Новини

Оскільки вмістити усі враження в один звіт неможливо, публікуємо другу частину. Тут ви знайдете дещо про тематичні акценти Книжкового Арсеналу, дитячо-підліткову програму, виставкові заходи, дискусії та їхні формати. Ми не претендуємо на повноту висвітлення усіх акцій, але, сподіваємося, це частково допоможе відтворити це дійство у найцікавіших його проявах.

Дискусії

Чільними дискусіями Арсеналу стали теми письменника-громадянина / літератури та політики / видавничої справи та суспільних змін. Однією з найцікавіших мала всі шанси стати дискусія у день відкриття про громадський обов’язок письменника за участі Любка Дереша, Лариси Денисенко, Світлани Поваляєвої та Олександра Кабанова під проводом Анатолія Дністрового, проте вичерпали розмову на некрасівській тезі «Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан». Врятувати дискусію і зорієнтувати готових до громадського обв’язку письменників могла би відповідь на слушне питання Олександра Кабанова: «Що зараз робиться в Міністерстві культури?». Але за хвилину до запитання нинішній міністр культури Євген Нищук, до якого воно було звернене, встиг полишити залу.

Ірина Славінська, куратор літературної програми Книжкового Арсеналу:
«Четвертий Книжковий Арсенал відбувається в дуже цікавому контексті – в час, коли ми маємо досвід Євромайдану, переживаємо окупацію українських територій і на цьому тлі проведення культурної події набуває зовсім інших смислів. Звісно, ці смисли були й раніше, але тепер вони проступають по-новому. Цього року всім зрозуміла і очевидна тенденція близькості літератури і політики, дуже багато дискусій навколо книжок, що торкаються якихось політичних тем, діалоги між діячами культури, культур-треґерами – щодо того, як вони своїми руками можуть творити культуру, впливати на життя країни і змінювати світ навколо себе. Я думаю, це один із наслідків Євромайдану, що ми почали співвідносити власні дії із масштабами цілої країни».

Судячи з анонсів, конструктивними висновками мав увінчатися круглий стіл, ініційований Форумом видавців «Книговидання – стратегічна галузь розвитку держави». Зокрема він торкався нинішнього стану книговидання, його проблем, освітньої реформи, культурної політики, взаємодії галузі з громадськими організаціями й фондами.

Найзапеклішим виявилось обговорення освітніх питань, оскільки до дискусії долучилась єдина присутня серед запрошених на подію представниця влади – перша заступниця Міністра освіти й науки України Інна Совсун. Видавців хвилювала проблема конкурсів підручників, можлива відміна грифування книжок Міністерством і навіть перспектива проведення моніторингу освіти PISA 2015. Але тут, як і в усіх інших питаннях, що виносились на круглий стіл, усе зводилось до заяв, що поки «немає однозначної відповіді» або «нині якісь суттєві зрушення неможливі». Зрештою, найбільш влучно з цього приводу висловилась модераторка зустрічі, пані Олександра Коваль: «Коли йде мова про те, що формування інформаційного простору в країні вкрай важливе, усі погоджуються. А коли звертаєшся з вимогами конкретних дій, то одразу звучить відповідь, що ця проблема не на часі».

А п’ятниця цілковито була присвячена темі революції і протестів. «Читомо» також провело дискусію «Книжкові ініціативи Майдану», на якій зокрема виступили організатори Бібліотеки Майдану, що поділилися здобутками: за два місяці вдалось відправити книги у 130 сільських книгозбірень.

Політика не оминула Книжковий Арсенал не лише в дискусіях, вона матеріалізувалась в образах політичних селебрітіз: подію відвідали кандидати в президенти Олександр Порошенко та Ольга Богомолець, лідер УДАРу Віталій Кличко, лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош, депутат від ВО «Свобода» Ірина Фаріон та вже згадуваний Міністр культури Євген Нищук. Відповідно, з камерами з’явилася і Катерина Осадча – тепер вважайте Арсенал світською подією найвищого рангу)).

Переважна більшість політиків з’явилася тільки на відкриття, де юрмилося багато журналістів і камер, інші дні менш рясніли їхніми обличчями (зокрема були помічені Петро Порошенко й голова КМДА Володимир Бондаренко). Міністр освіти Сергій Квіт також прийшов пізніше: «Атмосфера хороша і знайомих багато можна зустріти. Ми купили 2 книжки для дітей, «Обличчя Майдану» і «Пам’ятки України», присвячені Києво-Могилянській Академії. Книжкова виставка – це питання національної безпеки, бо культура все перемагає».

Формати

Цього року всім відомі формати «Обмін речовин» поступилися місцем монологом за келихом червоного сухого (Олександр Ройтбурд, Оксана Забужко, Олександр Бойченко тощо) і публічними інтерв’ю. Так Юрій Макаров розпитував Сергія Жадана про Харків у контексті Добкіна-Кернеса і русскій мір, Валентина Клименко у Тараса Прохаська про відчуття війни й авантюри, а Ольга Герасим’юк дізнавалась у Наталки Сняданко про незалежність жінки і мету текстотворення. І якщо розмова двох подруг Лариси Денисенко й Ірен Роздобудько була спокійна і здебільшого про жіночі секрети, то Юрій Володарський «промивав» Леся Подерв’янського по повній, смакуючи подробиці перетворення легенди у відомого письменника.

Тим часом молодший поетичний контингент нагадував про себе в особливий спосіб: Мирослав Лаюк (у ролі мольфара) і Вано Крюгер (у ролі психотеравта чи й самого батька психоаналізу) читали свої вірші з нових збірок «пацієнтам на кушетці» – здебільшого дівчатам.

А вигадливий до нових форматів письменник Артем Захарченко провів твіттер-читання двотисячників.

Виставки

Найочікуванішими стали польсько-українська виставка Pictoric та чеська виставка «11 світів». По-перше, вони активно анонсувалися напередодні відкриття, по-друге, – саме тут обіцяли добірну «імпортну» програму.
Не буде перебільшенням, якщо почесним гостем на виставкових заходах неофіційно назвати Польщу. Виставка Pictoric привернула увагу, в першу чергу, своїм дбайливим оформленням, чарівними настінними витинанками від Олени Тихонюк і, звісно, змістовим наповненням – лекціями та воркшопами від польських ілюстраторів: Маґдалени Восік, Івони Хмєлевської та Павела Павлака. Організацію проекту Pictoric на цьогорічному Книжковому Арсеналі взяли на себе Олена Старанчук, Олег Грищенко (творче об’єднання VAL), художниця Анна Сарвіра та мистецтвознавець Анастасія Денисенко.

«Польські лектори одразу ж відгукнулися на наше запрошення приїхати до Києва. До речі, кожен із них має досвід викладання. Пунктирно найважливі теми, яких ми торкалися на воркшопах та зустрічах з поляками, – це неминучість проблеми вибору, необхідність бачити цілісно книжку, обдуманість кожного образу, техніки, кольору та форми, розширення меж уяви та відхід від шаблонного мислення», – зазначає співорганізатор виставки Анастасія Денисенко.

Натомість не справдила очікувань виставка чеських ілюстраторів «11 світів» – хоча кількість учасників чесно зазначалася ще в назві, все одно перегляд закінчувався надто швидко: вибудувати уявлення бодай про один «світ» довелося лише з кількох ілюстрацій та біографічної довідки автора. З іншого боку, – виставка розташована в хорошій залі, яку, напевне, не проминув жоден гість Арсеналу, а про Давіда Бьома (одного з одинадцяти представлених на виставці чеських ілюстраторів і співзасновника газети коміксів «Kix») можна було скласти враження на його майстер-класі.

Традиційно можна було побачити каліграфічні зали «Манускриптуму» та виставки ілюстрацій окремих видавнцтв. Вперше у Книжковому Арсеналі взяла участь «Я Галерея» із спецпроектами Миколи Малишка – «Читач», та Ігоря Яновича – «Течія». Окремий зал був присвячений проекту Тіберія Сільваші «Роботи на папері» (який представив «Щербенко Арт Центр»).

Олена Мишанська, художниця, очікувала набагато більшого в галузі книжкової ілюстрації: «Порадувала тільки польсько-українська виставка Pictoric, і всього кілька гідних авторів на Манускріптумі, який все більше стає схожий на студентський перегляд другого курсу. І справа навіть не в рівні робіт, засмучує рівень відбору, подання та оформлення. Та й такий жанр як книга художника був представлений набагато слабше, ніж минулого року. Особисто мені хотілося б бачити на Арсеналі певний підсумок того, що було зроблено в книжковій графіці за рік, як початківцями, так і дорослими серйозними авторами».

Прикметно, що минулого року на Арсеналі відбулися дуже вузькоспеціалізовані, але знакові та унікальні в загальноукраїнських масштабах «Кирилівські читання» (орнанізатор – історик мистецтв та знавець кирилівської писемності Ігор Дудник), то цього року шрифтову культуру представляли тільки Микола Ковальчук та Кирило Ткачов – з лекціями в рамках лекторіїв самвидавного проекту Niice.

Освітні проекти

Особливою популярністю користувалися освітні проекти Книжкового Арсеналу.

Ольга Жук: «Цього року більша цікавість до самоосвіти, лекцій. Я жодного разу не бачила, щоб зал із лекцією був напівпустий. Дуже активна була філософська програма Pastiche Project, лекторій про забутих українських класиків від Центру літературної освіти»

А літературознавці згадували про легенди минулого. Завдяки лекторію про забутих класиків від «Центру літературної освіти» відвідувачі могли дізнатися про сільського дядечка Миколу Куліша, чиї п’єси збирали рекордні аншлаги, про журналістку й інтелігентку Ірину Вільде чи роль кав’ярень у житті примхливого Михайля Семенка. «Слухачів було багато, і наприклад, лекції слухали уважно, ставили чимало питань. Це свідчить ще й про якість і підготовленість аудиторії. До речі, мені раніше не доводилося в Україні бачити 100-метрові черги на вході на книжкову подію (а тут побачив нарешті, такий ажіотаж навколо літературного фестивалю-ярмарки радує і налаштовує на оптимізм). На усіх подіях були аншлаги або майже аншлаги», – ділиться спостереженнями організатор лекцій Дмитро Стретович.

Що ж до лекцій, організваних Pastiche Project, то не зважаючи на тему і лекторів (чи це могилянці Тарас Лютий, Олександр Івашина, Михайло Мінаков, Михайло Кольцов, Ольга Брюховецька тощо чи російські гості, як-от Кіріл Марітонов, ), усі без винятку події збирали повні зали слухачів. Все це наштовхує на думку в перспективності філософських дискусій під час книжковий подій. 

Самвидавна програма

Серед тенденційних ознак цьогорічного Книжкового Арсеналу – самвидав (ака self-publishing), який останнім часом активно просуває проект Niice. В цьому контексті ними був організований досить масштабний лекторій, покликаний, по-перше, віднайти, а по-друге, виховати арт-покоління, що не потребувало б традиційного видавництва для реалізації власних проектів.

В рамках лекторію Niice говорили про самвидав як можливість контролю над процесом, найкращий спосіб «заархівувати» проект, правильний вибір шрифтів, щоденну творчість та друк. «Завдяки тому, що фонд Ріната Ахметова «i3» схвалив наш проект і вирішив підтримати його здійснення, у нас вийшло надрукувати 9 зінів молодих українських авторів та привезти лекторів з Берліна, Праги, Мінська і Москви. У нашому проекті також взяли участь лектори з Грузії, і один приїхав з Луганська, що для нас було важливо», – ділиться організатор лекторію Аріанна Хмельник. Самі учасники були, здається, у захваті від аудоторії.

«Вчора в мене був такий порив, як у сучасного тінейджера – щойно приїхавши сюди, запостити в ФБ повідомлення всім своїм друзям у Мінську, що я в захваті від українців, які це все-таки зробили. Простір надихає, я дуже тішуся, що зміг взяти участь у цьому», – ділиться Алєксєй Шинкаренко, засновник Центру фотографії у Мінську. Джозеф Шекспір, засновник незалежного берлінського видавництва й книгарні Motto порадив початківцяв знайти однодумців, бо «розвиватися вкупі з кимось простіше».

Тим часом Петер Банков, засновник журналу [кАк) радив «фігачить» картинки під музику: «Який “фрікуватий” дизайнер обійдеться без Depeche Mode?» Загалом усі гості і події Niice збирали повну аудиторію, тож проект чітко знайшов свою нішу. Щоправда, була й критика – зокрема студентська спільнота видавців у коментарях «Читомо» зазначали «непрактичність і поверховість порад іноземних гостей».

До речі, самвидав можна було знайти не лише на полицях Niice, але й у продажі торгового простору – наприклад, презентовану на Арсеналі наполовину хендмейд збірку поезій Василя Лозинського або «Вавілонський розмовник».

Дитяча програма

Координацію цієї програми на себе взяла Юлія Козловець, засновниця книгарні «Чулан & Чуланчик». Найпоширеніші формати цих подій – презентація-експеримент, презентація-гра, майстер-клас тощо. Окремо тут хочеться виділити зустрічі з Іллею Колмановським, співзасновником видавництва «Розовый жираф», біологом та «Карманным ученым». Рідко коли побачиш презентацію дитячої книги у форматі шоу: зустрічі з елементами казкових читань, експериментів, повчальних історій та просто живого спілкування з тим, хто по-справжньому вміє дружити з дітьми. Окрім того, на презентації виступали справжні цвіркуни.

Юлія Козловець розповідає: «Я знала, що ці шоу збирають багато дітей.Так і вийшло – двічі аншлаг із фанатів Кишенькового вченого. Всі дуже серйозно роздивлялися цвіркунчиків, що прямо в усіх на очах билися за встановлення ієрархії свого комашиного суспільства. Про те, як я шукала цвіркунчиків по тераріумах та фермах хамелеонів, а також про те, як Ілля провозив своїх через митницю, можна не писати».

Для батьків була дуже практичною лекція Марії Буді, психолога, гештальт-терапевта, яка розповіла про різні інтереси й можливості дітей, підбір книг для сімейного читання і вигадування альтернативних закінчень казок.

Цікавими були презентації українських дитячих видавців і книжників: «Видавництва Старого Лева» (складно порахувати кількість презентацій), «Glowberry Books», «Самокат», щойно створеного інформаційного проекту «БараБука» – більшість із них були не для батьків, а для дітей. І це зовсім інші формати, підходи та спілкування. І для читачів, багато для кого презентовані книжки стануть першими з прочитаних самостійно, це ще й спогади на все життя.

Разом із тим неідеальною була організація «кімнати експериментів» – спробувати усі експерименти встигли діти, які прийшли в перші дні. Дуже швидко списалися маркери та батарейки для ігор, зникли елементи конструкторів (хоч тут більше питання до батьків), не завжди були ті, хто міг би пояснити малим, що і як правильно робити. Хоча навіть в такому стані кімнати вабили натовпи дітей-дослідників.

На завершення

Щороку Книжковий Арсенал змінюється, і це, напевно, добре: інтелектуально-мистецька подія має відповідати часові та динамічно оновлюватися у тематиках, героях, і, звісно, книжках. І допоки ця динаміка вигідно відрізняла Арсенал від інших культурних подій, а київську весну вже складно уявити без такого яскравого книжкового тижня.

Порівнюючи з торішнім Книжковим Арсеналом, цього року він став менш тривалим (шість проти дев’яти днів) – тижневий формат, здається, дуже вдалим. Чого не скажеш про час проведення: актуальність, чи, краще сказати, контектстуальна необхідність – зрозуміла і беззаперечна, але була дещо нівельована погодними умовами. Тому з особливою ніжністю згадувався Третій Книжковий Арсенал. Теплий, сонячний і травневий.

На організаційні моменти програми Книжкового Арсеналу поскаржитися складно. Єдиним нереалізованим (фантастичним!) бажанням публіки, як і торік, залишалося «потрапити всюди», в організаторів подій – мати час на технічну підготовку до акцій, що йшли одна за одною без перерви. З іншого боку, насиченість подіями нон-стоп свідчить тільки про хороше: нам є що сказати один одному, і ми хочемо діяти.

Ольга Жук, куратор Книжкового Арсеналу: «Моє враження таке, що цей Книжковий Арсенал був не лише емоційно насиченим, але й відповідальнішим, серйознішим. Так, наче всі ми – і культуртреґери, і видавці, і автори, і публіка – навчилися відрізняти несуттєве від важливого, більше занурюватися у процес, менше конкурувати, а більше співпереживати, стали менш дріб’язковими і більш самоорганізованими».

Дивитися відео з подій

Читайте також:

Книжковий Арсенал №4. Книговидання після Майдану 
Книжковий Арсенал №3: післясмак 

Ірина Батуревич, Оксана Хмельовська, Анастасія Івашина, Наталія Корнієнко, Дарина Ніколенко, Пилип Пухарєв, Ольга Герасименко, Світлана Ільченко, Олена Поціпух
Фото: Оксана Хмельовська, Євгенія Перуцька, Олена Старанчук, Дарина Ніколенко, зі сторінки «Світське життя»