності. Досліджуючи цю царину, важко знайти дійсні категорії, які є значущими, як для нас, так і для інших релігій та культурних контекстів.

Буддійське бачення Міцуо Садамото священної гомосексуальності не єдине в релігійному ландшафті, і воно не є домінуючою тенденцією. Жодна з основних релігій не має однозначно позитивного ставлення до гомосексуальності, проте серед усіх релігій можна знайти більш-менш позитивне відношення. У рамках будь-якої релігії завжди є вірні, які стверджують, що їхня релігія має розглядатись як гомопозитивна.

Міцуо втілює цю ідею в рамках японського буддизму. Буддійські монастирі в Японії були відомі як місце, де існувала гомосексуальна любов, зазвичай між чоловіками різного статусу та віку. Деякі чоловіки пішли в чернецтво саме через любов до інших чоловіків.

Буддизм і чоловіча гомосексуальність особливо тісно пов’язані одне з одним у Японії. Вважається, що езотеричний буддизм і гомосексуальний чоловічий секс започаткував у Японії в ІХ столітті бодхісаттва Кобо Дайсі, той самий, який просвітив Міцуо щодо сексу між чоловіками.
.

.
Протягом XIV–XVI століть набув популярності прозовий жанр тіго моногатарі – збірки оповідань про стосунки між ченцями та юними послушниками (тіго). Ці історії зазвичай закінчуються тим, що монах утрачає свого коханого, але саме через цю втрату досягає найвищого визнання. Гарний молодик насправді є втіленням великого бодхісаттви, буддійського святого, який за допомогою гомосексуального акту наділяє ченця просвітленням.

Кітамура Кігін, учений і радник при сьогунаті Токугава, у 1667 році опублікував збірник гомоеротичних віршів «Квіти азалії», де центральну роль грає знов-таки буддизм. Більшість віршів – це освідчення в коханні, які монахи присвячували молодим послушникам. Найстаріший вірш, датований Х століттям, вірогідно, належить учневі Кобо Дайсі. Кігін достатньо чітко пов’язує гомосексуальність і буддизм. У передмові він пише:

«Позаяк Будда заборонив відносини між чоловіками та жінками, ченці не мали іншого вибору, оскільки вони не були зроблені ні з каменю, ні з дерева, крім як практикувати кохання з хлопчиками… Ця форма кохання виявилася глибшою від кохання між чоловіком і жінкою. Вона вражає серце аристократа та воїна. Навіть гірські жителі пізнали це задоволення».

Ми знову зустрічаємо постать старого святого-гомосексуала Кобо Дайсі в збірці оповідань «Дзеркало чоловічого кохання», написаній Іхара Сайкаку в 1684 році. На думку автора, «Кобо не проповідував глибину задоволення від цього кохання [між чоловіками] поза монастирями, тому що він боявся вимирання людства». В передмові Сайкаку пов’язує секс між чоловіками не тільки з буддизмом, а й з японською національною релігією – синтоїзмом. Спираючись на міфологію синтоїзму, Сайкаку вважає, що чоловіча гомосексуальність існує від початку часів, походячи від фалічного «дорогоцінного спису з небес». Гетеросексуальність з’явилася на покоління пізніше. Інакше кажучи, Сайкаку стверджує, що релігійною основою буддійських храмів і синтоїстських святилищ було їхнє функціонування як місце зустрічей чоловіків, які бажали інших чоловіків.

Сучасний рівень визнання гомосексуальності в Японії не має нічого спільного з минулим значною мірою через зовнішні впливи та прагнення японської влади модернізувати свою країну за західним зразком. Така трансформація ставлення до цього питання трапилася ще в середині ХІХ століття, коли країна після тривалого терміну ізоляції вперше відкрила себе зовнішньому світові. В 1873 році за німецьким прикладом була введена заборона на секс між чоловіками. Через десять років за порадою французьких правознавців ця заборона була скасована, оскільки гомосексуальність більше не мала суспільного визнання й, отже, втратила і свою центральну роль у релігії.
.

.
Якщо залишити Японію та перетнути Жовте море, можна виявити, що в китайському суспільстві довгий час існувало схоже сприйняття сексу між чоловіками. Від ІІ століття до н.е. гомосексуальність відігравала ключову роль у китайському буддизмі. Так само як буддизм був
тісно пов’язаний із синтоїзмом у Японії, важко відрізнити буддійські, даоські, конфуціанські й інші найдавніші китайські релігійні вірування одне від одного. Чоловіча гомосексуальність була прийнята на найвищому рівні суспільства, що дає уявлення про релігійний світогляд у Китаї.

Сима Цянь близько І століття до н.е. у своїх відомих працях пише про імператорів-гомосексуалів початку династії Хань. Наприклад, імператор Вень закохався в човняра імператорського палацу після того, як йому приснилося, що той допоміг йому досягти безсмертної обителі. Пізніше імператор Вень був похований разом зі своїм коханцем, хоча обидва чоловіки були одружені. Сумісне поховання показує, як позитивно у релігійному контексті розглядалась одностатева любов.

Це позитивне розуміння збереглося навіть після правління династії імператорів Хань, незадовго до народження Христа, від часів імператорства Ай-ді, який настільки був зачарований своїм коханцем, що призначив його головнокомандувачем армії. Він навіть уважав за краще відрізати рукав своєї дорогоцінної туніки, ніж потурбувати сон свого коханця.

Така історія постійно переказується в китайській літературі, тому любов між чоловіками згадується як «пристрасть відрізаного рукава». Під проводом некитайських династій, наприклад монголів і маньчжурів, ідея гомосексуальності не викликала значного захоплення. Як і в Японії, китайська опозиція гомосексуальності зросла під впливом Заходу. Коли владу перебрали комуністи, гомофобія захопила Китай, хоча гомосексуальність ніколи офіційно не була заборонена. Були періоди активного переслідування; за часів правління Мао гомосексуальність
була визначена «такою, що не існує».

Позитивне ставлення релігії до гомосексуальності в Японії та Китаї слід також розглядати в більш широкому контексті буддизму. Як указував Кітамура Кігін, поширеність гомосексуальності в чернецтві спричинена загальною опозицією буддизму до гетеросексуальності. Згідно з буддизмом, найгіршим аспектом сексу було продовження роду, тому гомосексуальність уважалася кращою за гетеросексуальність. Тож не дивно, що одностатевий секс дістав широке визнання в інших гілках буддизму.
.

.
Надлишок бажання становить проблему незалежно від сексуального партнера. Різні ранні буддійські тексти в не дуже позитивному світлі описують так званих pandaka, жінкуватих чоловіків, звинувачуючи їх у потязі до чоловіків-не-pandaka. У цьому випадку проблему становить не одностатевий аспект, а нестримне бажання. Отже, pandaka прирівнюються до жінок-повій або хтивих молодих дівчат. Тому Будда відмовився висвячувати pandaka в монахи.

Усе ж мати статеві стосунки з женоподібним чоловіком-pandaka було менш тяжким злочином для ченця, ніж займатися сексом із жінкою. Найменш тяжким злочином було займатися сексом із чоловіком-не-pandaka, який не страждає від безмежного бажання, що притаманно жінкам і pandaka. Отже, тут ми маємо цікаву й абсолютно чітку розстановку різновидів сексу та визначення, що саме є найменш тяжким для ченця. Найкраще займатися сексом зі «звичайними» чоловіками, а потім уже із чоловіками-pandaka. Очевидно, гетеросексуальний акт є найгіршим вибором.